dc-summit.info

история - политика - экономика

Четверг, 14 Декабря 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Национальная идентичность Дивний симбіоз демократії та охлократії

Дивний симбіоз демократії та охлократії

Дивний симбіоз демократії та охлократії

Процеси, що відбуваються нині в українському суспільстві, викликають чимало запитань. Структурованість як одна з визначальних суспільних рис піддається в нашій країні постійним змінам. І це, на превеликий жаль, не сприяє стабільності, а отже, негативно позначається на всіх характеристиках життя – політичній, економічній і духовній. Створюється враження, що суспільні структури постійно страждають від своєрідного тертя, а отже,  пробуксовують не лише державний механізм, але й взаємодія різних страт. І головне: чим далі розвиваються подібні тенденції, тим менше лишається підстав для оптимістичних прогнозів для держави в цілому.

Звісно, подібні проблеми спостерігалися й у минулому, але вони виникали внаслідок того, що тоді  Україна не фігурувала як цілісна держава, а частинами входила до різних державних потуг. 23 роки конституційного існування, на жаль, не супроводжувалися тенденціями до зміцнення єдиного державного організму, а постійно піддавали країну дедалі новим суспільно-політичним випробуванням.

А нинішній стан політичної кризи потребує вживати після себе множинні знаки оклику й запитань.

І тому сьогодні, мабуть, як ніколи є нагальна потреба звернутися по відповіді на пекучі виклики до аналізу, що його давав майже століття тому визначний український мислитель і політолог В’ячеслав Липинський. Чимало проникливих тверджень, які можуть кинути світло на нашу теперішню ситуацію, містить його фундаментальний твір «Листи до братів-хліборобів». Тому вдамося до розлогих цитат.

«Історія наша вже сотні разів нас навчила, що наша демократія, всі оці канцеляристи і писарі по фаху… на одне тільки були здатні: знищити власну українську державно-творчу аристократію, а з нею й українську державу. Але збудувати щось нового на тім порожнім місці українська демократія ніколи не змогла. Не тому, розуміється, щоб між нею  не було людей, які по своїй індивідуальній вартості не змогли б місце старої вирізаної аристократії зайняти, а тому що дух між ними панував руйнуючий, завидющий, злобний, а разом з тим облесливий, брехливий і рабський. Тому що всі ці, поодинці іноді й гарні, здібні й чесні люди, всі разом творили руйнуюче тіло, якому на ім’я – демократія».

До цього тлумачення поняття демократія ми ще повернемося, а тепер продовжимо цитування визначень В. Липинського.               

«… Придумати щось таке, щоб підняти масу і на її спині виплисти наверх – ось на що  скеровані Ваші  розумові потуги і тому Вас б’ють  і бити будуть». Далі мислитель подає визначення поняття «Охлократія». Це, на його думку, «метод організації такої нації, яка в процесі свого примітивного матеріального і расового розвитку, або під впливом попереднього матеріального і расового розвитку, ще не витворила міцно складених по способу своєї матеріальної продукції і своєму расовому спорідненню класів, яка ділиться тільки на політично безформену, економічно і расово недиференційовану юрбу (охлос, звідси охлократія) та тих, що правлять цією безкласовою юрбою  при помочі своєї озброєної і міцно внутрі спаяної організації».

І, нарешті, третя цитата, що звучить нині в Україні актуально, як ніколи: «…замість поділу на органічно спаяні класи, появився хаотичний конгломерат демократично «рівних» індивідів – одиниць, взаємно собі рівно чужих, взаємно себе ненавидячи, зв’язаних в одне ціле, тими останками національної і державної організації, що була  і витворилась під пануванням колишньої розложеної демократії, класократичної чи охлократичної аристократії».     

Варто лише зробити проекцію згаданої політологічної формули на сучасний наш стан – і ми переконаємося у її майже стовідсотковому відтворенні сучасної української дійсності. Втім, тут слід розтлумачити одну особливість: охлократія – це такий суспільно-політичний лад, за якого активна меншість  згуртовується шляхом організації різнокласових  елементів в одній верстві, яка  необмежено панує  над даним громадянством. І ще одне дуже важливе визначення: охлократія – це не влада натовпу, а влада над натовпом.

Аби ще точніше передати сучасний суспільно-політичний стан в Україні, скористаємося визначенням знаного російського філософа (киянина за народженням) Миколи Бердяєва: «Демократія – це інструмент, за допомогою якого деяка, далеко не краща група людей домагається своїх шкурних цілей в легальний спосіб». Отже, якщо виходити з цієї формули, нині маємо в країні досить дивний симбіоз демократії та охлократії. І поки що не зовсім ясно, яким чином і наскільки швидко держава випростається з подібної ситуації.