dc-summit.info

история - политика - экономика

Среда, 13 Декабря 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внутренняя политика Політичний бігбордак триває

Політичний бігбордак триває

Політичний бігбордак триває

Не так давно, у травні, у своїй попередній статті “Київський бігбордак” мені вже довелося виразити свої неповторні відчуття від незабутніх зустрічей із шедеврами вітчизняного широкоформатного образотворчого мистецтва на політичну “злобу дня”.

Багато води витекло з тих пір, а ще більше - фарб на рекламні поверхні та грошей із кас партій, блоків та виборчих штабів. Бігборди та розтяжки заполонили (прости Господи, мало не сказала “нові обличчя”) нові зображення та слогани. Але не змінився креативний та інформаційний рівень цих забруднювачів горизонту і глибоке переконання їх творців та замовників, що “піпл все схаває”.

Тому доводиться знову повертатися до цієї не самої приємної тематики. І хоча, як сказав Геракліт, “не можна двічі увійти в одну й ту саму ріку”, у даному разі точніше прозвучало би “не можна й жодного разу вийти із цього каламутного псевдоінформаційного потоку”.

Першим рванув на новому етапі щурячих перегонів Арсеній Яценюк. Та так, що невільна аудиторія цього гейзеру рекламного генію по всій країні не зразу й оговталася. Все ж таки, за час численних виборчих кампаній в Україні вже напрацьовані певні стандарти елітно політичного гламуру: яскраві радісні кольори, широкоформатні посмішки, солодкоголосі обіцянки... А тут, раптом, таке!

Велетенські щити розквецяні по діагоналі смугами двох кольорів — чорного та брудно болотного — тривожно, як сигнал хімічної загрози сповіщали про те, що “країну врятує Арсеній”! Отак, одразу, щоб у країни навіть не залишилося ні хвилини на роздуми, а чи хоче вона того, щоб її врятував Арсеній? А чи зможе він її врятувати? А від чого саме? А якщо може, то чому не рятував, коли займав високі державні посади? Скажімо, Голови Верховної Ради? Перебуваючи на посаді спікера, він запам'ятався пересічному українцю хіба тим, що здер Кожу з ДАІшної “Кобри”. О, який грізний! Не те, що палець в рот не клади, а навіть не показуй! От тільки депутатські фракції, чомусь грізного Яценюка не злякалися. Парламент, за його головування набагато частіше був заблокований, ніж працював. Що, врешті решт, і призвело до відставки нинішньої зірки бігбордів. До речі, портрет самої зірки на них теж вдався напрочуд стильним. Забарвлений кольором однієї із смуг, він вражав якоюсь потойбічною відстороненістю та непорушною скам'янілістю рис і цілком міг би прикрасити афішу якого-небудь голівудського блокбастера на кшталт “Живі мерці повертаються”.

Не встиг ошелешений народ відплюватися від першої хвилі рятівних месіджів Арсенія, як його накрило другою. Бігборди цієї серії, вже, за задумом їх творців, мали втовкмачувати недолугим обивателям, якими саме шляхами збирається їх спаситель чинити свій благочестивий подвиг. Виявилося, що новоявлений рятівник є універсальним фахівцем мало не в усіх сферах суспільного життя. Тому що, “країну врятують” і “нова індустріалізація”, і “продуктивне село”, і “здорові освічені люди”, і “боєздатна армія” і т. п. Особливо мене розчулила “нова індустріалізація”! Це в той час, коли найрозвинутіші країни світу вже, принаймні, років сорок як вступили в добу постіндустріального розвитку. Так і хочеться запитати у Арсенія Петровича, а чи не врятує країну, бува, неолітична революція? Саме ж поєднання складових - “нова індустріалізація”, “продуктивне село”, “здорові освічені люди”, - дуже вже нагадує сталінський план побудови соціалізму: індустріалізація, колективізація та культурна революція. Мабуть, все ж таки, дається взнаки країна походження політтехнологів, які сотворили Арсенію Петровичу та нам усім на радість це чудо піару. До того ж, те, що “лучше быть здоровым и богатым” і так всім відомо. А от якими засобами здобувач президентської булави збирається ощасливити нас всіма цими благами з його картинок абсолютно не зрозуміло.

