dc-summit.info

история - политика - экономика

Среда, 15 Августа 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внутренняя политика 10 кроків за 5 років

10 кроків за 5 років

10 кроків за 5 років

З кожним днем все складніше спокійно заснути українцям, які цікавляться політичними подіями. Скоро, вже дуже скоро жахливі примари передвиборчої кампанії знову стануть реальністю. Заклики зробити єдино правильний вибір в обмін на безхмарне та безтурботне майбутнє заполонять не лише телевізійний ефір, але й весь оточуючий простір нашого існування. А з огляду на суцільну політизованість, притаманну нашим співвітчизникам, від тотальної промивки мозків не буде спасіння.

Не такий ми народ, щоб з неприхованим інтересом слухати про практичні засоби вдосконалення реформи системи охорони здоров’я або освіти. Не той масштаб мислення. Цікавіше ковтати розповіді про рішучі прориви у світле майбутнє. Якщо не вдаватись у подробиці, а лише відштовхуватись від положень Конституції (традиційно, однієї з найкращих в Європі), можна легко створювати фантомні заклинання про безоплатні лікарні від усіх хвороб для всіх пацієнтів та вищу освіту екстерном з доставкою диплома по місцю проживання з подальшим довічним працевлаштуванням.

Відомо, що політики лише транслюють пересічним громадянам їх неприховані і потаємні бажання. При цьому легше усього маніпулювати найпростішими інстинктами, зав’язаними на природному бажанні менше працювати і більше в результаті усіляких благ мати. І тому цілком логічним є асоціативний ряд від горілки «Андроповки» до «Юлиної тисячі».

Сьогодні вже мало хто пам’ятає, чому саме Ющенко - ТАК, а Янукович – «послідовний». До речі, одна з багатьох стратегічних помилок Віктора Федоровича моделі 2004 року полягала у тому, що він наполегливо пропонував себе у якості спадкоємця діючої влади. Кандидат у володарі Печерських пагорбів щиро вірив у вдячність, яку мають відчувати люди на адресу Леоніда Даниловича та його сатрапів за 5-10 відсоткове зростання заробітної платні на рік. Куди там! З становленням вітчизняної банківської системи апетити громадян стали зростати в геометричній прогресії. До того ж, прагнення до кращого життя підживлювалося збільшенням автомобілів преміум-класу на вулицях міст і містечок та оптимістичним гаслом «Все буде Донбас!», яке, напевно, знаменувало для простих українців місцеве втілення кінця історії авторства Фукуями.

Але з Януковича сьогодні взятки не візьмеш (тай давати йому не має жодного сенсу). Зрозуміло, що полум’яний опозиціонер має найвигіднішу стартову позицію для обдурювання виборців. Окрім послідовності він може активно педалювати тему власної невинності і, навіть, цнотливості. У всіх найбільш гарячих епізодах боротьби за реальну владу в Україні останніх років він рішуче і жваво демонстрував «помаранчевій наволочі» власний тил та вирушав у мандри по церквах, лікарнях і санаторіях від Швейцарії до Уралу. Ти самим, «Лідер» не лише підкреслював власну зневагу до дріб’язкових та немічних опонентів - політиканів, але й натякав на глибинний філософський смисл своїх поневірянь. Мовляв, не зрозуміти вам страждань біло-блакитної душі, яка у роздумах про долю шахтарів та інших злиднів здатна розгорнутись, згорнутись та тричі облетіти навколо світу на власному чартері.

З іншого боку, Віктор Федорович весь цей час не байдикував. Кандидат, зокрема, навчився розмовляти українською мовою, витримувати красномовну паузу  під час промов, менш хижо шкірить зуби і використовує контекстуально складні словосполучення. Наприклад, грайливо характеризує вибори на Тернопільщині як «перший дзвіночок» для влади. Янукович-2004 обов’язково розвинув би думку від дзвіночка до «бубна» ворогів  металургів і гірників зі Зборова, в який обов’язково влупить зі всієї дурі Партія регіонів. Та, наразі, такий собі політичний Валуєв з дзвіночком справляє досить дивне враження на потенційних виборців.   

Що ж цього разу кандидати обіцятимуть людям владні кандидати? Є передчуття, що для того, щоб дізнатися про це, достатньо відкрити, наприклад, передвиборчу програму кандидата в президенти України Віктора Андрійовича Ющенка, яку до сих пір можна легко знайти на сайті ЦВК.

В ній, серед іншого, говориться: «Я бачу Україну, в якій житимуть, як казав Олександр Довженко, „по закону Божеському і людському".  Що ж тут скажеш? Легендарний Мартін Лютер Кінг виглядав менш переконливо зі своїм «я маю мрію». Негри  - слухачі, принаймні, розуміли, що до втілення його мрії,  як до Києва (вибачте, Нового Орлеану) рачки.

Пробіжимося «покрочно».

Крок перший. Створити п'ять мільйонів нових робочих місць. Не можна ставити у провину владі те, що внаслідок світової кризи до кінця цього року ми чекаємо вже понад 3 мільйони офіційно зареєстрованих безробітних. Один з підпунктів цього «кроку» програми навіть на якомусь етапі було перевиконано, а саме «забезпечено гарантований доступ до кредитів для малого і середнього бізнесу». Але намір надати роботу поголовно всім бажаючим у всіх без виключення галузях був приречений на поразку.

