dc-summit.info

история - политика - экономика

Воскресенье, 30 Апреля 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внешняя политика Ілюзії та реалії деяких євроінтеграційних практик

Ілюзії та реалії деяких євроінтеграційних практик

Ілюзії та реалії деяких євроінтеграційних практик

Призупинення євроінтеграційного поступу України та велелюдний спротив такому рішенню змушує нас ще раз звернутися до оцінки вибору зовнішньополітичного вектору розвитку нашої країни, розглянувши існуючу практику впровадження європейських стандартів у наших сусідів.

За оцінкою американського центру стратегічних і міжнародних досліджень «Center for Strategic and International Studies» (ЦСМД), активно рекламуючи політичні дивіденди від асоціації України з ЄС і просуваючи тезу про вигідність поглиблення кооперації з європейцями для модернізації української економіки, апологети євроінтеграції залишають за дужками потенційні негативні наслідки від цього кроку для нашої країни.

Аналітики вважають, що, в разі підписання угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі (САЗСТ), Україна добровільно і без будь-яких умов позбавляється суверенітету в галузі регулювання торгово-економічних питань. При цьому проводиться паралель з Хорватією, вступ якої до ЄС не призвів до поліпшення економічної ситуації в республіці. Спроби влади залучити масштабні іноземні інвестиції, як до Хорватії, так й до України поки не дають відчутних результатів. Інтерес великих західних гравців у сфері ПЕК до розширення своєї присутності в Хорватії виражається тільки у вигляді декларацій. Аналогічна ситуація складається і в інших областях економіки, що обумовлено високим рівнем корупції, повільністю в роботі адміністрації. Все це також характерно і для України.

За наявними прогнозами, дефіцит бюджету в Хорватії до кінця поточного року складе 6 відсотків від ВВП, в Україні - 4,5 відсотка. У порівнянні з 2012 роком на 4,1 відсотка відбудеться спад промислового виробництва. Державний борг Хорватії до кінця поточного року досягне 60 відсотків ВВП. В Україні цей показник складе в 2013 році - 42,1 відсотка від ВВП. У 2013 році обсяг золотовалютних резервів України вже зменшився на 30 відсотків і має стійку тенденцію до подальшого зниження. Обслуговування державного боргу також стає для України серйозною проблемою. Зокрема, частка витрат на виконання зовнішніх і внутрішніх боргових зобов'язань збільшується в середньому на 0,5 відсотка за квартал і вже перевищила 9 відсотків. До кінця поточного року цей показник може досягти 10 відсотків. Україна може опинитися в стані дефолту, при цьому, за різними оцінками, для стабілізації ситуації необхідно близько 35 млрд. євро.

Незалежні аналітики підкреслюють, що в умовах кризи в самій Європі, керівництво ЄС не зможе надати якусь істотну фінансову допомогу Україні. Брюссель поки не опрацьовує будь-яких програм фінансової допомоги Києву з компенсації його втрат від розриву торговельних зв'язків з РФ. Виняток становлять гіпотетичні обіцянки бюджетної підтримки, пов’язані з підвищенням ефективності управління держфінансами в країні. Крім того, європейська сторона в лютому 2013 погодила виділення Україні пакету макрофінансової допомоги обсягом 610 млн. євро, однак ці кошти досі не надані, оскільки умовою даного кроку є виконання нашою державою низки вимог МВФ, чого Київ поки не зробив. У ЦСМД підкреслюють, що Києву навряд чи вдасться сдемпфірувати економічні складнощі за рахунок доступу до європейської ліквідності.

Наслідки можливої асоціації України з ЄС, можна впевнено спрогнозувати також на основі досвіду членства в Євросоюзі інших республік колишнього СРСР, наприклад Латвії, яка на відміну від України є повноправним, а не асоційованим членом ЄС, тобто має доступ до європейських фінансових програм. Незважаючи на це, за 10 років свого членства в ЄС, ця країна втратила багато видів своєї промисловості, включаючи цукрову, риболовецьку, машинобудівну і тепер змушена шукати шляхи просування своїх товарів на російський ринок, оскільки в Європі латвійська продукція просто не потрібна.

За оцінками американських експертів, гіпотетичне відкриття українського ринку для більш конкурентоспроможних європейських товарів посилить вже існуючий в країні спад виробництва з подальшим скороченням робочих місць. Очікується, що будуть втрачені стимули для розвитку автомобільної, машинобудівної, хімічної промисловості. По суті, Україна, як і Латвія, піде шляхом деіндустріалізації. Більше 250 тисяч чоловік самого активного населення Латвійської Республіки емігрувало за кордон. Українці в разі лібералізації візового режиму з ЄС, скоріш за все, повторять шлях латишів. У всякому разі, для Європи вони більш цікаві, ніж турки і араби, місця яких вони займуть у сферах некваліфікованої праці, домашнього обслуговування і в сільському господарстві.

Аналіз положень угоди, що стосуються сільського господарства, свідчить про диспропорції не на користь українських товарів. Так, європейці, обумовивши можливість безмитного постачання в Україну практично всього спектру сільгосптоварів, для українських продуктів передбачили квоти, після перевищення яких вступає в силу широкий набір тарифних і нетарифних обмежень. Протягом найближчих п'яти років безмитний режим буде поширюватися тільки на 650 тис. тонн кукурудзи (10 відсотків від нинішнього експорту України в ЄС) і 750 тис. тонн пшениці (50 відсотків від актуальних обсягів поставок в Європу). Крім того, відповідно до САЗСТ українські фермерські господарства не отримають субсидування Євросоюзу, яке мають повноправні члени ЄС.

Очікувані негативні тенденції у виробничому та сільськогосподарському секторах спровокують подальше скорочення ВВП, змінять його структуру у вигляді збільшення частки товарів з низькою доданою вартістю, зменшать доходи держбюджету. Прогнозується також зростання держборгу, поглиблення соціальних проблем, падіння рівня життя населення, скорочення ємності українського ринку. Відповідно все це буде перешкоджати залученню в Україну іноземних інвестицій, без яких обіцяна Брюсселем якісна модернізація економіки буде неможлива.