dc-summit.info

история - политика - экономика

Четверг, 19 Октября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внутренняя политика Україна для «людей»

Україна для «людей»

Україна для людей

В теорії політології головною категорією є влада, ще її називають центральною віссю політики. Все – політична система, політичні партії, політичне лідерство, рішення і т.д. – замикається на владу, владою визначається і без влади абсолютно втратило б сенс. А сама влада існує невіддільно від людини: немає носія – немає і самої влади. Хист до владарювання мають далеко не всі – лише близько 5% населення спроможні справитись із відповідальністю та ефективно виконувати управлінські функції. І тут починаються справжні гладіаторські бої:  незважаючи на свої здібності, кожен намагається цю владу здобути. В результаті не всі опиняються в престижному кабінеті заслужено. Воно б нічого, якби корабель під назвою «Держава Україна» внаслідок такої навігації не потрапляв занадто часто на рифи.

Колись Михайло Задорнов казав, що весь розвинений світ зобов’язаний СРСР своїм добробутом, адже «циркова держава показувала, як не слід жити». Можливо, не все у цьому висловлюванні варто сприймати за еталон істини, але Україна дійсно дає можливість іншим повчитися на її помилках. Все у нас відбувається, наче за підручниками з тієї ж політології, або самі підручники писані орієнтовно на українські ілюстрації.

Юлії Тимошенко по телефону (бо її не випустили з країни) скаржилась Президенту Європарламенту Єжи Бузеку на вибіркове застосування Кримінального кодексу та «ерозію демократії» в Україні. Маємо черговий приклад демагогії «з-під колоска»: пані Тимошенко чула дзвін, та не знає, звідки він. Тим не менше, в другій половині ХХ ст. польський політолог Ю. Козелецький помітив особливе явище – постійна робота на керівній посаді з часом стає малоефективною, суб’єкт влади починає виконувати свої обов’язки недбало, з’являються зловживання та корупція. Було сформульовано висновок – чим більше влади, тим більше псування, а саме явище отримало назву ерозія влади. Так от, дивлячись на сучасну політичну ситуацію можна сказати, що іржею покрита вся владна вертикаль і горизонталь. А до ремарки Юлії Володимирівни є два зауваження:

1) демократія або є, або її немає. В Україні все йде до того, щоб вона існувала лише на словах. А фантомному поняттю жодна іржа вже не становитиме небезпеки;

2) як кажуть, чия б корова… Не так давно, коли сама Тимошенко оцю поржавілу владу очолювала, вона не гребувала такими ж методами: згадаймо арешт Колесникова чи антифірташівську кампанію. Просто теперішня влада має більше можливостей та сміливості доводити почате до логічного завершення.

Ще в теорії є майже містичне питання мотивації. Вважається, що кожен, хто має бодай якусь політичну владу, керується або соціоцентричними, або егоцентричними мотивами. В першому випадку політик буде зі шкіри вилазити, а намагатиметься досягнути вагомих для суспільства результатів. В другому, влада використовується лише для реалізації власних цілей, які не мають нічого спільного із народними інтересами, а інколи носять протилежний характер.

Ще ніхто в Україні не заявляв «Україна – це Я». Всі носії влади запевняли народ, що вони існують виключно для забезпечення його блага. Нинішнє найвище керівництво держави прямо заявило: «Україна для людей!». Лишилася дрібниця – уточнити для яких саме і які критерії «людяності» в цій країні.

Все робиться для нас, звичайних українців. Дорожчають тарифи, щоб ми знали ціну теплу та воді; ростуть ціни – щоб вели здоровий спосіб життя. Щоб ми дарма не перлися на виборчі дільниці в березні 2011р., а держава зекономила – підемо туди в жовтні в 2012 р. Видно, деяким депутатам хочеться подивитись матчі Євро-2012 в своєму недоторканному статусі.

