dc-summit.info

история - политика - экономика

Четверг, 17 Августа 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внутренняя политика Чи потрібна ліквідація районних рад?

Чи потрібна ліквідація районних рад?

Чи потрібна ліквідація районних рад?

Питання щодо ефективності ліквідації районних рад як інституту представницької демократії є достатньо дискусійним. Реакція громадськості та представників експертного середовища щодо ліквідації районних рад є переважно негативною.

Узагальнюючи аргументи основних авторитетних громадських організацій та експертів, відмітимо наступні:

- ліквідація районних рад віддалить органи місцевого самоврядування від кінцевих адресатів усіх муніципальних функцій, тобто від мешканців територіальних громад;

- позбавить можливості політичної самореалізації активних громадян на найнижчому рівні та призведе до централізації місцевого самоврядування у великих містах;

- знизить ефективність управління містом, оскільки постраждають інтереси локальних громад районів, які міська рада просто не в змозі буде відслідковувати та забезпечувати;

- існування районних рад спрощує контроль коштів, які виділяються на благоустрій;

- така реформа місцевого самоврядування суперечитиме основним засадам Європейської хартії місцевого самоврядування. У ч. 3 ст. 4 цього міжнародного акту зазначається, що муніципальні функції, як правило, здійснюються переважно тією владою, яка має найтісніший контакт з громадянином. Наділяючи тією чи іншою функцією інший орган, необхідно враховувати обсяг і характер завдання, а також вимоги досягнення ефективності та економії.

Прихильники ліквідації районних рад наводять такі позитивні наслідки для якості управління містом:

- усунення дворівневої системи рад та дворівневості виборних посад: мера і голови державної адміністрації;

- створення ефективної вертикалі виконавчої влади з чітким контролем і персональною відповідальністю за порушення законів і рішень органів влади та місцевого самоврядування;

- досвід ліквідації районних рад в Одесі, Запоріжжі, Миколаєві, Львові продемонстрував, що рівень якості муніципальних послуг в районах міст не погіршився, оскільки районні ради безпосередньо цих послуг не надають. Натомість таке рішення дозволило зекономити колосальні кошти платників податків. Найбільш показовою є практика ліквідації районних рад у Львові ще в 1994-1995 роках, в результаті чого було спрощено систему управління, зменшено кількість депутатів на 900 осіб, а кількість службовців, зайнятих у виконавчих структурах, на 25%. Зекономлені кошти перейшли до місцевої ради, підвищивши заробітну платню відповідних чиновників. Цей експеримент вже у 1996 році державна комісія з проведення адміністративної реформи в Україні визнала позитивним;

- ліквідація районних рад у місті відповідає чинному законодавству України. Конституція України визнає право за територіальною громадою та органами місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Це відповідає п. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, де йдеться, що місцева влада в межах закону має право вирішувати будь-яке питання, що не вилучене зі сфери її компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу. Чинне законодавство (ч. 5 ст. 140 Конституції України, ст. 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») надає можливість міським радам у містах з районним поділом вирішувати питання щодо: матеріально-фінансового та організаційного забезпечення здійснення місцевого самоврядування в районах міста; утворення чи не утворення в місті районних рад та в разі їх утворення визначення обсягу і меж повноважень районних рад; адміністративно-територіального устрою та інші питання в межах і порядку, визначених Конституцією України, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами України.

- таке рішення сприятиме розвитку громадської самоорганізації. За місцем проживання громадяни можуть об’єднуватися в будинкові комітети, об’єднання   співвласників багатоквартирних будинків, утворювати ради мікрорайонів тощо і ставати суб’єктом самоврядування.

Як відомо, найбільшої ескалації досягнув протест організацій громадянського суспільства проти ліквідації районних рад у м. Києві. 26 серпня 2010 р. представники політичної партії «Народний порядок» звернулися до окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою, в якій вони просили визнати нечинним рішення Київради про звернення до Верховної Ради щодо внесення змін до Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» та встановити відсутність компетенції Київської ради щодо ліквідації районних рад у місті Києві. Пізніше 9 вересня 2010 року активісти та прихильники Партії Народний порядок, ВО «Молодь – надія України», ГК «Громадський спротив України», ГК «Форум порятунку Києва» провели мітинг з метою протистояти підписанню змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ». Про небажання киян відмовитися від районних рад свідчать і результати телефонного опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова з 10 по 12 вересня 2010 року в Києві 55,8% респондентів вважають, що районні ради в Києві потрібні.

Незважаючи на громадську оцінку, до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» було внесено зміни, відповідно до яких утворення районних рад у місті Києві відбуватиметься або за рішенням територіальної громади міста Києва, прийнятого шляхом проведення місцевого референдуму, або за рішенням Київської міської ради. Крім того, виконавчим органом Київської міської ради визначається Київська міська державна адміністрація, а її голова призначається Президентом України. У разі утворення  районної  в  місті  Києві ради голова районної в місті Києві ради обирається відповідною радою з числа її депутатів у межах строку повноважень ради таємним голосуванням. У разі утворення районної в місті Києві ради на  посаду голови районної в місті Києві державної адміністрації Президентом України призначається особа, яка обрана головою районної у місті Києві ради. У разі не утворення районної у місті Києві ради голова районної у місті Києві державної адміністрації призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України. Таким чином, формально Закон не позбавляє права киян безпосередньо виступати ініціатором створення районних рад. Разом з тим, у законодавстві відсутні механізми вирішення конфліктів інтересів мешканців територіальних громад та представницьких органів місцевого самоврядування щодо утворення або ліквідації районних рад, що створює можливості для зловживання з боку місцевих рад при практичному застосуванні норми. З іншого боку, поспішна ліквідація районних рад у м. Києві з порушенням парламентської процедури прийняття законодавчих змін, на жаль, є виключно політичним маневром, який немає нічого спільного з інтересами його мешканців та мав за мету утримання влади у районах до закінчення повноважень Київської міської ради у 2013 році. Найбільш загрозливою для реалізації права територіальної громади м. Києва на демократичне самоврядування у змінах до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» уявляється позбавлення міського голови повноважень голови міської державної адміністрації, який тепер призначатиметься Президентом України. Отже, фактично управління містом та вирішення проблем територіальної громади Києва залежить від політичної волі представника Президента у здійсненні реформ на місцевому рівні.  

Тому питання щодо утворення або не утворення районних рад у місті має відповідати, перш за все, інтересам мешканців територіальної громади та потребує виваженого та диференційованого підходу з врахуванням населеності міста та його території. Крім того, ефективність ліквідації районних рад визначатиметься механізмом та сферою розподілу зекономлених коштів.  Найважливішим у цьому процесі уявляється забезпечення права громади не тільки наглядати за перерозподілом бюджетних ресурсів, а й самостійно їх спрямовувати відповідно до аспектів життя важливих для самої громади. Також ліквідація даної ланки органів місцевого самоврядування сприятиме активізації громадян у вирішенні проблем власного будинку, вулиці, кварталу чи мікрорайону та покращення якості життя. Водночас, необхідно зазначити, що такі актуальні питання як визначення функцій місцевих органів влади, джерел надходжень до районних бюджетів та сфери спільних повноважень районних і міських рад можна вирішити лише у рамках адміністративно-територіальної реформи.