dc-summit.info

история - политика - экономика

Пятница, 26 Мая 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внутренняя политика Куди розкладають яйця українські олігархи напередодні битв за перерозподіл влади? Р. Ахметов

Куди розкладають яйця українські олігархи напередодні битв за перерозподіл влади? Р. Ахметов

Куди розкладають яйця українські олігархи напередодні битв за перерозподіл влади? Р. Ахметов

Новорічні свята, а разом з ними, і "газова війна" України з Росією добігають свого кінця. Життя ось-ось повернеться до свого звичного плину. І все піде так, як ішло завжди, незалежно від того, як палко й пристрасно українська влада розповідатиме про перемогу. Ці байки люди слухатимуть без особливого інтересу. По-перше, вони й самі розуміють, хто у кого виграв, а хто у кого - ні. По-друге, точка зору влади цікавитиме їх з кожним днем усе менше й менше, адже їй - цій владі - залишилося бути владою зовсім недовго.

2009-й у вітчизняній політиці - рік без перебільшення визначальний. Країна наближається до виборів: чергових президентських, чергових  позачергових парламентських. Ціна перемоги на кожних з них дуже висока. Як, зрештою, й ціна поразки. Той, хто програє, може бути примушений з власної кишені заплатити за все: і за фінансову кризу, і за "газову перемогу", і за взаємну “любов” В.Ющенка до Ю.Тимошенко, і ще за багато чого іншого.

Ситуація нині складається у такий спосіб, що ніхто достеменно не знає, що робити. З ким і проти кого грати, щоб гарантувати перемогу саме собі. Коли в країні наявні одразу три, приблизно рівні за силами політичні сили, жодна з яких неспроможна одержати перемогу самотужки, - завданням "N 1" для всіх стає проблема пошуку союзника задля спільної боротьби проти "третього" конкурента. Парадокс полягає в тому, що можливі практично будь-які комбінації без жодних обмежень, у тому числі й тих, що мали б бути пов’язані з ідеологічними й іншими принциповими розбіжностями партій.

"Наша Україна" здатна утворити альянс як з Партією регіонів, так і з БЮТ. Останній, у свою чергу, теж може піти на тимчасове об’єднання як з "нашоукраїнцями", так і з "регіоналами". Зі свого боку "Регіонам" цілком до снаги знайти спільну мову або з "НУ" проти БЮТ, або з БЮТ проти "НУ".

На кого ж у цьому суцільному хаосі робити ставки національному великому капіталові? Куди розкладати яйця українським олігархам, щоб або взяти головний приз, або, принаймні, не програти все, що вони мають?

Одним з перших почав шукати надійні виграшні варіанти у цій грі Р.Ахметов, якому, мабуть, допомагають неабиякі преферансні здібності.

Хоча ніхто нічого не стверджує категорично, навколополітичним бонтоном стало вважати, що спонсор Партії регіонів готовий до розколу партії й до об’єднання  її частини з партією В.Ющенка. Незалежно від того, яку саме назву - "Наша Україна" чи "Єдиний центр" - матиме ця остання.

При цьому головний український олігарх не йде на повний розрив з В.Януковичем, тримаючи його як "запасний" варіант на той випадок, якщо ющенківська "карта" виявиться битою, й до влади прийде Ю.Тимошенко.

Щодо останньої, то вона нібито розглядається власником футбольного клубу "Шахтар" та його нефутбольними консультантами в якості головного ворога й найстрашнішої загрози не лише для його політичного майбутнього, а й для економічного добробуту. Майже, як московський "Спартак" для київського "Динамо" за часів, коли вони сперечалися за звання чемпіона СРСР і титул неофіційної кращої команди країни. У цьому немає нічого дивного, адже Ю.Тимошенко своїми діями у буквальному розумінні знищує вітчизняну важку промисловість, з якою міцно зв’язаний бізнес Р.Ахметова.

Існує точка зору, згідно з якою така позиція Р.Ахметова зумовлена насамперед впливом на нього з боку США. Америка, нібито, зацікавлена у збереженні при владі стовідсотково лояльного і підконтрольного В.Ющенка й, відтак, прагне зібрати навколо нього потужний фінансово-організаційний ресурс. До кола "людей з ресурсом" потрапив і власник "Шахтаря".

Зі свого боку, Р.Ахметову увага з боку такого потужного зовнішнього фактора, як США, була б украй потрібна. Росія, на яку він як спонсор та ідеолог Партії регіонів намагався орієнтуватися до цього, нічого особливо цінного ані йому, ані його партії так і не запропонувала. Більше того, Росія своєю політикою, спрямованою на знищення української металургії, штовхає й самого Р.Ахметова, й інших українських олігархів в обійми американців.

Дехто схильний вважати, що, йдучи на зближення зі США, Р.Ахметов виявляє політичну "безхребетність". Адже "ціною" американської підтримки може виявитися згода на такі речі, про які "регіонал" Ахметов донедавна не став би навіть слухати: членство України в НАТО, остаточний розрив зв’язків з Росією, продовження системного тиску на російську мову тощо.

Подейкують, що задумана американцями "дружба" між Р.Ахметовим та В.Ющенком зайшла далеко. Що їхні представники, а подеколи й вони самі, нині зайняті обговоренням не абстрактних загальних засад партнерства, а суто технічних деталей і нюансів майбутнього бджолино-шахтарського владного альянсу. Таких, зокрема, як можливість заміни Ю.Тимошенко на посаді прем’єр-міністра Р.Богатирьовою як "технічним" головою уряду.

Політична "американка" Р.Ахметова є для нього досить ризикованою. Адже його новим потенційним покровителям добре відомі особливості минулого українського олігарха (щоправда, олігархів та політиків без тих чи інших "особливостей" у минулому як в Україні так і в Росії, можна перерахувати на пальцях однієї руки), а американці, мовляв, як свідчить досвід інших країн, такі речі не забувають.

Першим публічним кроком нового політичного проекту мало б, судячи по всьому, стати захоплення його учасниками ініціативи в Криму. Крим нині дуже цікавить Америку. З багатьох міркувань. Показником того, що інтерес не зменшується, а, навпаки, зростає, є рішення про відкриття на півострові "дипломатичного поста" США з невиразно прописаними функціями і повноваженнями. Для посилення впливу в Криму Штатам міг би дуже пригодитися Р.Ахметов. Він контролює кримських "регіоналів". Він має добрі особисті стосунки з лідером кримських татар М.Джемільовим. Він, зрештою, об’єктивно більше підходить на роль об’єкта симпатій кримчан, ніж В.Ющенко. Привертає увагу, що останнім часом Р.Ахметов розгорнув на півострові дуже активну діяльність, у тому числі й благочинну. Може, й дійсно, на замовлення ззовні? Але і в Москві татарів предостатньо. В тому числі і кримських.