dc-summit.info

история - политика - экономика

Суббота, 23 Сентября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Культура Поет-академік Борис Олійник - претендент на Нобелівську премію

Поет-академік Борис Олійник - претендент на Нобелівську премію

Поет-академік Борис Олійник - претендент на Нобелівську премію

Рік, що розпочався, у творчій біографії видатного українського поета Бориса Олійника знаменний, щонайменше, з двох причин. По-перше, виповнюється 50 років від виходу його дебютної поетичної збірки. По-друге, Національна Академія наук України в особі її президента академіка Бориса Патона висунула його на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури.

Творчість Б.Олійника – візитна картка української поезії другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Поета з повним правом можна було б назвати "Шевченком ХХ століття", маючи на увазі як значення його постаті для національної літератури, так і те, що він продовжив за нових історичних умов справу, розпочату Т.Шевченком у ХІХ ст.: піднесення національної літератури на рівень кращих європейських зразків, утвердження в ній національного начала як головної домінанти та цінності, вдосконалення її власне поетичної, естетичної, якості.

З українським національним і поетичним генієм Б.Олійника єднають глибина й чіткість осмислення та відображення природного єства української етнічної спільноти, виявлення соціальної сутності явищ та обставин буття національного колективу й кожного з його членів, уміння зануритися до найпотаємніших закутків індивідуальної свідомості та підсвідомості. Таке органічне поєднання національного, соціального, індивідуального надає творам поета надзвичайної ваги та значущості.

У поезії Бориса Олійника гармонійно поєднуються, з одного боку, яскраво виражена й акцентована національна специфіка та місцевий колорит, з іншого, – універсальна картина поетичного світу, категорична відмова від абсолютизації національного начала, послідовна й цілеспрямована орієнтація на наднаціональний вимір та загальнолюдський масштаб.

Акцент при цьому робиться на специфіці та колориті. Борис Олійник репрезентує те, спільне для літератур багатьох європейських народів, явище, сутність якого визначає свідома орієнтація на первинність саме етнічного елементу з наступним не менш свідомим і цілеспрямованим подоланням його замкненості на самому собі й обмеженості з виходом до універсальності.

Ліричний герой Б.Олійника – це водночас і тонкий лірик, і глибокий філософ, і пристрасний трибун, і палкий полеміст. Свої думки і враження він формулює й виявляє через діалог, партнерами в якому виступають різні персонажі: мати, кохана, історія й історичні персонажі, рідна природа тощо. Діалогізм є невід'ємною складовою поетичного світу Б.Олійника, поєднуючи його з кращими зразками світової поезії та літератури ХХ століття

Поезія Бориса Олійника живиться фольклорною традицією в її романтичному варіанті, збагачену змістовими й формальними новаціями, характерними для поезії другої половини ХХ століття. Одна з таких новацій - стереоскопічність, прагнення побачити будь-яке явище або подію не з одного, а з різних боків, забезпечивши в такий спосіб максимально широке й повноцінне їхнє сприйняття та оцінку.

У зіткненні цих двох стихій – фольклорно-етнографічної традиційності й модерності – у поезії Б.Олійника перемогу, зрештою, здобуває перша. При цьому проте відбувається її збагачення елементами поезії, за деякими формальними особливостями і за духом близької до модернізму і навіть у певному сенсі до того перехідного феномену, який можна було б умовно позначити як "напів-постмодернізм".

У своїх поемах, як колись Т.Шевченко, Б.Олійник охопив українське національне буття в усій його повноті й внутрішній суперечливості. Його творчість можна інтерпретувати як хроніку життя України за майже півстоліття: від 60-х рр. ХХ ст. до нашого часу – з усіма його проблемами, дилемами, падіннями і злетами, а також ситуаціями вибору (часто-густо – драматичного й навіть трагічного. але водночас і такого, що містить або, принаймні. має потенційну здатність містити в собі елементи поступального розвитку, прогресу).

Роздуми митця над історичною долею української нації на різних етапах її становлення й розвитку глибокі, посутні, часто-густо болісні. Прагнучи осягнути логіку розвитку українства у часі й просторі, він зосереджує увагу на головних викликах національного буття, не уникає найгостріших і найболючіших питань, пропонує власний погляд на проблему становлення національної самосвідомості у боротьбі як проти зовнішніх, так і проти внутрішніх ворогів і недоброзичливців.

Б.Олійник – поет-гуманіст, поет-мораліст, поет-патріот Посеред надзвичайного розмаїття тем, проблем, мотивів його творчості однією з центральних проблем є проблема вірності/зради, одним з центральних образів – образ матері (матері-вдови). У світосприйнятті поета існує справжній культ матері, який поєднується з культом рідної землі. Важливо наголосити, що любов до власного народу, щире захоплення ним позбавлені у нього навіть натяку на неповагу до інших народів, будь-яких проявів шовінізму та ксенофобії.

Поетичний лексикон митця вирізняється надзвичайним багатством. Словник мови Т.Шевченка включає в себе кілька десятків тисяч лексичних одиниць. Словник мови Б.Олійника, якби його було складено, налічував би аж ніяк не менше. Це – вишукана українська літературна мова, яка може служити зразком і прикладом для наслідування. Поет постійно вдається до "гри" мовою та різноманітними мовними засобами, і ця мовна "гра" зближує його з сучасними світовими концепціями літературної творчості, зокрема, з такими, як інтертекстуальність, принцип додатковості, концептуалізм.