dc-summit.info

история - политика - экономика

Пятница, 17 Августа 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внутренняя политика Український внесок до теорії державотворення

Український внесок до теорії державотворення

Микола Горєлов

У світі існує чимало моделей державного устрою: від монархічних та тоталітарних до демократичних. Новітня історія подарувала нам їх втілення у вигляді капіталізму, соціалізму, фашизму та інших «ізмів», ім’я яким – легіон. Приємно, що Україна за час свого суверенітету також не пасла задніх й «ощасливила» людство власними рецептами державного будівництва.

За останні 18 років ми випробували майже всі демократичні форми правління. У 1990-91 рр., коли функції глави держави здійснював голова Верховної Ради, Україна була парламентською республікою. Цей час експерти вважають періодом колективної безвідповідальності прокомуністичної більшості. Народу жилося погано. В грудні 1991 р. першим президентом став Леонід Кравчук. Він не мав широких повноважень і тому склалася парламентсько-президентська республіка. Жити стало ще гірше. Потім до влади прийшов сильний президент – Леонід Кучма. Спочатку було підписано Конституційний договір з широкими повноваженнями президента, а згодом прийнята Конституція – і правління на практиці стало президентським. Відзначимо, що під час своєї другої президентської каденції Кучма спромігся дещо поліпшити ситуацію в країні. Все поламала «помаранчева команда» Віктора Ющенка, яка всупереч Конституції прийшла до влади в 2005 році. Новий президент та його «любі друзі» зруйнували всю владну вертикаль й Україна увійшла в перманентну політичну кризу. Після вступу в силу конституційної реформи 1 січня 2006 року вона знову стала парламентсько-президентською республікою, в якій всі гілки влади почали між собою війну на знищення. Цьому сприяли волюнтаристські укази Ющенка 2007 року, спрямовані на знищення в державі парламентаризму як такого. Разом з Суданом, Іраком і Зімбабве Україна увійшла до двадцятки найнестабільніших країн світу. Відповідно катастрофічно погіршилося й становище населення країни.

Характеризуючи сучасний стан українського політикуму, перший президент України Л.Кравчук слушно відзначив: «Люди, які зараз при владі, живуть не за законами людської і політичної логіки. Вони живуть так, як хочуть! І правлять країною на свій розсуд, а не керуючись Конституцією і законами. На жаль. Тому відповісти на запитання, коли це закінчиться – дуже важко.

Коли маєш справу з людьми, які додержуються законів, логічно розмірковують, можна передбачити дату і результат. Але якщо людина грає у шахи, як грав Остап Бендер, який знав лише один хід (Є2 – Є4), будь, які здогадки щодо його подальших дій можуть виявитися хибними. Він робив другий, абсолютно нелогічний хід. А ті, хто з ним грав, хапались за голову, думаючи, що це… геніально.

Зараз у нас відбувається приблизно те ж саме. Влада здійснює нелогічні кроки, які не базуються на аналізі нашого внутрішнього і міжнародного становища, а випливають з її особистого розуміння ситуації. А це розуміння, знов-таки, має дуже мало спільного з аналізом, законами і Конституцією. І це є проблемою».

Звичайно, проблема владної неадекватності в Україні наявна. Але шановний Леонід Макарович чомусь не згадав про головну причину такого стану речей. Причому, яка витиснула каїнову печатку на всіх політичних режимах, що існували в Україні у згаданий період. Спробуємо йому допомогти.

Серед психічних захворювань людини не останнє місце займає клептоманія – стан, коли та чи інша особа не може втриматися від привласнення чужих речей. При цьому вона не звертає уваги на те, що її можуть схопити за руку – людина краде, бо не може не красти. В нашому випадку складається враження, що Бог, подарувавши Україні незалежність, одночасно наслав на українську владу епідемію цього психічного розладу. Ми наважимося стверджувати, що український політикум є своєрідною клєптократією – режимом, якого досі не було в політичному арсеналі людства. Крали при всіх президентах і прем’єрах, але остаточно клєптократія утвердилася в своїх правах за діяльності тандему Ющенко – Тимошенко, коли більш-менш успішну країну за лічені роки вони спромоглися довести до рівня убогого старця. За традиціями кримінального світу, вони по черзі хапають один-одного за комір, волаючи: «держи злодія», але ситуація від цього не змінюється. Тому-то і Вітя, і Юля так шалено хапаються за владу: без неї реалізовувати хворобливі особливості своєї психіки вони не зможуть.

Чи є в Україні психіатр достатньої кваліфікації, щоб вилікувати вітчизняних клєптократів? На наш погляд, таким колективним лікарем міг би стати вітчизняний виборець, який би на одночасних дострокових президентських і парламентських виборах відправив би помаранчеву еліту до єдиного місця, де вона не перешкоджала б відродженню нації – до палати № 6 будинку божевільних.