Крок другий. Забезпечити пріоритетне фінансування соціальних програм. Знову ж таки – все обіцялося усім, від піонерів до пенсіонерів. Незрозуміло чому цей «крок» також передбачав повернення до 10-річної середньої освіти за п’ятибальною системою оцінки знань. Можна лише уявити, який шок могли б відчути окремі батьки, які по старій пам’яті впродовж останніх років нахвалювали діточок за «п’ятірки». Пронесло.

Крок третій. Збільшити бюджет - зменшенням податків. В цьому «кроці» і зменшення тиску на фонд заробітної плати до 20% і «олігархи заплатять справжню ціну». Повний провал. Проте, ні. Методом наукової селекції був віднайдений олігарх – доброволець, аматор «справжніх цін». Лакшмі Міттала везли з самої Індії!

Крок четвертий. Змусити владу працювати для людей, повести рішучу боротьбу з корупцією. Тут слід констатувати половинчастість дій. Наприклад теза, що «держава не втручатиметься у життя людей там, де вони без неї впораються набагато краще» знайшла підтвердження лише у другій частині. Без держави дійсно справляються краще. З іншого боку, в гаслі «суди відновлять почуття справедливості у суспільстві - вони не каратимуть, а захищатимуть права громадян» сміливо можна ставити крапку після «не каратимуть».

Відкрилися небачені можливості для суспільної селекції - мер-блазень Леонід Чернівецький та королева Києва Ірена Кільчицька ознаменували остаточне занурення в «сон розуму» жителів столиці.

Крок п’ятий. Створити безпечні умови для життя людей. Заходи в рамках «кроку» виглядають якимись куцими. Вони зводяться до самовідданої роботи МВС та боротьби з наслідками стихійних та техногенних катастроф. Без питань. Але коли в нашій державі похід до ЖЕКу також перестане бути стихійним лихом?

Крок шостий.  Захистити цінність сім’ї, повагу до батьків і права дітей. Щоб не казали, збільшення розміру допомоги при народженні дитини слід розглядати як позитив. Пошук оптимального балансу між правами батьків і повагою до дітей триває. Темними провулками десь тиняються сонми віртуальних сімейних лікарів, надаючи уявну допомогу все ще реальним безпритульним.

Крок сьомий. Сприяти духовності, зміцненню моральних цінностей. Слід віддати належне нашим політикам, глибина морального падіння яких спонукає суспільство замислюватися над такими світоглядними речами, що Гамлет йде відпочивати. Кожне немовля в нашій державі вночі відрапортує, що політика – це чорна справа, яку здійснюють чорними руками в чорних кімнатах!

Крок восьмий. Сприяти розвитку українського села. Ну… так. На додаток до 5-ти зіркового готелю в Новгороді-Сіверському спостерігалося зміцнення добробуту у Хоружівці.  

Крок дев’ятий. Підвищити боєздатність армії, повагу до людей у погонах. Радує що продукція нашого ВПК все ще знаходить суттєвий попит за кордоном. Насторожує, що вітчизняним військовим вистачає лише на їжу нехай, навіть, у власній квартирі. Нові зразки озброєння – для нас питання другорядне.

Крок десятий. Проводити зовнішню політику в інтересах народу України. І на Сході і на Заході, як і обіцялося, дійсно побачили «іншу» Україну – дезорієнтовану у просторі і часі, роздерту внутрішніми протиріччями. Починає повертатися з закордонних заробітків той самий народ, інтереси якого активно відстоювала наша дипломатія. Цікаво буде дізнатися про їхні враження. 

Програма завершувалася пафосною цитатою Івана Франка: «мільйони чекають щасливої зміни». Як виявилося, насправді «мільйони» доларів чекали нових власників.

Отже, навряд чи в ході виборчої кампанії нам вдасться почути щось принципово відмінне. Ну, хіба що паркани та бігборди окупує європейський, цивілізований погляд Арсенія Яценюка. Цей доброзичливий і нівроку мудрий погляд іронічно запитуватиме громадян України – своїх однолітків: а ти відкрив власну юридичну фірму в 18 років, замість того, щоб бігати по дівчатах та пити пиво у під’їзді? Ну, може, ти, принаймні маєш досвід роботи на керівних посадах у банківській сфері або, хоча б, родом з Чернівців? Ходімо зі мною, друже! Разом ми інтегруємося до світової економіки і тобі не треба буде жалкувати за втраченим поза стінами НБУ та ВРУ часом. Теплий «Фронт змін» зламає кригу, що стримує реалізацію найсміливіших громадянських ініціатив. Твої онуки з вдячністю нагадуватимуть моїм нащадкам, хто саме відкрив їм двері до заможного та справедливого життя у середньому класі середньої країни в середині Європи!   

По формі можна звичайно чекати чогось нового. Замість кроків або проривів (свідомо не згадую про стабільність, бо взагалі не варто коментувати це маразматичне по своїй суті гасло для економіки, що переживає період стагнації) може з’явитися якийсь стрибок або поштовх. Та по суті відчуття повторення пройденого не минути.

А що ж буде, якщо влада знову захоче зробити «10 кроків назустріч людям»? Тим більше, якщо знову об’єктом її експериментів буде обрано «людей, а не політиків»?

Не знаю як кому, а мені було б спокійніше, якби влада не поверталася зненацька до мене обличчям і, тим більше, починала сунути у мій бік тяжкою ходою командора. Коли «мідний вершник» в особі української «еліти» згадує, переважно перед виборами, про людей, нічого доброго чекати не слід. Краще вимкнути звук, заплющити очі та сконцентруватися – щасливі зміни не за горами.