dc-summit.info

история - политика - экономика

Среда, 21 Ноября 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Культура Неоригінальне, як член, «держикіно»

Неоригінальне, як член, «держикіно»

Михайло Загребельний

«Державне агентство України з питань кіно» 16.09.2014 заборонило 9 фільмів і телесеріалів: «Фальшивая армия. Великая афера полковника Павленко»; «Второй убойный»; «Зимний круиз»; «Честь самурая»; «Разреши тебя поцеловать снова»; «Ментовские войны 7»; «Отдельное поручение» ; «Ментовские войны 4»; «Просто Джексон». Це, очевидно, тільки перший епізод.

Далі буде? Без сумніву! Тому що, за свідченням Голови Держкіно Пилипа Іллєнка, ми опинилися «в умовах експансії інформаційного та візуального простору іноземним пропагандистським контентом». О горе!  Грішним ділом, я читав прозу пера Маркіза Донасьєна де Сад. Навіть де Сад, оспівувач закордонної шпанської мушки, геть був наївним, як вольтер´янець. Такого збочення вигадати йому не судилося. Викрутасів «держикіно» передбачити мало кому уява дозволить.

Вертаюся до першоджерела. Експансія — контентом?! А що в сухому залишку? «Держикіно» віщає: «...значна частина громадян України перестала сприймати себе як членів українського суспільства і стала вороже ставитись до всього, що пов’язано з Україною, її культурним та соціальним середовищем. Саме на приховану пропаганду ворожих Україні...» Перечитую. І не сприймаю себе «як члена...»    

Прогрес вітчизняного бюрократичного стилю тішить. Примітивні були формулюваннячка й вердикти, коли гайки закручував Держкомітет Ради Міністрів УРСР по кінематографії під чуйним керівництвом ЦК Компартії України. На картину батька Пилипа наклали табу 10 березня 1967 року лаконічно. «Недосвідченість режисера Ю.Іллєнка призвела до того, що у фільмі «Криниця для спраглих» було допущено ідейні збочення». Тільки 1988 року на екрани допустили «Криницю для спраглих». Але раджу новітнім забороняльникам не заспокоюватися. І «перти плуга», як учить видатний політик нашого часу Арсеній Яценюк, працювати над арсеналом засобів глибокоешелонованої оборони від отієї, прости Господи, «експансії простору контентом». Блідо, невимовмно скромно виглядають словниковий запас, метафоричне мислення «держикіно» на фоні, скажімо, далекого 1928 року.

Уявімо, скромний кабінетик пересічного чиновника в місті чавуну та сталі, Дніпропетровську. Нема в нього першого заступника, експертних рад...  Але який народжує креатив! Сам Остап Вишня 17.10.1928 в творі «Оригінально» змушений капітулювати. Класик вдається до прямого запозичення, таке не переказати: 

«Окрадмінвідділ сповіщає, що дозволів на музики в їдальнях, пивних та інших окрадмінвідділом видано не буде, тому що музика з´являється одною з головних причин тягнення до пияцтва, там, де музика, там велика скупченість люду, а де велика скупченість люду, там і хуліганство, й інші види порушення, з якими в сучасний мент ведеться рішуча боротьба».  Автор гуморески резюмує: «Прощай музико! Будемо жити тихо, тихо тепер... Так тихо, щоб ніде й не бренькнуло...»

Переді мною — екран  комп´ютера. Телевізор уже вимкнув. (Поки «держикіно» українську фільму зніма). Міркую. Там, де інтернет, там велика скупченість люду. Що далі? Державне агентство України з питань інтернету... Щоб ніде й не бренькнуло!