Не забарилася зі стартом своєї кампанії і чинний прем'єр. За розмахом своєї присутності у просторі зовнішньої реклами вона одразу ж впевнено вийшла на лідируючі позиції. На відміну від інших, її бігборди і розтяжки виділялися похвальним лаконізмом, як у тексті, так і в підборі кольорів за майже повної відсутності зображень. А головне — ніяких складних чи незрозумілих ідей. Все однозначно ясно, в стилі найкращих традицій світових релігій. Йде одвічна безкомпромісна боротьба сил добра і сил зла, воїнів світла і воїнів пітьми. Причому, помиляється той, хто вважає, що один у полі не воїн. Адже, з одного боку “вони”, які “обіцяють”, “брешуть”, “блокують” та влаштовують багато інших капостей, а з іншого - “Вона”! Вона працює! Все геніальне просто.

На тому б і зупинитися. Так ні! Передали куті меду! Друга серія бігбордів і розтяжок мала показати виборцям, які ж результати того, що “вона працює”. І тут уже звалили в купу все: реальні досягнення, об'єктивні процеси (ніяк не залежні від волі прем'єра) та речі взагалі фантастичні. Чого тільки на відбувається на нашій щедрій землі завдяки, як виявилося, життєдайній харизмі Юлії Володимирівни! Нищиться газова мафія і бюджетники отримують зарплату, родить хліб і народжуються діти... Загалом, щоб не переказувати тут всього епосу корифеїв зовнішньої реклами (який, на думку нардепа Ганни Герман обійшовся не менше, ніж у 50 мільйонів доларів), скажемо тільки, що він чомусь одразу викликає стійку асоціацію з фольклором радянської доби: “Весна прошла, настало лето, спасибо партии за это!”. Після ковтання такого висококалорійного інформаційного продукту навіть останньому лоху має бути зрозуміло — після отримання чинним прем'єром президентського статусу молочні ріки з кисільними берегами стануть цілком буденним краєвидом.

Між іншим, якраз на початку вересня Кабінет Міністрів України схвалив законопроект “Про внесення змін до Закону України “Про рекламу”. Його новаторство, зокрема, полягає у тому, що місцеві органи влади при видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, віднині повинні дотримуватися чітко визначених термінів їх оформлення (що раніше не регламентувалося). Недобиті опоненти Юлії Володимирівни нашіптують, що такий збіг у часі зовсім не випадковий. Завдяки ньому, “мама” (як її називають журналісти прем’єрського пулу) уб'є одразу двох зайців: доб'ється більш оперативного розміщення власної передвиборної реклами та заодно нагадає чиновникам місцевої влади, хто в хаті хазяїн.

Серед піонерів виборчих перегонів опинився і колишній комсомольський секретар Сергій Тігіпко (він же інженер-металург, танкіст, економіст, банкір, політик, депутат, партійний лідер та батько чотирьох дітей). За ландшафтним розмахом своєї рекламної присутності він анітрохи не поступається кандидатам, яким значно поступається рейтингом. Його бігбордіана створює світлий образ мудрого гуру, який знає відповіді майже на всі питання: “Коли закінчиться криза?”, “Як не стати безробітним?”, “Як подолати корупцію?”, “Як реформувати ЖКГ?” і т.п. Щось середнє між дельфійською Піфією та бабусею Вангою. Цементує все це невичерпне джерело мудрості щит з центральною ідеєю — на тлі портрета героя (як і на всіх інших його бігбордах) прописаний безсумнівний рецепт: “Сильний президент — сильна країна”. От тільки чи здатен Тігіпко бути сильним президентом? Адже, ще всі добре пам'ятають буремну осінь 2004 року. Коли Тігіпко спочатку, чомусь вирішив, що можна будучи головою Нацбанку одночасно очолювати виборчий штаб Януковича. А потім, коли запахло смаленим, просто втік від останнього та переховувався деякий час так вдало, що це дало поживу для найнеймовірніших журналістських версій його долі. А, якщо Тігіпко стане президентом (пофантазуймо трохи), а смаленим запахне тепер вже для всієї країни, то хто дасть гарантію, що наш герой не дремене в невідомому напрямку зі свого високого поста? Отож бо!

Світлий образ "залізного" лідера опозиції виліз на вулиці українських міст і сіл дещо пізніше конкурентів, зате дуже щільно. Мабуть, тому що послідовний. Хоча з часів попередніх кампаній, дещо змінилося. Сьогоднішній Янукович більше тяжіє до щитів невеликого формату. Його портрет прикрашає відносно незначну кількість бігбордів, перевага надається формату "сіті-лайт". Припускаємо, політтехнологи головного "регіонала" вирішили, що так він стане ближче до виборця і, начебто, буде краще його чути. Адже, кожен щит прикрашений двома написами: "Ваша думка важлива" та "Почую кожного". Останній звучить дещо погрозливо. Бо, що може статися з кожним, коли його почує Віктор Федорович із думкою, котра не співпадає з його власною, не важко здогадатися. Всі ще пам’ятають вибори 2004 року. Тоді під час поїздки Західною Україною Янукович (на той час прем’єр) почув дуже незручне для нього питання від старенького вчителя. Тут же на голову пенсіонера полилася брутальна лайка, а охоронці прем’єра, за його наказом, грубо відкинули дідуся геть з дороги. Втім, можете особливо не лякатися бути почутими. Як стверджують недовірливі журналюги з "Обкому", додзвонитися по телефону "гарячої лінії" вказаному на рекламних поверхнях Януковича практично неможливо.

