dc-summit.info

история - политика - экономика

Понедельник, 23 Октября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внешняя политика Проблема вибору, або дебати - не передебати

Проблема вибору, або дебати - не передебати

Проблема вибору, або дебати - не передебати

Незважаючи на певну абсурдність заголовка, саме таке формулювання в окремих епізодах може визнаватись логічним. А може і не визнаватись. Веду до того, що абсолютно все залежить від точки зору та вміння її відстоювати...

24 квітня 2012 р. в Національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки Фонд «Ефективне управління» організував проведення публічних дебатів на тему «Україні вільний ринок із ЄС вигідніший від Митного союзу, чи так це?» Запитання настільки провокаційне, що іще до початку самого заходу стало ясно: буде весело.

Почнемо з того, що не можна порівнювати незрівнювані поняття: вільний ринок та митний союз – це абсолютно різні рівні інтеграції. В нашому випадку їх зіставлення повністю лежить у політичній площині і вже не залежить ні від якості об'єднання, ні від здобутків і прорахунків.

В теорії міжнародних відносин за ступенем інтегрованості виокремлюється декілька стадій об'єднання країн: зона преференційної торгівлі, зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз.

СНД, наприклад, на разі перебуває на стадії преференційної торгівлі: країни-учасниці лібералізували взаємні торговельні відносини, усунули перепони в торгівлі лише деякими (не всіма) товарами та послугами, але не відпрацьовано єдиний механізм оподаткування товару при перетині кордону, діють різні митні правила. Незважаючи на те, що у жовтні 2011 року Микола Азаров в Санкт-Петербурзі підписав від імені України Угоду про зону вільної торгівлі в рамках СНД, сама Угода залишається нератифікованою. Крім того, більше 45,4% українських парламентаріїв не підтримують ратифікацію Угоди про зону вільної торгівлі в рамках СНД, про що свідчать результати опитування народних депутатів, проведеного в середині березня Інститутом Горшеніна.

Зона вільної торгівлі усуває всі бар'єри на шляху торгівлі: не допускаються дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар'єри. Разом з тим країни-учасниці проводять власну торговельну політику (самостійно встановлюють податки, митні ставки, тарифи і т.д.) щодо третіх країн. Саме це і відрізняє ЗВТ від наступного етапу інтеграції – митного союзу, котрий так само усуває бар'єри в торгівлі серед країн-учасниць, але і передбачає спільну торговельну політику стосовно третіх держав: встановлюються однакові митні ставки, доходи від тарифів розподіляються між учасниками митного союзу згідно зі встановленими пропорціями. Про наступні стадії (спільний ринок та економічний союз) говорити не будемо – вони на даний момент нас не цікавлять.

Митний союз ієрархічно вищий від зони вільної торгівлі – з такої точки зору він для України вигідніший. Проте, європейська інтеграція визнана у нас пріоритетною Президентом, парламентом та Урядом, а сам Європейський Союз, м'яко кажучи, є більш впливовим та могутнім об'єднанням, аніж Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану. Наприкінці березня Україна і Європейський Союз парафували частину угоди про асоціацію: поглиблена й всеосяжна зона вільної торгівлі пов'язується із реалізацією сподівань на модернізацію української економіки, проте чітко не окреслює перспективи повноправного членства в ЄС. З іншого боку, після приєднання до МС, Білорусь отримує російські енергоносії за зниженими цінами, Казахстан – доступ до фінансового сектору Росії та Білорусі. Україна, зробивши так само, може сподіватись на припинення торговельних конфліктів за купівлю та транзит енергоносіїв з Росії та відкрити шлях українським товарам на ринки нинішніх трьох країн-учасниць МС. Найголовніше те, що жодних документів поки не підписано і вся робота відбуваються на рівні дискусій. Маємо урок інформатики в сільській школі: комп'ютерів немає, файлова система відображена на дошці у «графічному вигляді», а робота програм показана на пальцях.

Дилема: з одного боку, Україна та ЄС узгодили, але поки що не підписали угоду про зону вільної торгівлі; з іншого – запрошення приєднатися до Митного Союзу, при чому пропозиція документально незафіксована. Потрібно вибрати щось одне, Україна вибирає вже давно. Як бачимо питання лежить виключно у площині сподівань – без якихось зримих чи відчутних переваг однієї з альтернатив. Звідси і така непримиренність суперечок стосовно вигідності. Власне, для допомоги у цьому виборі і було організовані дебати.

Кілька слів варто сказати і про саму процедуру дебатів. Фонд «Ефективне управління» спільно з лондонською компанією Intelligence Squared доволі часто проводять публічні дебати на актуальні теми розвитку політики, економіки та бізнесу в Україні. Мета дебатів – представлення різних точок зору та дослідження альтернативних шляхів вивчення складних і суперечливих питань.

