dc-summit.info

история - политика - экономика

Понедельник, 20 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Национальная идентичность Міфокомплекс Росії у сучасній українській соціокультурній свідомості (ІІ)

Міфокомплекс Росії у сучасній українській соціокультурній свідомості (ІІ)

Доктор филологических наук, Рудяков П.М.

Образ Росії у сприйнятті українців разноманітний, багатовимірний, неоднозначний. У структурі цього образу присутні як позитивні й нейтральні елементи, так і елементи критичні або навіть негативні, просякнуті активним запереченням того, що асоціюється з поняттям "російський". Одним - хоча аж ніяк не єдиним - з пояснень саме такого стану справ є усвідомлення особливої близькості, спорідненості українського й російського народів, а відтак, і право вислювлювати вголос усе, що, дійсно, думаєш, не вносячи у свої оцінки й висновки корективів на "чужість" співрозмовника.

Український національний образ Росії це - водночас і власне образ (і "контробраз" як його доповнення, уточнення, переадресування), і міф (і "контрміф"), і набір стереотипів, і код, і "російський текст", і ряд семіотичних фігур, і навіть до певної міри "комплекс".

Терміни  "код" і "текст", які розглядаємо як ситуативні синоніми приблизно такого ж плану, як терміни "образ" та "імідж", - пропонуємо розуміти в даному випадку як сукупність ознак, яка має відносно стійкий вигляд, певний усталений набір оціночних суджень, стабільну семантику, певну позатекстову - контекстуальну - орієнтацію, а також чітко закріплені атрибути формального вираження, починаючи з елементів топіки, соціальних та інших феноменів, семантичних опозицій, політичних коннотацій тощо.

Існують підстави для того, щоб вести мову про перехід процесу формування образу Росії в українському етнічному середовищі на новий рівень. На цьому рівні відбувається злиття українського національного міфу про Росію (або, принаймні, кількох фрагментів цього міфу) з тією загальною сукупністю різноманітних елементів і обставин, яку можна було б з певною долею умовності охарактеризувати як "комплекс Росії". Внаслідок цього паралельно з образом Росії й до певної міри незалежно від нього виникає ще й "міфокомплекс" Росії - складний, суперечливий феномен національної самосвідомості, значення якого для цієї самосвідомості важко переоцінити.

У погляді українців на Росію та росіян виразно простежуються дві головні тенденції найзагальнішого плану. Першу з них визначає прагнення українства до емансипації, тобто до остаточного виокремлення з "русько-російського" загалу як у локальному й регіональному, так і у загальноєвропейському й світовому масштабі. Другу - консервація ідеї братерства та єдності українського та російського народів, супроводжувана протиставленням російського-українського союзу іншим народам Європи, а також іншим об"єднавчо-інтеграційним проектам незалежно від їх змісту, конкретного наповнення або просторової локалізації.

Принагідно варто зазначити, що тривалий час образ Росії формувався й існував на українських теренах і в українській етнонаціональній самосвідомості у прямому й міцному зв"язку з ідеєю слов"янської взаємності, і це накладало (і по-своєму накладає нині) на нього специфічний відбиток.

Росія як центр усього слов"янства й, особливо, православних слов"ян, як незаперечний авторитет та ідеал, як уособлення надії на звільнення всіх слов"ян від інонаціонального панування, як осередок загальнослов"янського благополуччя  тривалий час привертала увагу українських мислителів, письменників, громадських діячів саме як такий ідеалізований символ "світлого майбуття" у вільному колі братніх слов"янських народів.

 Для українців подібні асоціації й коннотації, пов"язані з образом Росії, завжди мали особливе значення з багатьох причин. Зокрема, й тому, що "...ідея слов"янського солідаризму сформувалась концептуально... на берегах Дніпра, де в конституції Кирило-Мефодієвського братства була закладена модель вільних (читай - суверенних) слов"янських народів" (5, с.21).

Загальнослов"янський контекст українських уявлень про Росію і росіян та еволюції цих уявлень заслуговує на спеціальну увагу. Через розкриття його особливостей - наприклад, осмислення мотивів різного сприйняття Росії українцями й поляками, а, з іншого боку, достатньо близької за загальним пафосом її інтерпретації українцями й сербами у ХУІІ-ХУІІІ ст. - можливо повніше зрозуміти як сутність українського міфокомплексу Росії, так і зміни, котрі відбувалися в ньому в зв"язку зі зміною історичних епох.

Не менш важливий для розуміння проблеми, про яку йдеться,  контекст міжнародний. У новітню добу український образ Росії помітно відрізняється від аналогічних образів, поширених, як на державному, так і на побутовому рівнях у Німеччині, Франції, Італії, багатьох інших країнах Європи та світу, позбавлених, на відміну від України й певної частини українців, "комплексу Росії" як специфічного феномена, заснованого на комплексі неповноцінності. У той же час, він - цей образ або "комплекс" - у багатьох своїх рисах співпадає з негативним сприйняттям Росії й усього російського у таких пострадянських і постсоціалістичних країнах, як Польща, Литва, Латвія, Естонія, Грузія, яким у "післяхолодновоєнному" світі доводиться будувати державну політику й шукати оновлену - не радянську або соціалістичну, а європейську - ідентичність, педалюючи  свою жертовність по відношенню до колишньої метрополії, прагнучи будь-якою ціною акцентувати й намагатися нав"язати новим партнерам русофобію як єдино можливий спосіб мислення.

