dc-summit.info

история - политика - экономика

Суббота, 21 Июля 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внешняя политика Хто для нас більший авторитет - Квасьневський чи Бальцерович?

Хто для нас більший авторитет - Квасьневський чи Бальцерович?

Хто для нас більший авторитет - Квасьневський чи Бальцерович?

Нині, коли Україна долає останні метри у марафоні, що має привести і практично без жодного сумніву приведе до омріяної майже  усіма  політичними верхівками Асоціації з Євросоюзом, час виваженої аргументації, здається, пішов у небуття. Гасла, заклики, образи, гризотня, що має на меті довести, хто є справжнім прихильником й оборонцем ідеї євроінтеграції, — саме цим намагаються заповнити порожнечу тверезого політико-економічного аналізу. При цьому Україні погрожують долею горезвісного буриданового вислюка, котрий, перебуваючи на однаковій відстані між двома однаковими оберемками  сіна, був приречений на голодну смерть, бо не віддавав переваги жодному з оберемків. І згадані оберемки розглядаються як такі, що цілковито виключають одночасне або ж  почергове їхнє споживання.

Певно, деякі прихильники безтямного поринання нашої держави в обійми Євросоюзу (які, між іншим, той нам поки що не розкриває) свідомо чи підсвідомо плутає Україну з ризиковими дівчатами, які на київській Окружній дорозі ладні за усяку ціну віддатися більш-менш грошовитому кавалерові.

Останнім часом як найпривабливіший для України приклад не втомлюються  наводити Польщу після її приєднання до ЄС. Згадують про стрімке зростання польської економіки, нечувані статки польських громадян, відсутність кризових небезпек. Тобто викапана земля обітована.

На цьому тлі як грім з ясного неба (принаймні, для українського загалу) пролунали тверезі слова Лєшека Бальцеровича – творця польського економічного дива 90-х років. Аналізуючи динаміку нинішнього економічного стану країни, він не виключає повторення грецького сценарію у Польщі внаслідок небезпечного зростання державного боргу країни. Бальцерович виступив нещодавно на презентації звіту про прихований державний борг Польщі, складений створеним тим-таки Бальцеровичем «Форумом суспільного розвитку (ФСР)» 2007 року. За даними цього звіту, зростає офіційний державний борг, а суттєво більший прихований борг  польської держави є загрозливим для економічного зростання країни, що входить до складу ЄС. За оцінками ФСР, прихований  борг вже перевищує 190 відсотків від Валового внутрішнього продукту країни і становить майже 1 трильйон доларів, або 27 тисяч доларів на кожного мешканця. Випереджаючи певні застереження на свою адресу, Бальцерович пояснює: «В один момент приховане стане очевидним  -- так само, як у Греції».

Зауважимо, що ФСР підрахував лише частину прихованого боргу, оскільки  його оцінки не враховують наступні виплати пенсій та спеціальних «рент», обсяг яких, за даними ФСР, дуже важко обрахувати.

Але зважимо поки що на офіційні дані. Отже, державний борг Польщі на кінець липня цього року становив приблизно 270 млрд. доларів. При цьому за преші 7 місяців поточного року цей показник збільшився на 5,5 відсотка  (за весь 2012 рік зростання було 3 відсотки). І ще одне необхідне зауваження: діюча конституція Польщі встановлює найвищу межу можливої заборгованості держави – 60 відсотків ВВП. Тобто за офіційними даними, державний борг не перетинає верхню межу, але перебуває впритул до неї.    

Нехай не вводить в оману те, що перед початком ринкових реформ Лешека Бальцеровича 1989 року державний борг комуністичної Польської Народної Республіки трохи перевищував 40 мільярдів доларів. Адже долари 1989 року і теперішні – це зовсім різні речі.

Можу засвідчити, що взимку 1992 року автор цих рядків разом з групою депутатів Верховної Ради України брав участь у польсько-українському семінарі. Показово, що семінар тоді відбувався у Гданську – саме в тому місті, де кількома роками раніше народилася профспілка «Солідарність», яка великою мірою спричинила падіння тодішнього режиму. Я на власні очі спостерігав, наскільки негативно сприймали мешканці Гданська «шокову терапію» за рецептами Бальцеровича. Але, попри всі протести, Лешек Бальцерович домігся цілковитого дотримання обраної лінії. І наче б то Польща подолала економічну прірву. Здавалося, вступ до ЄС зніме решту економічних проблем. Але те, про що йшлося вище, піддає серйозному сумніву польський євро-оптимізм. Чи, може, немає підстав довіряти висновкам Бальцеровича?

Даруйте, але 2007 року аналітичний центр European enterprise institute (Брюсель) присвоїв Бальцеровича титул «найкрупнішого реформатора у країнах ЄС». А за рік пан Лешек став одним з 8 членів європейської експертної групи з розробки рекомендацій для подолання наслідків світової економічної кризи в країнах ЄС.

Нам не відомо, як ставиться Бальцерович до перспектив України в Євросоюзі, хоч тривожні сигнали щодо Польщі мали б нас замислитися. А ось інший польський діяч, екс-президент країни Александр Квасьневський налаштований досить оптимістично. На 10-й щорічній зустрічі «Ялтинська європейська стратегія» він висловився досить імперативно: «Необхідно виконати абсолютно всі вимоги Європарламенту для підписання Угоди про асоціацію…Європа – дуже серйозна і прагматична структура. Якщо ми сказали, якщо ми записали всі речі – це означає, що їх слід робити… Гаслом України має стати фраза:»Ані кроку назад, позаду Москва». Пан екс-президент наостанок пожартував, що сподівається на встановлення пам’ятника йому і ще одному представникові моніторингової місії Європарламенту в Україні Пету Коксу в разі підписання Угоди про асоціації України та ЄС. На цей жарт в такому ж гумористичному стилі відповіла одна блогерка з Кіровограда: «Памятник «писающему мальчику» уже установлен в Брюсселе еще в ХVII веке».

Жарти жартами, але нам варто замислитися, кому вірити: Александру Квасьневському (який, до речі, за комуністичної влади був слухняним членом правлячої ПОРП) чи Лешеку Бальцеровичу, професійні чесноти якого високо оцінені саме в Євросоюзі?  Чи, може, дослухатись до тих понад 1,5 мільйони поляків, що виїхали за останні роки на роботу в ініш країни ЄС?