dc-summit.info

история - политика - экономика

Вторник, 19 Июня 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внутренняя политика Криві Коліна та викривлені дзеркала Віктора Ющенка

Криві Коліна та викривлені дзеркала Віктора Ющенка

Криві Коліна та викривлені дзеркала Віктора Ющенка

(з нагоди презентації передвиборної програми кандидата В.Ющенка)

"Я був дуже наївний…"

(Віктор Ющенко)

В одному з рекламно-агітаційних "роликів": "Я - за Ющенка!", що ними віднедавна зарясніло на всіх телеканалах, в якості обгрунтування палкої й шаленої електоральної любові до президента пропонується слоган:  "Раніше українських дітей усиновлювали іноземці, тепер усиновлюють українці!".

Коли піти за запропонованою логікою, за якою неважливо, що коїться навкруги, головне, щоб це "що" назвати "українським", - аргументацію поблажливого ставлення до кандидата з Банкової всупереч усім його численним програшам, відступам і зрадам можна було б побудувати ще й на тезі: "Раніше українців грабували іноземці, тепер грабують українці! Я - за..."

У те, що Віктор Андрійович помітив би у першій частині цього заклику підводну течію або антирекламу себе "пухнастого", якось не дуже віриться.

Адже його наївність у сприйнятті дійсності не знає меж. І він сам це самокритично визнає. Хоча ця особливість президентської вдачі межує з іншою - простотою (майже святою) - й не може не дивувати. Бо ж і вік уже солідний,  й досвіду нібито не позичати та й до того типу мужчин, які нізащо не дадуть поцілунку без кохання, його не зарахуєш.

"Я був дуже наївний, - каже він нині, - починаючи з того, що я думав, що люди, які стоять за моєю спиною на Майдані, будуть мислити, як я...".

Навряд чи варто розглядати наївність як ускладнення діоксинового отруєння п"ятирічної давнини. Ні, ця особливість президентської вдачі з"явилася в організмі першого хлопця Хоружівки та Банкової задовго до того, як до нього - тобто до організму - потрапила ота клята зараза.

Саме тому, мабуть, він і досі щиро переконаний у тому, що всі, хто стояв на Майдані, умістилися за його широкою, немов Дніпро ревучий, спиною (тоді ще, до слова, непрезидентською).

Є всі підстави замінити минулий час у цій сентиментально-фальшивій сентенції вищого посадовця України на теперішній.

В.Ющенко нині знову виявляє кричущу наївність, вважаючи, що люди, які стоять, уже не за його спиною, а перед ним на нібито президентських заходах, а насправді - на агітаційних зустрічах кандидата, "думають, як він".

Реальний стан справ не відповідає ілюзіям президента. І це - добре. Не дай, Боже, іншим "мислити" так, як це робить видатний банкір сучасності!

На Михайла наївного Вітю раптом потягнуло до Тараса. Ось і подався він до місцини з колоритною назвою "Криві Коліна". Назва як назва. Нічого особливого. Бувають, певна річ, кращі, благозвучніші, але є й гірші. Проте у сполученні з прізвищем "Ющенко" ця назва викликала регіт, загравши всіма можливими барвами у широкому діапазоні від іронії до сарказму.

Потягнуло до Шевченка - то й добре. Їхав би собі мовчки та й годі. І самому менше клопоту, й нам усім дав би перепочити й отямитися після численних "звитяг", здобутих ним протягом кількох попередніх днів.

Не дав. Бо, мабуть, щиро вірить, нібито вся "його" нація перебуває у захопленні від його думок і вчинків навіть тоді, коли сьогодні він каже або щось зовсім зарозуміле, або геть протилежне від того, що казав учора чи позавчора. Та ще й таким хоружівським суржиком, який нормальною українською мовою й перекласти важко.

Напередодні публічної презентації своєї кандидатської програми діючий президент подивував громадськість украй несподіваним зізнанням щодо стану справ у "помаранчевій" Україні: "Моє розчарування, - заявив він, звертаючись до "простих" українців, яким мріє знову задурити голови задля свого переобрання на  президентський пост, -  таке, як і ваше".