Це наче на єгипетському курорті скажуть: «Ваша путівка закінчується, а в нашій країні акції громадського протесту, тому ми пропонуємо вам номер люкс з повним пансіоном. Звичайно, безкоштовно!». Ви б відмовились, але ваші очі так горять, так горять… Як у народних депутатів, особливо, в опозиційних, що виражали «глибоку скорботу» після голосування, яке забронювало їм місце на плечах народу іще на 20 місяців.

Тепер знову про насущне, тобто про харчі. Українці – народ волелюбний, майже всяка свобода для нього святе. Свобода слова українцеві також цінна не лише в якості додатка до ситого шлунка та важкого гаманця. Історія вчить, якщо ці умови не виконуються, українці здатні на непередбачувані вчинки, можуть взятися за вила і пригадати кривдникові все…

Влада постійно хвалиться успіхами на фронті побудови демократії та проведення економічних реформ. Подивимось детальніше: Freefom House визнала Україну лише частково вільною країною, в рейтингу корумпованих держав ми не «пасемо задніх», «Репортери без кордонів» в рейтингу свободи слова опустили Україну на 42 позиції, Президент Європейського парламенту Єжи Бузек заявив, що Україна не виправдала надій ЄС щодо верховенства права та незалежності судової влади. Варто припинити цю текстову агонію, хоча список демократичних досягнень 2010 р. на цьому не завершується. Можливо, недоопрацювання на цій ниві компенсуються господарським поступом? Завершився перший місяць 2011 р. Він видав на гору черговий виток цінового буму: гречка, олія, цукор, хліб, паливо підскочили в ціні, хоча Антимонопольний комітет України заявляє, що підстав для цього не було. Він не вперше таке заявляє, але всі знають, що на виході: наприклад, виробники чи продавці піднімають ціну на 15%, їх примушують знизити її на 5%, не треба бути сильним математиком, щоб вирахувати, хто все ж таки виграв. В результаті, так би мовити «і вівці цілі, і вовки ситі», влада знову хвалиться успіхами, а громадянин у продуктовій черзі рахує копійки у гаманці, дивиться на рекламу із «покращенням життя уже сьогодні» і чухає потилицю. Лишається один дієвий крок – знизити ціни на алкогольні напої, аби народ зміг пройти вже проторованим шляхом – спитися.

Окремо стоїть питання підвищення тарифів на комунальні послуги. З 1 лютого 2011 р. вони зросли для киян, а до кінця року таке ж щастя чекатиме на решту громадян країни і становитиме в середньому 1700 гривень на родину. Розрахунки були зроблені Національним форумом профспілок України на основі офіційної інформації про плани уряду щодо підвищення тарифів на 50% на газ із 1 квітня, на електроенергію – на 100% із квітня та на 39% з 1 серпня. Водночас, підвищення соціальних виплат у бюджеті-2011 фактично заморожене, а перспектив зростання зарплат та кількості робочих місць в Україні у профспілках не бачать.

За даними Форуму влада ніколи не оприлюднює остаточного переліку комунальних послуг та їх справжньої вартості, не варто очікувати підвищення прозорості і після нинішнього підвищення. Відповідно, і в 2011 р. ми не дізнаємось, куди підуть отримані з наших кишень гроші і чи перестануть бути з-під землі гейзери з комунальних водопроводів. Виходить, що влада готова дбати про громадян навіть не питаючи їхньої згоди.

Історія не знає випадку, коли б політик сказав, що влада йому потрібна «вся, але лише для себе». Ніхто такого не скаже, навіть, якщо це буде чистою правдою. Народ любить чесних політиків, але така чесність межує з дурістю, а той же народ дурних не любить. От і виходить постійна круговерть неправди: народ обирає тих, кому із самого початку не вірить, бо і вибирати йому не пригодиться. Все ж, якщо з’явиться той, хто заявить українцям, що влада треба йому для «грошей, машин, жінок», значить скоро пропадуть бджоли, а тоді настане кінець світу…