dc-summit.info

история - политика - экономика

Четверг, 23 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внутренняя политика Львівська обласна рада вимагає...

Львівська обласна рада вимагає...

Львівська обласна рада вимагає...

Львівська обласна рада все-таки відрізняється від переважної більшості обласних рад в Україні. Вона якась особлива. Або, принаймні, така, яка з усіх сил пнеться, щоб її вважали особливою. Львівські депутати увесь час чогось вимагають. Навіть тоді, коли для цього не мають ані відповідних повноважень, ані належної компетенції, ані, зрештою, морального права.

Якщо так піде далі, то незабаром словосполучення "львівські депутати" на сто відсотків зіллється і за змістом, і за вимовою зі словосполученням "лівійські повстанці". "Львівські" – "лівійські", - різниця, якщо є, то незначна.

Чомусь Львівська обласна рада не вимагає покласти край корупції на Львівській регіональній митниці. Подейкують, що дехто з обласних депутатів має від тієї корупції зиск… Не надто переймається Львівська обласна рада й такими питаннями, як стан доріг в області, ситуація з охороною здоров’я або якість шкільної освіти. Яка там якість! Аби українською уроки проводилися, а там, нехай хоч геть чисті дурниці несуть про "аріїв" та "Атилу-Гатилу".

Рівень особистої моралі депутатів з міста й області Лева то – окрема розмова. Багато що про нього дає зрозуміти випадок, про який нещодавно сповістили деякі ЗМІ. Благодійний фонд "Крила надії" провів серед депутатів Львівської міської ради збір коштів на препарати з так званої категорії SOS для дітей, хворих на рак. Зібрали аж…358 грн., у середньому – 4 гривні з однієї депутатської пики! І це при тому, що один флакон таких ліків коштує тисячу гривень і більше, а для того, щоб допомога виявилася ефективною, за один раз може знадобитися одразу 3-4 уколи.

Якби подібну акцію провели у якомусь селі на тій-такі Київщині, яку львівські пани й підпанки прагнуть вчити патріотизму (навіть там, де лишилися самі "сімсотгривневі" пенсіонери), зібрали б утричі більше.

До обласної ради організатори акції не пішли. Самі розумієте, з яких міркувань: щоб не ганьбити себе. Зганьбити ж таких депутатів уже не можна.

У системі вищої освіти депутати облради, судячи по всьому, розбираються чи не найкраще. Тут вони справжні фахівці. Або, принаймні, самі так вважають, всупереч тому, що переважна більшість з них закінчили маловідомі факультети маловідомих провінційних вишів на кшталт того тернопільського вищого навчального закладу, який дав путівку до дорослого життя майбутньому президентові України В.Ющенку (путівку дав, а ось зі знаннями вийшла неув’язочка).

Саме тому, мабуть, Львівська обласна рада 9 березня кинулася вимагати відставки міністра освіти, науки, молоді та спорту Д.Табачника. До своєї вимоги депутати не посоромилися додати ще й обґрунтування. Читати його без посмішки украй важко. Дивує навіть не ступінь демагогії і безграмотності цього, з вашого дозволу, документу, а те, що його автори навіть гадки не мають приховувати власне невігластво.

Найбільше занепокоєння у депутатів, за їхнім власним зізнанням, викликає переведення освіти у – цитую – "відверте корупційне русло", до якого, нібито, прагне міністр освіти. Вочевидь, саме "відвертість русла" і не до вподоби львів’янам, звиклим здійснювати усі оборудки тишком-нишком.

Жоден справжній львів’янин ніколи не дбав про благо Батьківщини й не боровся за національну ідею без задньої думки про те, яку практичну користь для нього самого може принести ця боротьба. "Обласні" львів’яни у цьому відношенні теж відзначаються прагматизмом.

До вимоги щодо звільнення Д.Табачника з посади міністра вони додають ще одну: призначити новим міністром людину, яка б була гідною цієї посади й яка б розумілася на українській освіті та науці в тому сенсі, який вкладають у це поняття у Львові та його околицях.

Конкретних кадрових пропозицій Львівська обласна рада поки що не подає, проте само собою має бути зрозуміло, що забезпечити цю важливу ділянку роботи вона могла б якнайкраще, причому, силами своїх власних депутатів. Якщо піти за логікою львів’ян з області, єдиний гідний претендент на посаду профільного міністра це – Ірина Фаріон, з ініціативи якої, власне, й заворушилися провінційні депутати в 197-му річницю Тараса Шевченка. Ото була б міністерша освіти та науки! Усім міністрам міністерша!

Ви скажете, схаменися, авторе, годі іронізувати й підкидати абсолютну маячню? А я вам відповім: зачекайте, будь ласка, немає такої маячні, яку б у Львівській області не спромоглися перетворити на "чню". Аби зиск був.

Коли зі Львова надходить чергова звістка про те, що Львівська обласна рада починає знову чогось "вимагати", це вже навіть несмішно. Не смішно, а сумно. Ці звістки й ці вимоги викликають цілу низку запитань.

Чи є в державі влада? Чи поширюється ця влада на Західну Україну й, зокрема, на Львів та Львівську область? Чи є хтось у цій владі, хто мав би ставити на місце депутатів обласних рад, коли вони раптом починають відчувати себе президентами держави? Чи є хтось у системі державної влади, хто б спромігся змусити обласних депутатів виконувати їхні безпосередні обов’язки, а не займатися, чим попало?

Гадаю, більшість нормальних громадян України, якби їй було надано таку можливість, підписалася б під вимогою зупинити стогони Львівської обласної ради, зобов’язавши її не вимагати того, в чому її депутати розуміються приблизно так, як свиня у музиці, а взятися до роботи, визначеної її статусом та повноваженнями.

Вимагаємо, що Львівська обласна рада більше не вимагала!