Невластиву йому мудрість та стриманість проявляє, поки що, чинний президент. Його виборчої реклами майже не помітно. Вітаючи українців з Днем незалежності він з'явився на бігбордах на тлі тризуба. Правда, малий герб України був на них якось дивно стилізований і більш за все скидався на якісь трипільські жорна. Чи може, привиділося? Та ще, після того, він передав нам привіт свої проектом нової конституції. Ну що ж, у кожного свої іграшки.

Серед представників не самих великих партій, відзначився Борис Тарасюк. Щити з його портретом та майже магічним словом "Рух" несуть ще й таємничу фразу: "20 років тримаємо слово!". Сторонньому спостерігачу не зрозуміло, яке саме слово вони тримають, для чого і, головне, кому яка з того користь? Може, це слово – якесь могутнє чарівне закляття? Якась там "абра, швабра, кадабра"? І коли настане критичний момент, тримачі рухівського бренду одним його вимовлянням являть світу чудо – радикально змінять ситуацію на краще? Не завжди щастить посланню від лідера НРУ із сусідами. Кияни, наприклад, тривалий час мали задоволення бачити, як біля палацу "Україна", зліва від "20 років тримаємо слово!", височів бігборд з рекламою одного з мобільних операторів: "Не стримуй себе у розмовах!". Коментарі, як то кажуть, зайві.

Досить рідко можна було зустріти бігборд із зверненням нинішнього очільника МВС. А даремно. Композиція, доповідаю Вам, вийшла надзвичайно цікавою. З правої половини щита можна прочитати: "Українцю, захисти свої права. Юрій Луценко", а на лівій зображено кетяг червоної калини розтоптаний чорним слідом важкого чобота. От і гадай, що тут хотів сказати Юрій Віталійович!? Можливо, хотів попередити співвітчизників, що на його відомство не варто розраховувати у захисті своїх прав? Тобто, народ рятуйся самотужки хто як може. А, можливо навіть, у припадку самокритичної відвертості він мав на увазі, що саме від МВС походить найбільша загроза порушення наших прав? Адже, "орли Луценка" славляться схильністю до незаконних затримань громадян, їх побиття та застосування витончених тортур. Відповідь на цю загадку міг би дати хіба що сам міністр. Зате, незаперечно зрозуміле інше. Саме він володіє моральним правом на такі заклики. Тому що, особистим прикладом показав усьому світу в аеропорту Франкфурта, як українці мають захищати свої права!

Хоча найбільшою загадкою стала інша. А на яких власне підставах, задовго до офіційного старту виборчої кампанії наше око милують усі ці та багато інших аналогічних шедеврів? І чому ніхто з їх героїв не отримав по шиї на законних підставах за таку художню самодіяльність? До речі, більшість кандидатів пояснюючи наявність такої своєї присутності на бігбордах, не кліпнувши оком заявляють, що це соціальна реклама.

Чи не найгеніальніше пояснення того, що відбувається дав Комітет виборців України (КВУ). На його думку, все це образотворче мистецтво закону не порушує. Цитуємо: "КВУ констатує, що в Україні фактично розпочалася передвиборча кампанія, але оскільки норми Закону про вибори Президента України ще не почали діяти, то проведення цієї кампанії нічим не регламентується і не містить необхідних обмежень". Іншими словами, оскільки вказаний закон ще не вступив у силу, то і його порушення не є порушеннями. Порушеннями вони стануть лише після настання передбаченої законом дати. А до того, порушуйте на здоров'я скільки душі заманеться! "В той же час КВУ наголошує на непрозорості фінансування цих рекламних кампаній". Тобто, жодна з політичних сил не оприлюднила ні джерело, ні розміри свої витрат на цей "бенкет духу". Значить, свято триває! Замовники і надалі будуть витрачати свої гроші, рекламісти – їх заробляти, а пересічні громадяни – нервово смикатися, або гучно реготати!