Дивно! "Ми", Вікторе Андрійовичу, розчаровані, бо Ви, ставши завдяки "нам" президентом, усіх "нас" обдурили, до того ж, не один раз. А Ви чого? Хіба, того, що грошей заробили (чи "зрубали"?) замало самі, й замало "капнуло" синові як власникові "помаранчевого" бренду?

Як не крути, а "наше" розчарування зовсім не таке, як "його"!

"Хіба я не хочу, щоб у нас було краще?", - продовжував бідкатися, ніби сподіваючись видушити з аудиторії сльозу, В.Ющенко. Ще одна дивина! Президент перед тим, як включитися у змагання за другий термін президентства, зізнається, що він "хоче, щоб було краще", але не знає, що для цього треба робити. Якого біса тоді місце займати? Якщо "хочеш", але не можеш і не вмієш, то йди геть і сиди біля жінки та дітей!

Але ж не піде. Не піде, поки його не виштовхати. Бо, виявляється, виношує ще купу прожектів і, як випливає з назви його кандидатської програми, має грандіозні плани з утвердження в Україні "справедливості".

Ю.Тимошенко вже намагалася переконати нас у тому, що "справедливість є, і за неї варто боротися!". Тепер за справу береться В.Ющенко. Хай Бог милує! Як казав один кіноперсонаж, "краще триматися подалі від місця, де вирує справедливість" або, додамо, боротьба влади за неї.

У програмі боротьби за "сильну Україну" й нову "справедливість" кандидат В.Ющенко згадав багато чого, хоча нічого конкретного й реального сформулювати так і не спромігся. Аналізувати зміст цього документу немає сенсу, бо це не програма, а - реклама, до того ж, реклама недобросовісна, бо її від першого до останнього слова побудовано на окозамилюванні та брехні.

Незрозуміло, з якої причини у ній жодним словом не згадано про намір В.Ющенка добитися того, щоб, щонайменше, наступні 150 років Росія забезпечувала Україну газом безкоштовно (!), бо ж, мовляв, українці вже стільки російського блакитного палива через свою "трубу" перекачали, що росіяни нам точно завинили. 

"Мрію ідіота" щодо безкоштовного газу президент не посоромився озвучити не так давно в одному зі своїх виступів, зайвий раз підтвердивши, що з головою занурений у світ викривлених дзеркал.

У цьому дивному світі президента Росії, з якою так наполегливо, якщо повірити його власним словам, прагне розвивати співпрацю президент України, кличуть - "Анатолій Дмитрович"! Саме так, не змигнувши оком ні до, ні після цього, назвав В.Ющенко свого російського колегу.

У цьому світі президент України охоче бере на себе функцію гардеробника, на очах у величезної телеаудиторії кидаючись зтягувати плащ з президента Грузії М.Саакашвілі під час офіційно-протокольної зустрічі на ганку перед Будинком з хімерами.

Вважалося, що Л.Брежнєв умів і дуже любив цілуватися з колегами-керівниками комуністичних партій з інших країн. В.Ющенко, виявляється, полюбляє своїх колег роздягати. Теж, як то кажуть, інтересно!

..."Фішкою" презентації програми кандидата В.Ющенка, організованої першого "посткарантинного" понеділка в Українському домі, мав бути вщент заповнений зал, який, за задумом "креативщиків" з  передвиборчого "штабу", повинен був свідчити про високий рівень його підтримки з боку віборців.

Ідея не спрацювала. Під час перегляду невиразно-занудних репортажів про подію, що їх подали усі провідні телеканали, не лише мене одного, мабуть, не полишало бажання порівняти кількість людей, зігнаних до Українського дому 23 листопада, з кількістю учасників мітингу-з"їзду БЮТ 24 жовтня на Майдані, на якому висували в президенти Ю.Тимошенко.

Кількісне співвідношення присутніх там і тут, гадаю, приблизно відповідало співвідношенню нинішньої електоральної підтримки "помаранчевого короля" та "постпомаранчевої принцеси".

Чи варто кокетувати своєю "наївністю", Вікторе Андрійовичу, коли час подумати про особисту відповідальність за "слабку, несправедливу Україну"?