dc-summit.info

история - политика - экономика

Суббота, 18 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Культура Слідами Восьмого березня

Слідами Восьмого березня

Слідами Восьмого березня

У переддень 8 березня можна було спостерігати до болі знайому ідилію. Наше славетне жіноцтво, давлячись у переповненому громадському транспорті, ніжно притискало до грудей благенькі засушені гвоздики гідні, хіба що, покладання до постаментів пам'ятників полум'яним революціонерам. Але втомлені жіночі обличчя, вимазані косметикою від цілунків колег по роботі, світилися тихим щастям. На зупинках погойдувалися, тримаючись із останніх сил за стовпи чоловічі тіла. Їх погаслі очі були безнадійно перенапружені виконанням священного обов'язку. У черговий раз задаєшся питанням, що це за свято дивне таке, кому воно потрібне і що виражає у нашому суспільстві?

У пошуках відповідей на непрості питання варто звернутися, перш за все, до вчительки життя — історії.

За найбільш поширеною версією, традиція відзначати Міжнародний жіночий день 8 березня має своїм витоком демонстрацію робітниць текстильної промисловості, яка пройшла 23 лютого (8 березня) 1857 р. у Нью-Йорку. Вони вимагали поліпшення умов праці та підвищення заробітної плати. 8 березня 1908 р. знову ж таки у Нью-Йорку відбувся мітинг з вимогами рівноправ'я жінок.

У 1910 р. на конгресі ІІ Інтернаціоналу у Копенгагені німецька соціалістка Клара Цеткін запропонувала запровадити міжнародний день боротьби за права жінок. У підготовленій нею резолюції, зокрема, зазначалося: “У повній відповідності з класово-свідомими політичними профспілковими організаціями пролетаріату в кожній країні соціалістки всіх країн щорічно проводять Жіночий день, який в першу чергу слугує агітації за надання жінкам виборчого права”.

Уперше Міжнародний жіночий день відзначався у Німеччині, Австрії, Данії та Швейцарії 19 березня 1911 р. Після чого його святкування у різних країнах  відбувалося за різними датами. І тільки 8 березня 1914 р. святкування Міжнародного жіночого дня (під антивоєнними лозунгами) пройшло в кількох країнах одночасно.

У Російській імперії 23 лютого (8 березня) 1917р. У Петрограді пройшли жіночі демонстрації під гаслами “Хліба і миру!”. Саме вони стали детонатором Лютневої революції. У пам'ять про ці події, у 1921р. за рішенням 2-ої Комуністичної конференції було прийнято рішення святкувати щорічно Міжнародний жіночий день 8 березня.

У Радянському Союзі цей день, як і інші свята був поставлений на службу комуністичній ідеології. Типовим був, наприклад, такий заклик виведений на агітаційному плакаті 30-х рр.: “8 березня — день повстання робітниць проти кухонного рабства”.

Лише починаючи з 1966 р., згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 р., Міжнародний жіночий день став святом та вихідним днем. Пропагандистська машина через пресу, радіо і телебачення розповідала, як правило, в цей день про нові трудові досягнення радянських жінок та про незліченні переваги їх становища у порівнянні з жінками “того світу”, які вимушені боротися за свої права. Однак, на неофіційному, побутовому рівні все більше укорінювалася аполітична традиція відзначати цей день як свято весни, жінок та кохання.

Після розвалу “соціалістичного табору” 8 березня залишається офіційним вихідним днем у всіх пострадянських країнах (за винятком країн Балтії), Монголії та В'єтнамі.

Це дає певні підстави “свідомим” українцям з табору політичних сил, які називають себе “національно-демократичними” вважати святкування  8 березня реліктом тоталітаризму та вимагати його скасування.

Однак, Міжнародний жіночий день продовжує існувати не тільки в його квітково-пострадянській редакції. Щорічно, починаючи із 1975 р., ООН проводить 8 березня “День боротьби за права жінок та міжнародний мир Організації Об'єднаних Націй”. На кожний рік ООН оголошує певну його тему. Так наприклад, темою 2004 р. була “Жінки і ВІЛ/СНІД”, а поточного 2009 - “Жінки і чоловіки, спільно покінчимо з насиллям стосовно жінок та дівчат”.

У Тегерані на початку березня 2007 р. пройшла демонстрація проти  дискримінації, якій піддаються жінки згідно іранському законодавству. У Франції напередодні 8 березня вручають “антипремії” компаніям, котрі використовують сексистську та принизливу для жіночої гідності рекламу. В Індонезії проходять мітинги протесту проти дій шаріатської поліції моральності. В Греції в цей день проходять спеціальні громадські заходи присвячені Міжнародному жіночому дню — лекції, круглі столи — на яких обговорюються актуальні для жінок проблеми та шляхи їх вирішення.

То може в Україні у жінок немає проблем, тому цей день можна лише святкувати? Таке запитання навіть не назвеш риторичним. Воно було б швидше цинічним.

