dc-summit.info

история - политика - экономика

Четверг, 22 Июня 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внутренняя политика Головні причини та наслідки кризових явищ в Україні у 2008 - 2009 роках, охорона навколишнього середовища

Головні причини та наслідки кризових явищ в Україні у 2008 - 2009 роках, охорона навколишнього середовища

Головні причини та наслідки кризових явищ в Україні у 2008 - 2009 роках, охорона навколишнього середовища

Пропонуємо ознайомитися із продовженням громадської доповіді Опозиційного уряду щодо стану справ в Україні. На Ваш розсуд виносимо альтернативну експертну думку щодо охорони навколишнього середовища.

Уряд Ю.Тимошенко усунувся від екологічних проблем, які постають сьогодні в нашій державі, не приділяється належної уваги фінансуванню відповідних програм, заходів з забезпечення екологічної безпеки тощо. 

Разом з тим, екологічна ситуація залишається вкрай складною, навантаження на природне середовище зростає. Забруднення і виснаження природних ресурсів продовжує загрожувати здоров’ю населення, екологічній безпеці та економічній стабільності держави.

Аналіз екологічної ситуації за останні роки свідчить, що, незважаючи на спад виробництва і заходи, що вживаються, стан природних ресурсів у всіх сферах не набув тенденції до покращання, а подекуди і погіршився.

Діюча влада недооцінює наслідки цієї ситуації, вона неспроможна справитись з викликами та проблемами у сфері охорони довкілля, проявляє байдужість та формалізм, корупційні підходи, характерною є відсутність кадрової політики. Але найголовніша причина - збереження довкілля ще не стало пріоритетом державної політики.

Без системного і комплексного підходу ці проблеми не вирішити. Саме тому необхідно прийняти такі концептуальні документи як Стратегія національної екологічної політики, Екологічний кодекс України, забезпечити фінансування природоохоронної сфери на належному рівні, реалізацію програмно-цільового підходу та басейнового принципу управління водними ресурсами, запровадити систему страхування екологічних ризиків.

Основним стратегічним напрямом має стати екологічно збалансоване природокористування. Базовим принципом тут має стати удосконалення економічної політики природокористування. А саме: перерозподіл податкового тягаря з оподаткування доходів та заробітної плати на підвищене оподаткування ресурсокористування. Це може стати основним важелем, який дозволить при збереженні загальної суми податку стимулювати ощадливе використання природних ресурсів. Однак, ця стратегія має стати загальнодержавною, а отже, потрібен документ, який буде прийнятий на загальнодержавному рівні.

Не можна забувати і про необхідність удосконалення системи управління та перехід до Інтегрованої системи управління природними ресурсами, їх охороною. Зокрема, через відокремлення функцій державного управління та контролю від господарської діяльності.

Має бути прийнятий Закон України про Національний екологічний фонд. Головна мета - акумулювання всіх екологічних платежів та створення системи філій фонду в областях з належним фінансовим забезпеченням. Спрямовуватись ці кошти мають виключно на охорону та відтворення природних ресурсів, як і передбачено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Опозиційний уряд вже зараз працює над розробленням такого законопроекту.

Однак, ми розуміємо, що це справа не найближчих місяців і прийняття його буде дуже непростим. Тому вже сьогодні у Верховній Раді України розглядається проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення Змін до деяких законодавчих актів України», яким передбачається змінити перерозподіл коштів за забруднення навколишнього природного середовища на користь місцевих бюджетів у співвідношенні 65 та 35%.

Важливим у цьому відношенні є проект Закону про внесення змін до «Водного кодексу України», авторами якого є депутати М.Шершун, В.Скубенко, А.Толстоухов, і який, зокрема, передбачає змінити перерозподіл коштів за спеціальне водокористування і 20% повернути до місцевих бюджетів для використання їх на охорону та відтворення водних ресурсів. З приводу цього до нас звертались обласні ради Донецької, Запорізької, Львівської, Тернопільської та інших областей.

Світовий досвід свідчить, що доцільно дати більше прав та фінансових ресурсів органам місцевого самоврядування, при цьому посиливши відповідальність їх та органів виконавчої влади за ситуацію на закріпленій території.

Сьогодні склалась критична ситуація з використанням прибережних захисних смуг водних об’єктів, їх захопленням. І це при тому, що законодавством України чітко вказано на заборону такої діяльності. У змінах до Водного кодексу передбачено посилення режиму господарювання на землях водного фонду.

Загалом, цей законопроект вирішує багато питань, зокрема тих, що стосуються користування водними об’єктами на умовах оренди, права власності на водні об’єкти, режиму господарювання у прибережних захисних смугах, компетенції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо управління та контролю за використанням і охороною вод та відтворення водних ресурсів), за порушення водного законодавства та доповнення складу його порушень тощо.

З його прийняттям у органів виконавчої влади з’явиться достатньо важелів впливу для виправлення ситуації.

Ігнорування природоохоронного законодавства з боку суспільства при недостатньому контролі за дотриманням природоохоронного законодавства з боку влади створило ситуацію повного правового нігілізму у сфері охорони довкілля. Маса цих порушень настільки велика, що може звести нанівець усі наші зусилля по формуванню екологічної політики і екологічного законодавства, а отже і збереження довкілля України. А ринок, про який ми мріяли і який став реальністю, набув стосовно довкілля яскраво виражених ознак дикості, стихійності та вседозволеності.

При цьому контроль за дотриманням природоохоронного законодавства залишається на низькому рівні. Причиною є, з одного боку об’єднання господарських та контрольних функцій у ресурсних органах виконавчої влади, а з іншого слабкі інституційні та технічні можливості органів охорони природи. Потребують впровадження нові технології в систему контролю за охороною довкілля.

Питання підвищення адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства є одним з пріоритетів діяльності нашого опозиційного уряду. Можливо, час подумати також про Закон України «Про екологічний контроль».

Для цього ми маємо вимагати від нинішнього уряду забезпечити фінансування природоохоронної сфери на належному рівні, реалізацію програмно-цільового підходу, запровадити систему страхування екологічних ризиків, сприяти удосконаленню системи поводження з відходами, в тому числі і з радіоактивними; зменшення ризиків виникнення НС техногенного та природного характеру, врегулювати питання поводження з генетично-модифікованими організмами; законодавче врегулювати ведення моніторингу навколишнього природного середовища, удосконалити еколого-експертну діяльність, збільшити площі об’єктів природно-заповідного фонду тощо.

Фінансування природоохоронної сфери до 2012 року має бути не менше трьох відсотків від обсягу валового внутрішнього продукту. Мережа природно-заповідного фонду має бути розширена до 12%. Забезпечення переходу до інтегрованого управління водними ресурсами на засадах басейнового принципу.