Саме під впливом цієї тенденції "пострадянського травматизму" на певному етапі образ Росії перетворюється для українців спочатку на міф про Росію - літературний, соціокультурний, політичний, - а дещо згодом - на "російський текст" з чітко й однозначно виявленою спрямованістю, по-перше, на встановлення зв"язку між цим міфом або "текстом" та образами Європи й Заходу як такого, по-друге, на закріплення за ним певної негативної домінанти, протиставленої європейству як апріорному "позитиву".

На початку ХХІ століття взаємне сприйняття українцями та росіянами одне одного продовжує перебувати у стані підвищеного динамізму, який став притаманний для них у 90-ті рр. минулого століття. Алгоритм, сформований і закріплений на всіх рівнях у попередню добу спільного перебування у складі СРСР, виявився нівельований. Домінуючі донедавна  тенденції ідеалізації Росії й усього російського,  ототожнення українців і росіян, акцентування їхньої історико-культурної та мовної близькості, що межує зі спільністю, - нині деактуалізовані. Натомість нове розуміння українцями росіян і Росії, росіянами - українців та України відповідно до змінених умов існування кожної з держав і націй та еволюції контекстів, лишається несформоване.

У цьому зв"язку показовим виглядає вже саме формулювання теми Російсько-української наукової конференції в Інституті слов"янознавства РАН (спільно з Інститутом політичних та етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса НАНУ)  у березні 2007 р.: "Українці та росіяни: брати? сусіди? конкуренти?...". У ньому, з одного боку, наочно відбилася невизначеність нового "статусу" українців та росіян в їхніх стосунках одне з одним, з іншого,  виявився підвищений ступінь дискусійності успадкованого з минулих часів стереотипу щодо українсько-російського "братерства" у тому розумінні цього поняття, яке воно мало протягом попередніх двох-трьох століть(6).

 Нинішній етап всебічного переосмислення і переоцінки як минулого, так і теперішнього України, Росії, українсько-російських взаємин не слід розглядати як явище унікальне. Він - далеко не перший в історії цих двох народів і, тим більше, в історії європейської та інших цивілізацій.

Одне з  багато в чому аналогічних явищ, наприклад, мало місце після Брестської церковної унії 1596 р., коли відбувся розкол тогочасної української духовної еліти на два чітко окреслені, антагоністичні табори - православних та уніатів, - між якими розгорнулася запекла боротьба, зокрема, у формі полемічної літератури на богословські та історичні теми. У ході полеміки на порядок денний було висунуто питання "всебічного переосмислення й переоцінки минулого й сучасного стану Русі та усього християнського світу, рівно як і місця у ньому народу "руси" (7, с13).

Рушійні сили сучасного переосмислення в Україні образу Росії й усього масиву поглядів та уявлень, що з ним прямо чи опосередковано пов"язаний, мають внутрішній по відношенню до української суспільної свідомості характер. Шукати їх варто, насамперед, у черговому за останні вісімдесят років відновленні українського проекту державної незалежності у поєднанні зі зміною місця та ролі Росії як на пострадянському просторі, так і у світі в цілому, а також з тими побоюваннями щодо вірогідного відновлення "імперських" амбіцій Москви, котрі існують не лише в Україні, а й у багатьох інших суб"єктів системи міжнародних відносин.

Разом з тим, не варто недооцінювати й зовнішніх впливів. Сучасна українська модель образу Росії у багатьох моментах вторинна, відірвана від власного історичного коріння і власної національної традиції, заснована на некритичному повторенні - до того ж, часто-густо у спотвореному вигляді - інших національних моделей, зокрема, англосаксонської з її переважно "контрпропагандистською" відносно всього російського спрямованістю.

Після вкрай невдалої для Росії "холодної війни" й зумовленого її наслідками відчутного послаблення Москви як одного з двох провідних глобальних центрів сили, в умовах фронтального наступу Заходу на Росію та близького до катастрофічного погіршення її міжнародного іміджу, - відбувається спрощення ("клішеїзація") сприйняття українцями Росії та росіян, супроводжуване загальною негативізацією образу Росії й навіть, до певної міри, сатанізацією Росії як уособлення глобального "зла" на противагу "добру", пов"язаному із загальним рухом "демократичного" світу до нового світового порядку й епохи процвітання, що її він, нібито, несе із собою.


5. Б.Олійник (Інтерв"ю). - У зб.: Україна і Росія: момент істини. - К., 2009.

6. Програма Конференції "Украинцы и русские: братья? соседи? конкуренты? Украинцы глазами русских, русские глазами украинцев. ХІУ-ХХІ вв.". - Москва, 21-22 марта 2007 г.

7. Неменский О.Б. Восприятие Московского государства и его жителей на Западной Руси в конце ХУІ - первой половине ХУІІ века (по материалам православно-униатской полемической литературы). - У зб.: Украина и украинцы: образы, представления, стереотипы. Русские и украинцы во взаимном общении и восприятии. - М., 2008.