dc-summit.info

история - политика - экономика

Понедельник, 24 Июля 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внутренняя политика Петля на шиї

Петля на шиї

Петля на шиї

Люстрація — чергова модна дефініція. Тренд, наразі. Як, наприклад, наратив. В пошуках епістемологічного змісту тілесного міметизму люстрації розповім бувальщину. Вирує холодна війна. Залізна завіса поділила планету на два світи. Добра, свободи без берегів. Та зла. Більшовицького тоталітаризму.

Зі спогадів самовидця: розпинають конгеніального митця. Слідчі, безжальні, подібно кривавому Торквемаді, залякують майстра. Їх четверо. Троє мужчин і дамочка. Викладають на стіл досьє компромату «мало не в півметра завтовшки». Знають, що і між ким неблагонадійно бовкнув. Запевняють, що в курсі, яке його справжнє ім´я та прізвище. Рефреном звучить грізне питання: «Чому ж ви не дотримуєтеся лінії партії?» Політичні гріхи обтяжуються тілесними: «Ви коли-небудь здійснювали перелюбство?»

Допитуваний вирішив погратися в слова: «А як ви поняття «перелюбство» визначаєте?»

«Блуд з чужою дружиною»

Наївний забудькуватий інакодумець спробував розрядити атмосферу. Довго щось пригадує і, нарешті, заявляє: «Наскільки мені відомо, з чужими дружинами — ніколи». Йому невідомо, що нишпорки вже примушували сусідів приреченого облудно заперечити, що мирно жив у сімейній, як у Котляревського, згоді з жінкою та дітьми. Інквізитори ХХ століття вибивали фальшиві покази, ніби в його хаті відбувалися оргії з голими німфами!!! Негідники і падлєци. Не знали, гади, що би вкоїла з ними Верховна Рада України...

Отакі були чистки — люстрації... Сподіваюся, ми підемо іншим шляхом. Як видається, достойний приклад наслідування нам лишив Максим Горький. За його редакцією в тридцяти роки видавали в Москві літературні альманахи. Один з них, «Год XVII. Альманах третій», 1933 року — в моїх руках. Складається з двох частин. Наративної. І люстраційної. Спочатку — драма, проза, вірші. І, до речі, «Педагогічна поема» Макаренка. Далі — міметизм: «Чистка партії. Стенограми».

Люструвала комісія на чолі з головою. По одному. Починали з походження. «Отец мой был крестьянин. Мать у меня религиозная и от водки померла...  Нужно сказать, что мой отец страдал пристрастием к алкоголю и умер во время запоя. Мне пришлось начать работу с восьми лет... Отец — украинец, мать — полька. Работали у одного крестьянина, который давал нам квартиру и шамовку»

Далі йшлося про життєві метаморфози. «На политучебу у меня времени не хватает, потому втыкаешь так, что держись... Водокачку мы перевели на отопление рыбой, сожгли  около миллиона лещей... Несмотря на то, что я член партии, но если мне что - нибудь нужно от человека узнать, я считаю, что с ним можно даже выпить. Сращиваться, конечно, с чуждым элементом нельзя, а пользу из этого необходимо извлечь» 

Резюме могло бути позитивним. «Есть решение комиссии считать товарища проверенным (Аплодисменты)». Чи навпаки. «Перехожу к голосованию: кто считает товарища достойным быть членом партии? (За — два голоса, остальные — против)»

Якщо альманахи Горького комусь видаються застарілими за формою, як сталінізм — пропоную піднятися в початок цих нотаток. В історію форпосту демократії. Згаданий самовидець — Чарльз Чаплін. Його вигнала зі Сполучених Штатів така собі комісія з розслідування антиамериканської діяльності. От і нам би таку! «Комісія з розслідування антиукраїнської діяльності...»...  Лунає мелодія чесних сердець...

Чапліну люстрації - чистки звучали бридко. Бачилися, як готова петля на шиї кожної чесної людини, яку хочуть примусити замовкнути тільки тому, що її точка зору не збігається з точкою зору більшості.

Чарльз Чаплін в ХХХ розділі книги «Моя автобіографія» визнає найбільшим своїм гріхом те, що завжди і в усьому воліє спиратися на власні судження. Далебі, чого ж варті спекуляції зірки німого кіно на тлі люстраційного наративу та фейсбучної епістемології... Петлю затягують. Що далі? Зашморг.