dc-summit.info

история - политика - экономика

Среда, 18 Июля 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внешняя политика Україна тягне час або хто ж «здійснює курацію»?

Україна тягне час або хто ж «здійснює курацію»?

Україна тягне час або хто ж здійснює курацію?

Яке значення має вислів "тягнути час", зрозуміло кожному. Що означає "тягнути час" у контексті українсько-російсько-європейських газових суперечок останнього часу, теж більш-менш зрозуміло, хоча й кожному по-своєму. А ось, що таке "здійснювати курацію", збагнути значно важче. Бо це - один з численних вислівів-"неологізмів", якими засмічується українська мова. Робиться це спільними зусиллями рекламодавців, учителів, редакторів, журналістів, професорів, письменників, а також достойників з різного роду державних установ і відомств. Перл "здійснювати курацію", скажімо, зобов’язаний своєю появою главі держави.

Додаткової недолугості і пікантності цьому шедевру індивідуальної мовної діяльності надає та обставина, що в деяких слов’янських мовах слово "курац" існує поза зв’язком зі словом "куратор", позначаючи - чоловічий статевий орган. Виходячи із цього, президентський заклик "здійснювати курацію" міг би бути інтерпретований у рамках значно ширшого діапазону можливих значень, у тому числі - досить пікантні.

Після вимушеного філологічного вступу перейдемо до суті справи, про яку хотілося погомоніти. На календарі Водохрещі, а газова катавасія ще й досі триває. Всупереч обіцянкам та керівним "кураційним" вказівкам наших очільників, які з найвищих трибун обіцяли все владнати спершу до Нового року (тобто, до 1 січня), згодом - до Різдва (тобто, до 7 січня) і, зрештою, до ранку 13-го. Обіцянки, як стверджує народне прислів’я, - цяцянки. Складається враження, що українська державна верхівка добре знає усну народну творчість і не збирається переконувати українців у зворотньому.

"Газовий" початок кожного наступного року ні для кого ні в Україні, ні за її межами не є новиною. Проте 2009-го він виявився напрочуд гострий. А ще - помітно запекліший і триваліший, ніж зазвичай. Запекліший завдяки безкомпромісності як української, так і російської сторони. Триваліший  зусиллями насамперед українців.

Після 13-го січня Україна показала Європі, що вона тягне час, нібито погоджуючись на всі пропозиції, обіцяючи відновити транзит газу й запевняючи у своїй транзитоспроможності, але, по суті, уникаючи кроків, завдяки яким конфлікт можна було б врегулювати.

Зайвим підтвердженням такої, на перший погляд, дивної позиції Києва став екстрений "газовий" саміт у Москві 17 січня.

Які проміжні підсумки "газової війни"? Чого поталанило Києву досягти протягом перших її тижнів? Як на мене, для себе Україна нічого не здобула, але подражнила Росію, налякала і провчила Європу. Налякала, влаштувавши "холодомор". Провчила за надмірну налаштованість на співпрацю з Росією.

Завдяки цьому - усвідомлює цей факт українська влада чи ні - критично актуалізувалися щонайменше два питання глобального характеру й змісту, які, здавалося, уже майже відходили після завершення "холодної війни" в минуле. Перше з них полягає в тому, чи може бути Росія для Європи "надійним партнером"? Друге - чи варто Європі залишатися такою мірою залежною від поставок російських енергоносіїв, як нині?

Обидва ці питання аж ніяк не риторичні. Кожне з них має достатній потенціал (у тому числі, й конфліктний) для того, щоб у вирішальний спосіб вплинути на остаточний варіант розв’язання однієї з найгостріших проблем сучасності. Проблеми забезпечення Європи чи не найдефіцитнішим на цей момент товаром, рівень дефіцитності якого зростатиме й надалі, - газом.

13-го січня газові проблеми для Європи мали бути вирішені. Такий розвиток подій цілком відповідав би інтересам і європейців як споживачів газу з Росії, і українців як його споживачів і транзитерів. Перші знову б повертали собі тепло та відчуття стабільності. Другі б одержували те саме, а на додаток - ще й ніколи не зайве "зовнішнє" підтвердження своєї надійності і конструктивності, що давало б шанс хоча б до певної міри мінімізувати негативні враження від новорічного спалаху їхнього транзитного "гонору".

Проте несподівано для багатьох газовий хепі-енд для Європи довелося відкласти. Україна почала вигадувати якісь нісенітниці, посилаючись на все нові й нові "технічні" й інші проблеми, включаючи "відсутність газу (!) у "Газпрому", "турботу влади про тепло для мешканців Донбасу (!)" і навіть "підготовлене Росією повстання (!!!) на сході України".

Ключову тезу спільної заяви В.Ющенка й Ю.Тимошенко про те, що Київ гарантує Європі "технологічне забезпечення надійного і безперебійного транспортування російського природного газу в європейські країни через свою територію", - не було підтверджено практичними справами.  Європейські партнери швидко зрозуміли, що Україна елементарно тягне час.

І ось тут питання, хто ж "здійснює курацію", визначаючи українську позицію у "газовій війні" Києва проти Москви, знову виринуло на поверхню.

Дозволю собі висловити одне, ні на чому конкретному не засноване, припущення: до 20 січня рівень конструктивності й кооперативності Києва на будь-яких "газових" переговорах не сильно зміниться. У "Нафтогаза" та його "здійснювачів курації" з Банкової та інших вулиць, розташованих на Печерських пагорбах, з’являтимуться нові й нові "технологічні" проблеми, через які російський газ до Європи не піде, навіть попри анонсовану домовленість.

Після 20-го ситуація могла б змінитися, бо у Штатах візьмуться до роботи новий президент і нова адміністрація. Прикро, що Президент України не буде присутній на інаугурації Президента США. Хоча, зрештою, він туди з певних причин і не збирався, про що сам з наївною відвертістю повідомив на своїй підсумковій прес-конференції ще 23 грудня минулого року.

Відтак, Київ може одержати нові вказівки щодо того, що й як треба робити у газовій сфері. Про зміст цих  вказівок знає, мабуть, поки що лише обмежене коло людей, проте вірогідність того, що вони виявляться більш миролюбні й компромісні, ніж попередні, слід, гадаю, оцінювати як високу.

Тоді, можливо, у української влади відпаде потреба тягнути час, якого у українського народу й так хронічно бракує...