dc-summit.info

история - политика - экономика

Суббота, 25 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внутренняя политика Ющенко. Диспропорція амбіції і потенції

Ющенко. Диспропорція амбіції і потенції

Ющенко. Диспропорція амбіції і потенції

Чинний президент 12 січня на своїй, маю лихе передчуття, не останній в цьому статусі прес-конференції, як завжди, пишався собою, лаяв Тимошенко, дратувався, повчав. А також вкотре спробував переконати суспільство у тому, що він дуже потрібен Україні. Якщо не президентом, то бодай справжнім українськім прем'єр-міністром, оскільки Україна - це він.  Вийшло це в нього, як на мене, кепсько, хоча Партії регіонів сподобалося.

«Основний висновок, який я можу зробити з цієї прес-конференції, це що Президент був щирий. І ця прес-конференція показала, що коли політик говорить правду, він завжди виглядає переконливо... Це була розмова з народом. На відміну від його партнерки по помаранчевому табору Юлії Тимошенко. Наскільки Ю.Тимошенко виглядає неприродно і штучно, настільки він виглядає щиро і відкрито“, – поділилася першими враженнями з УНІАН регіоналка Ганна Герман. З таких радощів вона навіть припустила що Ющенко може стати третім. Звісно, на президентських виборах. «Тому що у нього є ідеологія, і ця ідеологія знаходить відгук у серцях дуже значної частини українців, і у вирішальний момент це зіграє і буде мати свої наслідки” - пояснила вона.

Насправді трете місце трохи менше за амбіції Віктора Андрійовича, але й трохи більше від його реальної потенції. Про це свідчить бодай те, в яких фарбах він розписував своє прем'єрство 2000-го року, а потім зізнався, що намагався сховатися від відповідальної державної посади за кордоном. «Якщо відверто, це була сьома пропозиція від Леоніда Даниловича: "Іди на уряд". Я чую, що вже немає куди діватися, беру відрядження в Німеччину і чотири дні переховуюсь там, тільки щоб не піти в цей клятий уряд. Мені телефонує президент і каже: "Я тебе прошу, йди. Мені немає кого поставить». Дійсно в щирості Ющенку не відмовиш - регіоналам є з чого радіти.

Але вершиною цієї щирості стала його заява про те, що він може «легко продатися будь-кому». Правда після невеличкої театральної паузи він додав: «за національні інтереси України» і попросив це занотувати. Йшлося про Універсал, підписаний Ющенком і Януковичем 2006 року. Свій союз із колишнім ворогом президент традиційно пояснив бажанням  “бачити Україну об’єднаною”.

Цю заяву вкотре можна було б пропустити повз вуха, якби за кілька хвилин перед тим президент не демонстрував обурено сторінки кримінальних справ проти бютівця Олега Ляшка і самої Юлії Тимошенко. Він зауважив, що Ляшко кілька разів притягався до відповідальності і підкреслив, що коли таке трапляється більше одного разу, то це вже рецидив. Звідси на думку Ющенка і корупція в системі влади.

Тобто в Ляшка - рецидив, а у Віктора Януковича дві кримінальні справи це що - номер на біс? Його перебування на посаді прем’єр-міністра, з подачі Ющенка, не було джерелом корупції? З виправданим Януковичем ми співпрацювати можемо, а з виправданою Тимошенко - зась. Цікаво чому? Чим в свідомості нашого гаранта один “бандит”, відрізняється від другого?

Хоча, якщо Ющенко має твердий намір боротися з Тимошенко так само безкомпромісно, як і з фальсифікаторами виборів 2004 року та іншими представниками “злочинної влади”, Юлія Володимирівна може розслабитися і придивлятися собі якусь державну дачку поблизу Межигір’я, або готувати дірочки для орденів на вишуканих сукнях.

Президент так і не зміг до пуття пояснити, чому саме він нагороджував, скажімо, колишнього голову ЦВК Сергія Ківалова, якого під час президентських виборів 2004 року звинувачували в масштабних фальсифікаціях, чи колишнього генпрокурора Михайла Потебенька, якому закидали маніпуляції зі справою загиблого журналіста Георгія Гонгадзе. Замість того Ющенко почав розповідати, яка в нього чудова команда. Похвалив всіх, хто “потрапив на очі” - екс-міністра оборони Юрія Єханурова, екс-міністра закордонних справ Володимира Огризка, ще кількох,  на щастя, небагато. Потішив журналістів, телеглядачів і загнаних на прес-конференцію працівників бюджетних установ зауваженням про те, що він ніяк не може обійти Віру Іванівну Ульянченко, голову президентського секретаріату.

