dc-summit.info

история - политика - экономика

Суббота, 18 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Культура Два світи Пейзажки

Два світи Пейзажки

Два світи Пейзажки

У Києві не лишилося, мабуть, ні киянина, ні гостя міста, який би не знав і жодного разу не побував на Пейзажній алеї кота Стоноги, у місці, де відпочивають і душа, і тіло, бо вони наче у дитинство потрапили: яскраві барви, цікаві скульптури, веселі споруди, знайомі казкові герої. Завертаєш туди з вузенької вулички і – потрапляєш до іншого світу: галасливе крикуче місто лишається за стіною, зникають похмурі обличчя і брудні авто, око милують теплі приємні краєвиди, а тиша і спокій переповнюють тебе, заряджаючи енергією на весь день. Ця алея, з упевненістю можна сказати, є улюбленим місцем дітвори. Здається, вона з'їжджається сюди з усенького Києва. Влітку вона бігає і носиться тут, не чуючи під собою ніг, запускаючи повітряних зміїв і всіляку іншу нелетючу живність, восени шурхотить опалим багряним листям і хлюпає калюжами, взимку грає в сніжки і катається на санчатах, весною грається і ніжиться першим теплом.

Все ж для тих, хто не посвячений, скажу, що це зона відпочинку, створена на місці зритих оборонних валів Верхнього міста, які йшли понад яром. Іншими словами – автомобільно-пішохідна доріжка, яка бере свій початок від оглядового майданчика біля Національного музею історії України і завершується між будинками №№ 36 і 40 по вулиці Великій Житомирській. Алея була прокладена на початку 1980-х років і проектувалася з метою створити можливість огляду туристами видів Подолу та Дніпра з висоти історичного Верхнього міста. У 2009 році на пейзажній алеї було влаштовано дитячий сквер з лавками і величезними котами. У ньому встановлені фонтани у вигляді слона, голів зебр, викладений мозаїкою 30-метровий кіт-стонога, лавочки у вигляді кролика, ворони, кота. Благоустроєм скверу, на якому раніше був пустир, займався відомий міський скульптор Костянтин Скритуцький. Усього на роботи витратили близько мільйона гривень, причому 15 % зібрали самі мешканці навколишніх будинків, решту дали спонсори.

14 січня на цій самій Пейзажці відбулася знакова подія – відкриття нового арт-об'єкта «Дитячий арт-парк «Пейзажка: два світи». Однак цього разу нова скульптурна композиція несе не лише естетичну і розважальну, а й пізнавально-соціальну мету. Парк створений за ініціативи Національного банку України та за підтримки голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова. У життя проект втілили Федір Баландін і вже зазначений вище Костянтин Скритуцький.

Проте якщо в попередньо створених об'єктах на Пейзажці немає нічого загадкового (хто ж не бачив стоногого кота? Чи зебристого фонтана? Чи не фотографувався пліч-о-пліч з Маленьким принцом і його чотирилапим другом? Хто не сидів у затишних «пащеках» лавок-звірят? Хто не спав на «м'якій» подушці і не вкривався «теплим» картатим пледом? Хто не сидів на дивних лавках, одна з яких завжди «норовить» перекинути когось із сидячих, або звалити всіх в одну купу; інша ж слугує гарним вартовим: дві страшно великих руки, які стирчать просто з асфальту, здається, от-от вхоплять тебе за поперек і затягнуть під землю, або переслідуватимуть по всьому місту? Чи хтось, може, таки не бачив різнобарвних веселкових хлопчиків, які слугую аналогом до всесвітньовідомої статуї-чесноти Брюселя?), то в нових, начебто простих дитячих спорудах, схований глибокий зміст. В ігровій алегоричній формі дітям показане ставлення громадян до сплати податків. От тільки треба знайти педагогів і батьків, які б знайшли змогу і терпіння у такій цікавій формі (веселі черепаха, павук, жук і крокодил) пояснити малечі такі елементи нецивілізованих ділових відносин валютний спекулянт, контрабандист чи тіньова економіка. А чи не рано?

Як заявив автор ідеї Федір Баландін, «враховуючи, що з кожним роком народжується все більше дітей-індиго, для яких примітивні гірки і гойдалки нецікаві, ми вирішили створити дитячий арт-простір із соціальним навантаженням. Цей майданчик доступно і в алегоричній формі демонструє юним українцям стосунки між громадянином і державою. Візуально майданчик можна поділити на дві частини, два світи, між якими – вузенький металічний мостик, який символізує закон. Під ним ми встановили фонтанчик у вигляді графічного символу гривні. З одного боку – пустеля, населена негативними персонажами. Наприклад, павук тут – рекетир, змія – тіньова економіка, крокодил – бюрократія, скорпіон – контрабандист, жук-скарабей – валютник, черепаха показує повільність розвитку тіньової держави. З іншого боку – країна процвітання з гарними і яскравими кранами, які символізують благоустрій, дитячою гіркою у вигляді заводської труби, печивом та фруктами. Для того, аби потрапити до хорошого світу, треба пройти вузеньким мостиком, який символізує Закон».

