dc-summit.info

история - политика - экономика

Суббота, 18 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Культура Оле-оле-оле-оле!

Оле-оле-оле-оле!

Оле-оле-оле-оле!

От і стартував довгожданий Чемпіонат світу з футболу, вже 19-й за порядком! Звичайно, шкода, що наша збірна не змогла потрапити на ці змагання: хоча і пройшла довгий та важкий шлях, та зупинилася всього за крок. Тим не менше, українці все одно складуть частину 2,6-мільярдної аудиторії, котра спостерігає за перипетіями на футбольних полях з екранів телевізорів (саме стільки глядачів було, наприклад, в кожного з трьох попередніх турнірів).

Вперше в історії господарем світової футбольної першості стала африканська держава — Південно-Африканська республіка (ПАР).

На всіх форумах (навколо футбольних і далеких від футболу) ця тема почала жваво обговорюватись ще задовго до стартового свистка першого матчу. Ще б пак, проведення світової футбольної першості довірили африканській країні! Скільки ж це викликало різноманітних дискусій та кривотолків! А зводились вони до одного: як це Чорний континент, нестабільний, небезпечний, справиться з такою задачею міжнародного масштабу? Для всіх скептиків варто сказати, що Чемпіонат світу з футболу 2010 року мав відбутися обов'язково в Африці відповідно до принципу ротації континентів. Окрім ПАР свої заявки подавали Єгипет, Марокко та Туніс з Лівією.

Почнемо з короткої довідки. Південно-Африканська республіка — найбільш економічно розвинена африканська держава, індустріально-аграрна країна за структурою виробництва. Провідні галузі промисловості – гірнича (найбільший світовий постачальник платини, золота, хрому), металургійна, машинобудівна, хімічна. Сильні позиції в економіці займає іноземний капітал: в добувних галузях переважає англійський, у нафтопереробній, автомобільній – капітал ТНК Європи та США. Місце ПАР на світовому ринку визначається передусім багатством її надр, що робить її схожою з Україною (за можливостями). Валовий національний продукт ПАР перевищує ВНП Нігерії, Кенії та Єгипту разом взятих та становить 28 % ВНП усього африканського континенту. Принаймні з економічної точки зору, перемогу ПАР у конкурсі на проведення Чемпіонату можна вважати цілком обґрунтованою. Крім того, для підтвердження прокламованого ФІФА принципу “Скажи НІ расизму”, країна “переможеного апартеїду” підходить ідеально.

Держава має кілька “столиць”: Кейптаун (резиденція парламенту), Преторія (адміністративна столиця), Блюмфонтейн (юридичний центр), Йогеннесбург (діловий центр).

Загалом в ПАР збудували 5 нових стадіонів, а ще 5 пройшли повну реконструкцію. Національним спортом в ПАР вважається регбі, тому можна точно сказати, що навіть після закінчення мундіалю стадіони не простоюватимуть — вони передбачають можливість проведення і матчів з регбі.

Відкриття Чемпіонату відбулось в Йоганнесбурзі на стадіоні Soccer Citi, який вміщує 94 тисячі глядачів. Проте на всіх інших 9 стадіонах також пройшли театралізовані виступи акторів у національному вбранні.

Особливої уваги заслуговує символіка мундіалю.

Починаючи з 1966 року кожен чемпіонат світу має свій талісман. Першим символом став лев Віллі на чемпіонаті в Англії 1966 р. Потім були мексиканський хлопчик Хуаніто в сомбреро 1970р. та перець Піке 1986р., хлопчики Тіп і Топ у ФРН 1974р., аргентинський Гаучіто 1980р., іспанський апельсин Нараньїто 1984р., італійська людина з кубиків Чао 1990р., американський пес Страйкер 1994р., півень Футікс у Франції 1998р., комічно-фантастичні персонажі Ато, Каз і Нік в Японії та Кореї у 2002 р., німецький лев  Голео Шостий та балакучий м'яч Пілле у 2006р. Символ ЧС-2010 — жовтий  леопард Закумі (Zakumi). Літери “ZA” — міжнародне позначення країни,  “kumi” на одній з національних мов означає “10”. Девіз персонажа — Zakumi's game is Fair Play.

Офіційним гімном чемпіонату вважають пісню Шакіри та південноафриканської групи Freshlyground “Waka Waka — Time for Africa”. Композиція викликала бурю невдоволень серед африканців через те, що пісню виконує латиноамериканка.

Найважливішим необхідним атрибутом кожного футбольного матчу (чи між дворовими командами, чи між зірками світового рівня) є м'яч. До 1970 р. в офіційних зустрічах використовувались будь-які м'ячі, які відповідали вимогам ФІФА (мати сферичну форму з зовнішнім шкіряним або іншим схваленим покриттям, діаметр 27-28 дюймів та вагу 14-16 унцій, 1 унція=28,3 грам). Потім, щоб урізноманітнити гру, почали використовуватись “офіційні м'ячі турніру”, першим з котрих став “Telstar” від Adidas на Чемпіонаті світу 1970 року в Мексиці. З того часу на кожному світовому футбольному форумі ганяється нова унікальна шкіряна куля.

