dc-summit.info

история - политика - экономика

Среда, 19 Декабря 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внутренняя политика Передвиборчі канікули: агітаційна модель

Передвиборчі канікули: агітаційна модель

Передвиборчі канікули: агітаційна модель

Ніякі вищі сили та непереборні обставини не можуть змусити людину відмовитися від відпочинку. Тим паче, якщо людина ця не проста, а по самі вуха обтяжена відповідальністю влади. Працюєш прикро цілий рік, з ранку до ночі віддаєш усю енергію боротьбі з ворогами українського народу і раптом розумієш: ще трохи - і все, нікому буде завтра боронити щастя власного роду, якщо якомога швидше не абстрагуватися від прикрих реалій хоча б на декілька днів. Цього року процес «абстрагування» є особливо очікуваним та приємним – реалії аж занадто гидкі.

В серпні 2009 року природа знову перемогла – відпочивати під тим чи іншим «прикриттям» вирушили практично усі вітчизняні політичні персонажі. Найважче далися проводи у відпустку «колективному герою» - Верховній раді. Якщо вважати, що цей безумовно важливий орган держави володіє такою собі «колективною совістю». Насправді, як показує життя, всіх народних обранців прикриває один й той самий купол (з жовно-синім прапором). Напевно жоден депутат публічно не висловився за необхідність піти у літню відпустку за графіком – всі вдавалися у роздуми щодо нагальної потреби протидії кризи, а молодший Віктор Янукович ледь не скасував через неї власне весілля. Проте, в час «Х» усі строєм рушили на пляжі.

В той же час, «диктатура» кризи не дозволяє політикам просто розчинитися у повітрі, як в старі добрі часи. Вона змушує періодично нагадувати про себе в контексті якогось чергового лиха та його самовідданого подолання. І це, якщо ми говоримо про «рядових» воїнів політичного війська. А що вже ж казати про титанів політичного олімпу, що серйозно претендують на найвищу посаду у державі? 

Традиційна втеча «на Юга» Віктора Андрійовича відбулася і цього року. Президент і раніше не дуже спішив анонсувати свої відпустки. З одного боку – працювала звичка розпилювання димової завіси з огляду на необхідність регулярних медичних втручань (декілька років тому нам вперто доводили, що їх не було). З іншого – переконання, що Боги працюють на благо держави не залежно від місця та статусу перебування. На морі чи у горах ще й думається краще!

Головним чинником підтримки передвиборчої активності для президента лишається регулярна критика Уряду і Прем’єра, яку, з рештою, можна забезпечити вустами функціонерів секретаріату і факсиміле легендарного підпису (лише без знаменитого «Щиро…»).

Тим часом регіонами України вперто (і за власний рахунок) торує шляхи самий прагматичний кандидат – Сергій Тігіпко. «Як зберегти свої заощадження?», «Як знищити корупцію?» - суворо запитує громадян наш кандидат. А рецепт виявляється простий – за початкові 20-30 млн. гривень створити і загартувати до 2013 року власний політичний проект на основі ідеології «нових лейбористів» - працюємо, як капіталісти, розподіляємо, як соціалісти. Оскільки в галузі капіталістичної праці С.Тігіпко належить до ударників, він, напевно, має намір представити суспільству небачені схеми суспільного розподілу надприбутків. 

Рятівник країни Арсеній останніми днями не був помічений в жодному з публічним місць, окрім сторінок «Фактів» та «Кореспонденту». Інтерв’ю вийшли досить відвертими, але дещо відірваними від реалій. Тобто від наших реалій. Здається, що такого президента як Арсеній наша країна не достойна і йому б краще балотуватися в якійсь ідеальній державі. Таким чином Яценюк тимчасово відійшов у віртуальний світ. Але чому ми маємо вірити, що найбільш ліберальний кандидат у президенти здатен загоряти лише на бігбордах?

За класичним принципом «утром в газете – вечерем в куплете» працює «вічний» претендент Інна Богословська. Дивно і несподівано, місцем своєї теперішньої гіперактивності кандидатка обрала не Полісся чи Запоріжжя, а … Крим. Там розгортається провокаційна інформаційна кампанія, відбуваються круглі столи та прямі ефіри. Деякі українські міста, як то Севастополь, поволі відходять у спільне українсько-російське управління. Благо, що це поки-що відбувається лише в думках Богословської. Але чому б було не поїхати на відпочинок до Туреччини чи Хорватії? 

Але, звичайно, найбільша увага всіх співвітчизників надається поведінці Уряду та його глави – Юлії Володимирівни. Кляті «журналюги» все ж таки довідалися про її декількаденну відсутність на робочому місці. За всіма законами військової стратегії, відпустка «за сімейними обставинами» супроводжувалась появою на вулицях країни баннерів про жінку-робота, яка не припиняє працювати навіть в той момент, коли їй зраджують, не кажучи вже про такі дрібниці, як «заважають».

Прем’єр, відповідно до своїх обов’язків, не може публічно відігравати легкі ролі. Такі, наприклад, що може собі дозволити послідовний лідер опозиції, тиняючись цілими днями в кортежі Патріарха з німим питанням про підтримку на виборах у стомлених від безперервних молитов устах. Не може Прем’єр й подати до Верховної ради унікальний, але без жодних шансів на успіх законопроект про довічне ув’язнення корупціонерам і розумними очима споглядати на співвітчизників з екранів телевізорів.

Натомість від керівника Уряду в Україні, по-перше, чекають чудес, і, по-друге, у це важко повірити - практичних дій!

Спільною ознакою антикризових програм більшості розвинутих країн – ЄС, КНР та США – є недопущення збільшення податкового тиску на суб’єктів господарювання з метою створення умов для збереження бізнесу за нестачі обігових коштів. Також чільне місце серед кризових турбот в країнах розвинутого капіталізму займає підтримка мінімальних стандартів соціального забезпечення, як запобіжник ескалації зайвої напруги в суспільстві.

Та на нашому «полі чудес», де вже нікого не дивує відсутність затвердженої програми антикризових дій як такої, панує інша логіка. Минуле – суцільні сутінки і ганьба. Про майбутнє краще не турбуватися – лише нерви витратиш, а результат все одно буде нульовий. Залишається сконцентруватися на сьогоденні і отримати від нього по максимуму. Як зазначалося у відомій рекламі – спрага понад усе!

От і доводиться Прем’єру замість повноцінної відпустки вигинатися перед телевізійними камерами біля банківських віконець та на спеціально організованих зібраннях скривджених складників. Пікети під стінами НБУ стоять вже майже рік, та їх учасники опинилися в центрі прем’єрської уваги саме зараз, спекотного серпня 209 року.

Далі – більше! Оглядачі вже пророкують відновлення видачі «Юліїної тисячі» наприкінці року. Ціна перемоги на виборах може перевершити небезпеку перенавантаження і без того дірявого бюджету. Побачимо, наскільки справдяться такі прогнози. Та у тому, що ми побачимо ще не одну публічну рятівну операцію Тимошенко у стилі «Salvation Army», можна не сумніватися.     

Є звичайно поміж політиків й сірі, або надто жирні мишки, що не встидаються не провокувати зайвий раз громадян своїми «антикризовими маневрами» у період відпусток. Але є дієвий спосіб позбавити їх спокою. Треба лише відкликати з відпустки телеведучого Савіка Шустера і весь наш «бомонд» знову заблищить перед українцями у всій своїй красі. У кризи просто немає шансів!