dc-summit.info

история - политика - экономика

Четверг, 18 Октября 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внутренняя политика Львів за білінгвізм. Надовго чи ситуативно?

Львів за білінгвізм. Надовго чи ситуативно?

Львів за білінгвізм. Надовго чи ситуативно?

Після масованого вибуху русофобських настроїв, піком чого були не лише скасування мовного закону Ківалова – Колесніченка, але й погрози свободівського лідера Олега Тягнибока дощенту позбутися російської мови в Україні,  в українському медіа-просторі раптом виблиснула новина: львівська інтелігенція рішуче застерегла нову владу від мовного перекосу заради дешевого популізму.

Спочатку «Видавництво Старого Лева» вирішило видати російськомовну книжку (зверніть увагу: вперше за десяток років), причому гучно проголосило, що робить це на знак протесту, бо, на думку видавців, останні вихватки нардепів у мовному питанні спрямовані на те, аби відволікати громадськість від справжніх проблем нашого нинішнього буття.

Показово й те, кого залучили видавці до свого справді громадянського вчинку. Авторка книжки «Если бы я была…» - одеситка Зоя Казанжа, ілюстратором директор львівського видавництва  Микола Шейко запрошує Дашу Ракову з Харкова. У тому-таки Харкові друкуватиметься книжка, причому видаватиметься вона російською та українською мовами.

Головний редактор видавництва Мар’яна Савка так пояснила для Радіо Свобода подібний вчинок: «Несподівано вигулькує рішення замість того, щоб почати з люстрацій, покарання винних, врешті знайти Януковича… Це якісь ігри, певні інсинуації. Питання зняття закону про мову розтривожує суспільство, не зцілює його, а вносить непотрібний дисонанс… Я завжди виступала на захист української мови, але це питання не на часі, бо роз’єднує людей”.

Ця історія одразу ж набрала гучного резонансу. Львівські громадські й культурні діячі оприлюднили звернення до Верховної Ради, в якому вимагають проводити зважену культурну і мовну політику, наголошуючи, що «тисячі мешканців Сходу й Півдня України дезорієнтовані й не розуміють, що відбувається, позаяк чують лише московську пропаганду. А тому важливо використати шанс і побудувати чесну і справедливу державу… Не можна нав’язувати донеччанам чи кримчанам галицького способу життя».

На згадану акцію миттєво відгукнулися соціальні мережі. Приклад подала начальник управління культури Львівської міськради Ірина Подоляк, яка у зверненні проголосила, що на знак протесту переходить на російську мову. І соцмережі (зокрема, vkontakte та facеbook) одразу ж підхопили це шляхетне поривання:

«26 февраля в знак  солидарности с жителями Восточного и Юного регионов я буду разговаривать по-русски дома, на работе, в транспорте, с друзями – везде». І таких цитат – море.

Показово, що практично одночасно з львівськими видавцями на подібний крок наважився телевізійний «5 канал», де того ж таки 26 лютого стартувала російськомовна програма «Время новостей», яка виходитиме щодня о 22-й годині.

Звісно, не варто з цих поки що нечисленних приводів впадати в ейфорію щодо тотального повернення до здорового глузду. Але показово, що на подібну реакцію наважуються українські інтелектуали і ЗМІ, вплив яких на свідомість широких верств важко переоцінити.

 

P. S. Щойно мені зателефонував приятель, якому властивий скептичний спосіб мислення, і спробував опустити мене на грішну землю. Він сказав, що згадана акція з раптовим прозріванням галичан щодо російської мови – це типовий винахід політ-технологів (скажімо, Олега Медвєдєва, що працює на БЮТ). Оскільки оголошена дата президентських виборів, до якої лишилося «всього нічого», одразу згадали про голоси російськомовних виборців, а їх на сході і півдні мільйони. Принагідно скептик згадав про блискучий винахід нині вже покійного генія політ-технології Юрія Левенця, який розкрутив «Свободу», аби розпорошити голоси опозиційного спрямування.

Дуже хотів би, аби приятель-скептик помилився – принаймні, щодо галичан. Що ж до «5 каналу», то тут, з огляду на особу його власника П. Порошенка, не можна відкидати підозру в категоричний спосіб.