Дебати проводяться за класичною моделлю у стилі «Оксфордського клубу»: тема дебатів формулюється таким чином, який передбачає ствердну або заперечну відповідь. На кожну з панелей («так» або «ні», «за» чи «проти» відповідного твердження) запрошуються спікери (як правило, по двоє на кожну позицію) з числа відомих політичних діячів, посадовців вищих органів державної влади, впливових представників бізнес-сектору, котрі висловлюють відповідні аргументи. Кожен з них використовує близько 7 хвилин для викладу своїх аргументів, після чого ведучий оголошує початок дебатів за участю самих виступаючих та всіх присутніх. Аудиторія може задавати запитання або просто коментувати висловлені думки. До початку та після завершення дебатів проводиться голосування аудиторії, щоб продемонструвати зміну думок під впливом почутих аргументів.

Вільний ринок з ЄС вважали вигіднішим для України Роман Шпек (старший радник Альфа-Банку, Надзвичайний і Повноважний Посол) та Володимир Огризко (Міністр закордонних справ України у 2007 – 2009 роках). Їм опонували Віктор Суслов (Міністр економіки України 1997 – 1998 роках) та Валерій Мунтіян (Урядовий уповноважений з питань співробітництва з Російською Федерацією, державами-учасницями СНД, Євразійського економічного співробітництва та іншими регіональними об'єднаннями).

Коротко аргументи сторін можна сформулювати наступним чином. Зона вільної торгівлі є вигіднішою, бо сприятиме адаптації українського товаровиробництва до європейських стандартів, підвищить конкурентоспроможність України, поліпшить умови ведення бізнесу та призведе до припливу іноземних інвестицій. Натомість, вигода від вступу до Митного союзу пояснювалась загальним здешевленням українського бізнесу, можливістю зберегти свої промислові потужності, зниженням ціни на газ та зниженням собівартості українських товарів.

Для ілюстрації своїх аргументів панелісти використовували багато в чому подібні приклади: в одних вільна торгівля з ЄС вивела турецькі автомобілебудування на більш високий рівень конкурентоспроможності, а в інших вільний ринок з об'єднаною Європою спричинив витіснення латвійського машинобудування та польського суднобудування конкурентоспроможними європейськими виробниками. Якщо вказані випадки правдиві, а причинно-наслідкові зв'язки не порушені, то їх вживання з обох боків може свідчити тільки про надзвичайну складність та неоднозначність дебатованої теми.

Голоси аудиторії розподілились наступним чином: на початку 70% учасників висловились «за», 17% – «проти», 13% – «не знаю»; у кінці – 69% «за», 25 – «проти», 6% – «не знаю». За правилами дебатів перемогу здобула панель, котра висловлювалась проти твердження про вигідність для України вільного ринку з ЄС у порівнянні з Митним Союзом.

Загалом, можна сказати одне: жоден зі спікерів не говорив чогось такого, що вже і без нього активно не мусувалося б у ЗМІ. Разом з тим, Мунтіян був явною зіркою дебатів: жестикулював, корчив гримаси, висловлював песимістичні прогнози («зараз сміються, а потім будуть плакати») та робив окультні висновки («в залі Зло»). Я вже мовчу про доволі колоритну манеру викладу матеріалу: певні «дефекти фікції» вкупі з надмірною насиченістю виступу цифрами робили його аж надто складним для розуміння пересічного глядача. Навіть спеціалісти в галузі економіки не розуміли: на якому практикумі з маніпулювання числовими даними та з яких джерел Валерій Іванович почерпнув інформацію про контракти між Україною та Росією на 48 мільярдів американських грошей. Водночас, як на мене, саме йому панель противників вигідності вільного ринку з ЄС і зобов'язана своєю перемогою на дебатах.

Окремої уваги заслуговує модератор дебатів – Борис Краснянський, керуючий партнер компанії ПрайсвотерхаусКуперс Україна. Так от, значною мірою саме завдяки старанності ведучого дебати не перетворилися на банальне «базар-шоу», якими і без того кишить на українському телебаченні. Піар не оплачено.

Вектор інтеграції повинен визначатися не готовністю того чи іншого об'єднання нас прийняти, а виключно національними інтересами. Високопосадовці ЄС заявляють, що вступ України до Митного союзу припинить переговори щодо створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом. В такому разі, необхідно добре подумати над можливими вигодами та прорахунками, котрі принесе з собою можливе приєднання України до економічного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном. Водночас, всі бачать, наскільки трусить зараз Європейський Союз і наскільки він гостинний для України: чекаючи, доки Брюссель відкриє двері, ми можемо зіпсувати і без того нерайдужні стосунки з Росією.