dc-summit.info

история - политика - экономика

Среда, 18 Июля 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Внешняя политика Косово - смертельна рана Європи

Косово - смертельна рана Європи

Косово - смертельна рана Європи

17 лютого минув рік з моменту проголошення незалежності колишньої сербської автономії Косово і Метохії. Для безпосередніх учасників тривалої боротьби за відокремлення Косово від Сербії цей час мав прямо протилежне забарвлення, минав із зовсім різними значенням та емоціями. Для самого Косово це був момент тріумфу, перший рік офіційного існування поза будь-якими зв'язками з Белградом, час відчуття підвищеної уваги до себе з боку міжнародної спільноти. Для Сербії - момент ганьби й розчарування, час втрати частини державної території, перший рік уже й формально без Косово і без надій повернути його навіть на найвигідніших для тамтешніх албанців умовах, які сербська влада в якійсь момент готова була їм запропонувати.

Для об'єднаної Європи, яка волею обставин була змушена активно включитися в процес остаточного оформлення косівської незалежності, рік, що минув, став часом украй непростого вибору. Вибору між тим, що з тих чи інших міркувань хочеться зробити, й тим, що дозволено робити з огляду на чинні норми міжнародного права, добровільно прийняті європейцями як спільні для всіх і обов'язкові для виконання правила "гри".

Косівський вибір виявився для Європи не такий простий, як це могло здатися. Підтримка незалежності, зумовленої логікою постблокового протистояння, заснованої на праві сили й порушенні міжнародного права та Статуту ООН, - об'єктивно ставить європейців у складну ситуацію. Не буде перебільшенням стверджувати, що після проголошення незалежності та її визнання більшістю країн-членів Євросоюзу Косово перетворилося для "старого" континенту на рану, яка може виявитися смертельною.

Незалежне Косово є прямим викликом існуючій системі міжнародних відносин, загрозою регіональній та міжрегіональній безпеці. Погодившись визнати косівську незалежність, Європа заклала міну уповільненої дії не лише під стабільність Балкан, а й під всю концепцію європейського об'єднання на засадах взаємоповаги, рівності та партнерства.

Додаткового, гостро негативного, забарвлення незалежності колишньої сербської автономії надає той факт, що Косово, одержавши деякі із зовнішніх атрибутів державності, не в змозі сформувати власну державність у повному обсязі. У випадку, про який ідеться, маємо справу з квазі-державністю, котра не має шансів змінитися ані в коротко-, ані в середньо- та довгостроковій перспективі. Коли Європа визнає Косово, вона, по суті, погоджується на виникнення на Балканах ще одного  (на додаток до Боснії і Герцеговини) квазі-державного утворення під управлінням міжнародної адміністрації.

Незалежність Косово значною мірою створювалася ззовні. У всьому тому, що відбувалося в краї протягом останніх десяти-дванадцяти років і що здобуло свій проміжний підсумок 17 лютого 2008 року, зовнішній фактор відіграв помітно вагомішу роль, ніж фактор внутрішній.

Для Європи цей останній залишається проблемний ще й через те, що значна частина косівських державних і політичних діячів має сумнівне минуле. Дехто з них вважається й нині причетний до світу криміналу. Декого звинувачують у тяжких злочинах проти мирного населення краю. Останнім часом на сторінках ряду європейських видань почали дедалі частіше з'являтися матеріали, присвячені організованій злочинності в Косово та участі у кримінальних угрупованнях місцевих високопосадовців. Однією з провідних стала тема нелегальної торгівлі людськими органами.

Святкові урочистості з нагоди першої річниці незалежності у Приштині відбуватимуться скромно, але в той же час не без помпезності й претензій на "європейськість". Над головами їх учасників майоритимуть, як повідомляють світові інформаційні агентства, прапори Косово, Албанії, Сполучених Штатів Америки й НАТО. Набір символів, який навряд чи потребує коментарів або спеціальних роз'яснень: косівські албанці усвідомлюють роль США і НАТО у здійсненні своїх мрій про незалежність, розглядаючи новий статус Косово як етап на шляху до об'єднання всіх албанців в одній державі.

У Белграді, в інших сербських містах та у сербських анклавах у Косово святкувати 17 лютого, ясна річ, ніхто не збирається. Сербія продовжує здійснювати зусилля, спрямовані на визнання незалежності своєї колишньої автономії незаконною. При цьому, як вважає сербське державне керівництво, важливим здобутком у цьому стало переведення міжнародного обговорення проблеми Косово з політичної у правову площину.

Можливості для маневру в захисті своїх прав на Косово у Сербії, треба чесно визнати, дуже обмежені. Країна взяла курс на вступ до Європейського Союзу, маючи на увазі подати офіційну заявку щодо членства вже в цьому році. Брюссель же, зі свого боку, прозоро "натякає" на те, що європейська перспектива для неї можлива лише за умови "налагодження добросусідських відносин" з Косово. Важелів впливу на Белград у європейських чиновників більше, ніж достатньо, і поставити сербів перед вибором: "або членство в ЄС - або претензії на Косово" для них не становить особливої проблеми.

Доля Косово й косівської незалежності давно вже вийшла за рамки однієї країни і одного регіону, перетворившись без перебільшення на проблему глобального характеру та змісту. Косівський прецедент - хочемо ми того чи ні - здійснюватиме вплив на ситуацію в різних куточках планети, і цей вплив уже відчули на собі Грузія, Південна Осетія та Абхазія.

Європа на події на Кавказі зреагувала стримано, хоча й залишила за собою право в будь-який момент повернути питання до порядку дня. Вочевидь, європейцям потрібний час для того, щоб виробити риторику, здатну відокремити "випадок Косово" від усіх інших аналогічних випадків, довівши - насамперед, самим собі - його "унікальність".

Незаконна незалежність Косово й її незаконне міжнародне визнання це - інструмент покарання Сербії. Поки в Сербії правив С.Милошевич, необхідність такого покарання можна було б, хоча б до певної міри, пояснити. За що карати Сербію й сербів за нинішніх умов і обставин, не зможе пояснити, мабуть, ніхто. Хіба що за те, що вони - серби?..