dc-summit.info

история - политика - экономика

Понедельник, 23 Октября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внутренняя политика Київський бігбордак

Київський бігбордак

Київський бігбордак

Уперше в Україні масоване застосування біг-бордів та інших носіїв зовнішньої реклами для політичної агітації можна було спостерігати під час президентських виборів 2004 року. Тоді явна перевага на рекламних поверхнях одного із кандидатів та надто щільне їх розміщення, “тому що послідовний”, принесли в багатьох регіонах зворотний пропагандистський ефект. Обурений таким психологічним ґвалтуванням електорат відреагував чарівним неологізмом - “бігморди”.

Здавалося, ця історія мала би чомусь навчити, як розробників політичної реклами, так і, в першу чергу, її замовників. Але навіть побіжний огляд зовнішнього рекламного вбрання столиці переконує, що ситуація не лише не покращилася, а стала просто таки клінічною. Виробників цих шедеврів, ще якось можна зрозуміти — гроші не пахнуть, особливо, під час кризи і перед виборами. А от тих, хто музику замовляє... Незрозуміло, навіть, кого вони більше не поважають: пересічних громадян, котрі вимушені щодня споглядати цю ненаглядну агітацію, чи себе?

Безумовним лідером у неформальному рейтингу біг-бордів, які, м'яко кажучи, здивували киян, стало привітання із Великоднем від Президента. Коли я вперше побачила це чудо мистецтва піару із вікна тролейбусу, то одразу проникнулася  співчуттям до тих, хто помітив його знаходячись за кермом.  Адже, від такої несподіваної дози адреналіну — один крок до ДТП!

На щиту зображені милі хлопчик із дівчинкою, які міряються крашанками. Поруч напис - “Христос воскрес! Воістину воскрес! Щиро Ваш Віктор Ющенко”. Інший, більш поширений варіант — розтяжка над проїзною частиною із написом “Христос воскрес! Воістину воскрес! Президент України Віктор Ющенко”. У першу хвилину губишся в здогадках, що власне мається на увазі? Кого стосуються слова “Воістину воскрес!”? Христа, чи може це пророцтво щодо політичного воскресіння Віктора Ющенка? В останнє повірити важко, враховуючи його рейтинг. Тоді, можливо, нам хотіли сказати, що Президент, який згідно Конституції є гарантом усіх наших прав і свобод, окрім цього, є ще й гарантом Воскресіння Христа? Тобто, якби не всемогутній та чудодійний підпис “Президент України Віктор Ющенко”, то Воскресіння Ісуса Христоса більш ніж дві тисячі років тому могло не відбутися?

Як бачимо, цей президентський “месидж” породжує не менше можливостей для його інтерпретації, як і всі інші. До того ж, милувати око на київських просторах він почав рівно за тиждень до того, як переважна більшість православних України відзначає Святе Воскресіння. Останній тиждень перед ним вважається для віруючих, як відомо, часом найбільш строгого посту, тому вряд чи таке поздоровлення можна вважати коректним із точки зору релігійної етики (про упровадження якої так часто піклується президент). Можливо, у такому разі, В. Ющенко вітав із Пасхою католиків? Або іудеїв (але, до чого тоді тут Ісус Христос)? Оскільки “дорожньої карти” до відповідей на всі ці численні   запитання у нас не має, то доведеться скористатися хіба цитатою із самого президента: “Благословіть ці акцепти!”. Ясніше не скажеш!

Набагато скромніше президентського виглядає пасхальне привітання “мера усіх киян”. Формат рекламного щита значно менший. Окрім тексту на ньому зображена лише одна писанка. Дотепники одразу охрестили її “яйцем Черновецького”. Хто знає, може дійсно, саме в ньому захована голка, яка містить безсмертя Леоніда Михайловича в іпостасі мера Києва? В орнаменті розпису виділяються зірочки. Не інакше, як натяк на прямий зв'язок із космосом!

На відміну від президентського та мерського, великоднє вітання від Блоку Литвина зустрічається у місті значно рідше. Мабуть тому його творці вирішили компенсувати цей недолік підвищеною кількістю яєць на кожному біг-борді. Причому, на зображенні вони розташовані навколо паски щільно притиснуті одне до одного. Логічно припустити, що це має символізувати монолітну згуртованість Блоку Литвина.

Зовсім не було помітно на носіях зовнішньої реклами вітання із Христовим Воскресінням від непохитного лідера опозиції Віктора Януковича. Втім, після пам'ятного усім інциденту, його більш ніж стримане ставлення до яєць можна зрозуміти.