Ну, і як вам це? Мені вже після перших його слів хотілося спитати, чи сам він бачив хоч одну індиго-дитину? Чи сам він вірить у них? Хоч ми і не діти-індиго, але все-таки дорослі, які все одно не змогли, хоч убий, розгледіти в цих предметах таку глибину. Який рекетир, яка тіньова економіка, коли там гратиметься дитина віком від 2 до 7 років? Навіть якщо вона і буде тим самим генієм, на якого розрахована вся ця не менш геніальна задумка, сумніваюсь, що її зацікавить саме на цьому майданчику, саме на цих іграшках проблема взаємовідносин рекетир-держава-валютник-тіньова економіка. Її мозок, по-моєму, займають більш важливі проблеми: як зробити так, щоб ложка з рук не падала, як примусити котів літати, як спіймати живого метелика? При всьому бажанні не слід забувати, що це ж діти, яким насильно в голову нічого не запхаєш, тим паче того, чого вони ще не готові зрозуміти й осягнути.

До всього того, навіщо забивати їм голови у такому ніжному віці всілякою, вибачте на слові, дурницею, в якій і великі дядьки з тітками не дуже розбираються?

Невже не легше було приписати предметам алегорії ненависних дитячих хвороб, їхніх найбільших недоліків, чи можливо, страхів, аби вони вчилися боротися з ними і долати їх?

«Під час роботи в Національному банку України я започаткував роботу з підвищення фінансової грамотності наших громадян, насамперед, покоління, що підростає, – заявив перший віце-прем'єр-міністр України Сергій Арбузов під час відкриття скульптурної композиції. – Усвідомлення мешканцями суті економічних процесів є запорукою забезпечення динамічного розвитку економіки України й особистого благополуччя самих громадян. Сьогодні Уряд України і НБУ продовжують сприяти реалізації проектів з підвищення фінансової грамотності громадян. Відкриття такого цікавого інтерактивного арт-майданчика для маленьких киян є також результатом співпраці з містом, що може стати гідним прикладом для інших регіонів».

Слухаючи його речі на сирому морозі, стоячи по кісточки в мокрій бридкій жижі, якось геть не сприймаються такі фінансово-економічні глибини, і тим паче не в'яжуться вони з дітьми. Глянеш на них, як вони з живим дитячим інтересом в палаючих великих очах чекають, поки скінчаться всі ці нудні маніпуляції великих дядьків у чорних пальто з синьою стрічкою, коли ж їм нарешті дозволять зайти за високу огорожу, крізь яку видно нові скульптури, і мимоволі «читаєш» їхні думки: «Довго ще? Яка гарна черепаха! Диви, який павук! Які високі гойдалки!». Ні слова про валюту, ні слова про контрабанду. Їм геть не в голові довгі промови Голови КМДА чи першого віце-прем'єра, їх не цікавлять оті вигадані космічно складні алегорії, які, чесно кажучи, відірвані від життя, їм до лампочки, вибачте на слові, економічна термінологія, бо вони – діти, маленькі невинні створіння, яких насамперед треба вчити розрізняти добро і зло, поважати старших, бути ввічливими і вихованими, гарно вчитись і мати рівну поставу і решту важливих дрібниць, навчанням яких займуться їхні батьки, і якщо вони гарно виконають свою задачу, то з них і так вийдуть законослухняні громадяни.

«Безперечно, Пейзажна алея продовжує своє відродження та перетворення на справжній витвір мистецтва. За останні роки тут відкрилося дуже багато цікавих скульптур. Окрім просто естетичного задоволення, кожен об'єкт створюється зі своєю філософією, має певне алегоричне значення та підтекст. Сьогодні ми відкрили для наших маленьких киян майданчик для ігор, де вони зможуть не лише весело провести час, а й за допомогою дорослих зрозуміти в доступній формі, що таке державні фінанси, і як повинен поводити себе добропорядний громадянин, щоб держава процвітала, забезпечуючи зростаючий добробут кожній українській родині,» – зауважив Олександр Попов.

Ще один майстерно зіграв на публіку своєї вікової категорії. І жодного слова зрозумілого і приємного, яке б зачепило і зацікавило маленьких гостей, для яких, по суті, все ж це і робилося. Ніяких заохочувальних і зігрівальних подарунків для малят, хоча їх же до всього цього ще й примусили заколядувати і защедрувати високим чинам за їхню ласку. Тут ще спробуй розберись, хто кому винен.

Наостанок хотілося б зазначити, що задумка у скульпторів вийшла непогана, Пейзажку давно час поновити і розширити, але краще не вдаватись у філософські матерії. Самі подумайте, для чого вчити дітей всьому тому, що вилазить з голів архітекторів, скульпторів та всяких дизайнерів? Хай буде все по-простому легко і доступно не лише для зорового сприймання, а й для усвідомлення, адже не треба забувати, кому все це робиться, і що їхнє сприйняття світу радикально відрізняється від нашого.