Офіційний м'яч Чемпіонату світу 2010 р. носить назву “Jabulanі”. На одній з 11 національних мов ПАР слово “Джабулані” означає “щастя, святкування”. В дизайні м'яча використано 11 кольорів: в честь 11 національних мов, 11 общин ПАР, 11 гравців в футбольній команді. Крім того, він є 11-тим офіційним м'ячем Чемпіонату світу з футболу.

М'яч виготовлений із 100% термопластичного поліуретану. Adidas називає його найлегшим та найаеродинамічнішим. Наскільки видно зі сторони, летить він дійсно чудово, а от думки самих футболістів розділилися. Баллак, Лемпард, Кака, Чех називали його “дивовижним винаходом”, в той час як Касільяс, Буффон, Луїс Фабіано - “знущанням над гравцями”. Одним не подобається траєкторія польоту, іншим — відскок, іншим — прийом.

Варто сказати, що футболісти завжди скаржаться на офіційні м'ячі: отримали свою порцію критики і “Teamgeist” 2006 р. в Німеччині, і “Fevernova” 2002 р. в Японії та Кореї. Невже поганому футболісту м'яч заважає?

Між іншим, статистика свідчить, що з кожним Чемпіонатом світу зменшується кількість голів, забитих на ньому: м'яч “Tricolore” побував у воротах у 1998 р. 171 раз, “Fevernova” у 2002 – 161, “Teamgeist” 2006 р. — 147 разів. Якщо цього року заб'ється голів ще менше, значить футболісти просто не встигають звикнути до нового м'яча.

Найвірогіднішими претендентами на перемогу є: Англія, Бразилія та Іспанія (за версією Президента УЄФА Мішеля Платіні), Іспанія, Бразилія, Аргентина (за версією букмекерської компанії Bwin), Іспанія, Бразилія, Англія (на думку Betfair). Шалені гроші заробить той, хто поставить на перемогу збірних КНДР чи Нової Зеландії — якщо вони переможуть, то сума ставки зросте в 1500 та 2000 разів відповідно.

Найцікавішою в цьому контексті можна вважати обіцянку тренера збірної Аргентини. Легендарний футболіст, а нині тренер своєї національної футбольної команди, Дієго Армандо Марадонна пообіцяв, що в разі перемоги своїх підопічних в турнірі, пробіжиться голим по Буенос-Айресу! ))

На українському ТБ не обійшлося без скандалу. Як відомо, перед початком матчу між збірними лунають національні гімни. Так от, в ефірі Першого національного замість гімну Мексики та другої частини гімну ПАР телеглядачі почули і побачили улюблену рекламу. З цієї ж самої причини вони лише скорочено змогли переглянути церемонію відкриття Чемпіонату. Коментарі тут зайві.

Окремих “приємних” слів заслуговує тема коментування матчів ЧС. Права на трансляцію матчів має телеканал ICTV, проте показує футбольні поєдинки у прямому ефірі і Перший національний. І тут все найцікавіше. Хтось порадив першонаціональним телевізійникам, що найкращий ефект матиме коментування матчу трьома коментаторами: Петро Мага, Савік Шустер та запрошений футболіст чи арбітр (вже відзначились Володимир Мунтян, Сергій Ребров, Олександр Головко). Вибачте, але це вже у ніякі футбольні ворота не лізе! Українські коментатори і по одинці талановиті, але коли їх збирається декілька — ховайтесь в злаки: постійні помилки у прізвищах футболістів, вигадані футбольні формулювання (“удар п'ятою в кут” — а до воріт то метрів 20!), постановочні намагання Шустера “попустити” Магу... все це набридає. А от ідея з післяматчевим оглядом в авторській програмі того ж Шустера “Африканські пристрасті”, МАЙЖЕ чудова, особливо застосування графічних 3D технологій при розборі епізодів. Була б узагалі ідеальна, якби не її ведуча — Василіса Фролова, яка просто не вписується в таку програму.

Інколи виникає бажання вимкнути звук, щоб не чути коментарі. А вимикати звук не можна! Ввімкнувши перший матч я відразу ж “нагрішив” на свій телевізор — трансляції заважав ніби сторонній звук, який нагадував шум вулика, а виявилось, що то африканські дудки — вувузели, які просто не замовкають ні на секунду. Як на мене, саме вувузели стануть тим символом Чемпіонату, котрий запам'ятається надовго.

Варто згадати і про погоду — вона дуже сприяє африканським футбольним баталіям. За словами очевидців, в ПАР зараз немає настільки важкої спеки, яка б заважала гравцям та глядачам. І тут вже стає страшно українцям: якщо червень 2012 буде таким же спекотним, як і нинішній, то нам прийдеться дуже не солодко. І хто з нас тепер Африка?