Ясна річ, малося на увазі, що він не може обійти її увагою, але вся шановна українська громада радісно пореготала, оскільки Вєрванну з її поважною статурою обійти складно й пішки.

Зачепило президента питання про те, чому він в робочий час агітує за себе улюбленого. Замість того, щоб відповісти, він почав обурюватися трансляціями подій за участі прем'єра Тимошенко і знову продемонстрував атракціон небаченої щирості та відвертості: "Що ви пропонуєте відділити державну роботу в ці 3,4 дні до виборів?".

Негарно вийшло і з журналісткою газети «Известия в Украине». Реагуючи на її підозру, що проблеми у видання виникли через те, що газета, мовляв, не подобається президенту, Ющенко послав дівчину в таку далечінь, що мені стало незручно.  "Я рекомендую вам поїхати в Москву і поставити подібне питання. Я не знаю вашу газету, і в мене немає жодного інтересу до позиції вашої газети щодо ситуації в Україні. Незалежно від того, яка буде думка, а я знаю, яка вона може бути, повірте, ви будете у цій країні. Це, можливо, буде остання країна з Європи, де вас будуть приймати і давати можливість вам виходити. Це останнє місце, куди ви будете тікати при президенті Ющенку. І наші провідні телешоу будуть проводити московські журналісти, бо більше можливостей провести аналогічну дискусію у політиці, свободі слова, окрім України, у вас немає", - сказав він.

За некоректність Ющенко вибачився, але осад лишився. Тим більше, що чергове число газети у вівторок  не вийшло через фінансові проблеми. Зрозуміло, що президент України до фінансування російської газети відношення не має. Якби Віктор Андрійович відповів ввічливо, його правота була би незаперечна, а так виникають нові питання. Приміром: чого дратуватися, якщо ти нічого поганого не зробив?

Не вийшло в президента і з відповіддю на питання «Української правди», чому він дозволив Януковичу вкрасти резиденцію Межигір'я через підконтрольну голові держави ДУСю (Державне Управління Справами). Ющенко поскаржився на брак повноважень і підкреслив, що це питання Уряду - те що один склад Кабміну прийняв, другій може скасувати. Гарант так і не пояснив, чому він пачками зупиняв рішення Уряду Тимошенко, а рішення Уряду Януковича про передачу Межигір'я лишив в силі. Говорив довго і від суті відійшов далеко. На спробу журналіста повернути його в русло запитання Ющенко відреагував типово - попросив навчитися слухати. Підозрює, мабуть, що то завдання не з легких - слухати президента України Віктора Ющенко. Але вчитися вже, мабуть, запізно: ще місяць-півтора і матимемо нового.

Хоча Ющенко, висловлюючись його мовою, сподівається на акцепт його амбіції унікальною українською нацією і не полишає надії знову зібрати під своїми прапорами демократичні сили та зійтися в двобої з Януковичем. Як інакше пояснити його звернення до виборців під час прес-конференції: "Якщо ви у першому турі, незалежно від того, кого з непрохідних кандидатів ви підтримуєте, не знайдете в собі волю підтримати президента Ющенка, таким чином ви підтримуєте один кремлівський проект на чолі з президентом Януковичем і прем'єром Тимошенко. Я звертаюся до виборця, який зараз підтримує інших кандидатів від демократичного блоку: будь-ласка, дорогий виборець, дорогий українець, прийми свою відповідальність, яка покладена зараз на твої плечі. У нас є шанс. Разом ми переможемо. Поки мандат у ваших руках - шанс є в України. Не в неї, бо вона - це не Україна. Ваша поведінка, а не тільки мої консультації з тим чи іншим кандидатом, можуть дати відповідь по суті. Голосуйте за Україну, голосуйте за президента Ющенка".

Генеральний бій, за його словами, відбуватиметься саме в першому турі: «Президентом буде той, хто вийде опонентом Януковича».

Солодкі прогнози Герман про третє місце мали б потішити гаранта - йому лишається тільки вибити Тимошенко з гри - і ось він вже знову стоїть на Помаранчевому Майдані і обіцяє що в наступні 5 років його президентства всі бандити точно сидітимуть в тюрмах і Україну поважатимуть в світі.

Хоча, навряд чи він розраховує саме на це. Напевно, він міг би задовольнитися посадою справжнього українського прем’єра, або справжнього українського голови Нацбанку, чи, бодай, справжнього українського вахтера в Нацбанку при “кремлівському проекті Януковичу”.

Насправді ж йому доведеться втішитись гарантіями недоторканності і гідного забезпечення, які отримав свого часу і його попередник Леонід Кучма.