Так, Комітетом ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок наголошувалося, що в українському суспільстві “зберігаються прояви прямої та непрямої дискримінації жінок. Це стосується рівня оплати праці у галузях, де домінує праця жінок, високого рівня безробіття, особливо, серед жінок старшого віку, проявів побутового насильства, випадків торгівлі жінками та дівчатами, істотної диспропорції участі жінок в органах державної влади та місцевого самоврядування, а також у парламенті країни”. 

За даними МВС України щодо попередження та припинення міліцією фактів домашнього насильства на профілактичному обліку в 2007 р. перебували 87 831 осіб, які вчинили насильство в сім’ї. З них: 77664 чоловіків.

Та що вже казати про простих смертних, коли навіть під куполом найбільшого постійно діючого цирку України — Верховної Ради — у переддень свята образили жінку-депутата. Та ще й таку, яку ніяк не можна запідозрити у надмірній беззахисності — незгасаючу зірку політичних ток-шоу Інну Богословську!

Але, по порядку. З ранку 6 березня у вищому законодавчому органі країни ніщо не віщувало скандалу. Навпаки, святкова атмосфера посилювалася депутатами-чоловіками, які конкурували між собою у здатності охопити максимальну кількість депутатів-жінок вітаннями, розкішними букетами та подарунками.

Сама ж Інна Германівна, яка, як відомо, очолює тимчасову слідчу комісію ВР із розслідування  забезпечення газом споживачів у 2008-2009 рр., хоча й планувала розкрити всі виявлені у газовій сфері корупційні схеми, але в кулуарах повідомила, що доповідати не буде. Причина — не були готові для роздачі роздруківки матеріалів комісії.

Проте, після перерви та ж І. Богословська заявила, що, начебто, комісії не дають звітувати з політичних мотивів. Їй заперечив представник Блоку Литвина О. Зарубінський, що поки звіт комісії не затверджений самою комісією, доповідати не можна. Цікаво, що з такою думкою були згодні навіть у керівництві самої ПР. Однак, І. Богословська заявила, що не покине трибуну доки їй не дадуть відзвітувати.

Велемудрий спікер В. Литвин, який раніше вже оголосив про перенесення розгляду звіту комісії на 20 березня, звернувся до  І. Богословської з істинно джентльменським спічем: “Я вважаю, що перед 8 Березня немає необхідності демонструвати тут істерику!”. Одразу після того він оголосив про розгляд наступного законопроекту.

Коли, протягом 20 хвилин по тому, І. Богословська все ще продовжувала стояти на трибуні, частина депутатів ПР, охоплених нарешті лицарськими почуттями, спробувала заблокувати роботу Ради. Однак, у цей драматичний момент слово взяв депутат від ПР Олександр Єфремов і закликав колег підтримати пропозицію спікера. “Дійсно, напередодні 8 Березня зовсім нелогічно, щоб наша колега демонструвала таким ось чином свої права!” - сказав, зокрема, він. Залишимо зараз політичний бік справи — це інша цікава тема. Але ставлення до дами у стінах українського парламенту, погодьтеся, вельми показове!    

Більше пощастило соратниці Богословської по фракції Партії регіонів, народному депутату Ганні Герман. Вона отримала в подарунок від однопартійців дві шалі та дві сумочки фірми “Луї Віттон”, брошку та медальйон. Це засвідчила її податкова декларація оприлюднена на офіційному сайті ПР.

До речі, найвпливовіша серед українського політикуму прихильниця бренду “Луї Віттон” - прем'єр Юлія Тимошенко — у черговий раз втерла ніс чоловікам, показавши, як треба обстоювати права жінок напередодні їх свята. Які саме права? А на манікюр та педикюр! У зазіханнях на ці святині вона звинуватила першого заступника голови СБУ В. Хорошковського, назвавши його “напомаженою істотою з манікюром, педикюром та бріоліном на волоссі”. Хоча, можливо, жінки очікували від прем'єра захисту зовсім інших прав. Ну, хоча б, скажімо, повернення тих тисяч, які так і недоотримали старенькі вкладники Ощадбанку СРСР. Але, “маємо те, що маємо!”.

Можливо, звіту про успіхи та досягнення у захисті своїх прав українські жінки мали дочекатися від найвищого гаранта Конституції? Проте, В. Ющенко обмежився коротким вітанням. У ньому, зокрема, було сказано: “Зі святом весни я сердечно вітаю усіх вас - усіх дорогих, найдорожчих українських жінок - найкращих жінок у світі”. Президент, який в інших випадках, зовсім не страждає надмірним лаконізмом, міг би повідати “найдорожчим” та “найкращим у світі” перед останнім восьмим березня своєї каденції про виконання власних передвиборних обіцянок. Наприклад, про створення п'яти мільйонів робочих місць. Не сталося...

Доводиться ставити невтішний діагноз. В Україні святкування  Міжнародного жіночого дня перетворилося в загальнонаціональний акт корупції. Замість реального захисту прав жінок та поліпшення їх становища в суспільстві, на всіх рівнях — від сім'ї до найвищих органів державної влади — від них намагаються відбутися дешевим хабаром у вигляді квіточок, подаруночків, гарних слів та порожніх обіцянок.