Однак, не одними лише святами живиться зовнішня політична реклама столиці. Так наприклад, одного чудового весняного ранку вздовж найбільш пожвавлених київських вулиць з'явилися сіті-лайти, які одразу привернули до себе увагу. Зображене на них чоловіче обличчя вирізнялося посеред гламурного  сусідства нелюдським напруженням та суворою зморшкою на чолі. Здавалося, перед його носієм поставили завдання, щонайменше, за кілька хвилин довести теорему Ферма. Палаючі лютою справедливістю очі випромінювали погляд, який одразу нагадував “Родину-мать”, котра “зовет”. Куди  “зовет”? Жодних двозначностей з цього приводу не допускало, неначе вирубане сокирою, гасло: “Київщина проти БЮТ!”. Отакої! Проти, і все тут!

Одразу застерігаю, що особливих симпатій до вказаної політичної сили не маю (втім, як і до всіх інших). Але хочеться запитати: на чому базується така категоричність? Хто уповноважив одну особу виступати від усієї  Київщини (де, до речі на останніх парламентських виборах БЮТ отримав більше 53% голосів) з подібними заявами? Може її автор керувався даними якихось соціологічних досліджень, недоступними для інших? Володарем цих таємниць, як сповіщає напис на сіті-лайті, є Володимир Фєдосєєв, а його фото красується на тлі регіональної газети “Київська правда”. 

Лаконічна вставка внизу додає, що це газета, яка “пише правду із 1938 року”! Ну, ясна річ! Хто б сумнівався? Саме після Голодомору-33 та кривавих репресій 1937 року в Україні настав найбільш підходящий час, щоб писати правду! Чи може, розробники цього інформаційного продукту мали на увазі, що вже із 1938 року “Київська правда” писала: “Київщина проти БЮТ!”?                         

Автор не полінувалася і опитала перших двадцять зустрічних, чи знають вони, хто такий пан Володимир Фєдосєєв та чи читають вони “Київську правду”? Виявилося, що жоден із опитаних не знайомий з полум'яним борцем проти БЮТу. Стосовно другого питання, найтолерантнішою відповіддю було співчуття в очах.

І після цього ми скаржимося, що у нашому політикумі не побачиш нового обличчя? Та подивіться уважніше! По всьому Києву із біг-бордів зоряно шкіриться ще один нікому не відомий кандидат невідомо куди. Не менш  загадковим є джерело коштів, що забезпечують таку тотальну присутність, причому на найдорожчих носіях. По цим показникам володар сором'язливої посмішки явно випереджає навіть президента, не кажучи вже про мера. Можливо вартість цієї загадки наближається до вартості загадки посмішки Джоконди? Втім, яке значення мають гроші, коли милий персонаж численних біг-бордів прорікає не якісь там сакраментальні дурниці, а “Києву бути!”. Одразу ж, із благоговійним трепетом витираю холодний піт із лоба та починаю прозрівати. Ох! Як же я раніше не здогадалася! Ну звичайно, якби не цей останній герой, то тисячолітнього міста вже, мабуть, не існувало би! Але, якщо він запевняє “Києву бути!”, то вже зовсім інша справа. Тепер, нарешті, можна спати спокійно.

Внесли свою посильну лепту в оформлення столичних краєвидів не лише політичні Голіафи, але й невеликі партії. Хоча їх шедеври зустрінеш не часто, проте своїм креативом вони не поступаються більш удачливим політичним конкурентам. Замилуватися можна, скажімо, педагогічною поемою (чи то пак, бігбордіаною) від Християнсько-демократичного союзу (ХДС). Її сюжет не може не розчулити найсуворішого виборця. Хлопчик, який сидить на колінах у дідуся запитує: “А що таке ХДС, дідусю?”. Мудрий дідусь, який читає газету (ясна річ, солідне джерело мудрості) впевнено відповідає: “Це партія твого майбутнього внучку”. Маяковський зі своїм “Что такое хорошо, и что такое плохо?” може спочивати спокійно.

Станом на сьогодні в Україні зареєстровано Мінюстом 167 політичних партій. А тепер уявіть, що буде, коли кожна з них вирішить ощасливити киян своєю рекламною творчістю? І це не рахуючи численних привітань та закликів від райдержадміністрацій, громадських об'єднань та окремих видатних діячів сучасності. Враховуючи зовсім немалу вартість розробки, виготовлення та розміщення усіх цих нетлінних од (це тема окремої розмови), чи не краще було б ці кошти у важкі кризові часи спрямувати на суспільно корисні проекти, благодійні цілі та адресну допомогу тим, хто її потребує?

Однак, у піару під час чуми свої закони. До того ж, вибори ще попереду. Так що, готуйтеся, шановні, до дев'ятого валу ярмарку марнославства.