dc-summit.info

история - политика - экономика

Суббота, 18 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Культура Нежданчик

Нежданчик

Євробачення

От і відлунали останні акорди чергового Євробачення. Кожен сезон цього престижного конкурсу по праву вважається неповторним, відповідно, і музичне Євро-2011 запам’ятається певними особливостями, котрих чимало. Можна тут згадати і про майже тріумфальне «повернення» одного із фундаторів конкурсу – Італії, і про демонстрацію можливостей «великого и могучего языка» від російського учасника, але про все за порядком.

Цьогорічне Євробачення відбувалось в німецькому Дюссельдорфі. Німці не були б німцями, якби не змогли провести на достойному рівні захід, люб’язно подарований їм переможним виступом співачки Лєни минулого року в Норвегії. Організація заслуговує найвищих похвал, за неї я б поставив 11 з 12 лише тому, що дивився дійство по ТБ і не бачив його в реальності. Проте, навіть короткого відео-ролика, котрий демонструвався перед фіналом і показував, як відбувалося перетворення домашнього стадіону дюсседорльфського футбольного клубу «Фортуна» у сцену для проведення пісенного конкурсу, достатньо, щоб оцінити високий рівень підготовки до Євробачення-2011 та професіоналізм його організаторів. Варто сказати, що окрасою сцени став величезний LED-екран площею більше 1000 кв.м.

Дещиця історії. Пісенний конкурс Євробачення відбувається щороку починаючи з 1956 р. між країнами-членами Європейського Телерадіомовного Союзу. Проте, сам Союз є досить цікавою структурою: він об'єднує ТРК з країн Європи, Африки та Близького Сходу, звідси і участь в конкурсі Туреччини, кавказьких та закавказьких країн.

Закономірно, що Євробачення викликає цікавість не лише у меломанів, але й в людей азартних. Букмекерські контори приймають ставки його на переможця в не менших кількостях, як на володаря кубка Ліги чемпіонів. Проте, їхні прогнози не завжди справджуються.

Британська букмекерська контора «William Hill» ще в березні оприлюднила своє бачення результату музичних перегонів. На думку експертів, найбільші шанси на перемогу мала учасниця від Норвегії (це в березні), другим мав бути представник Росії, а третім – Естонії. Крім них в десятці бачились Німеччина, Азербайджан, Данія, Боснія та Герцеговина, Ірландія, Вірменія, Греція. Проте, вже ближче до фіналу прогнозна картинка змінилася: Олексій Воробйов вже міг посісти не вище 5 сходинки, а трійку лідерів мали скласти Франція, Азербайджан, Боснія та Герцеговина.

А результати, якщо і не стали повною несподіванкою, то принаймні здивували:

1. Азербайджан – 221
2. Італія – 189
3. Швеція – 185
4. Україна – 159
5. Данія – 134
6. Боснія та Герцеговина – 125
7. Греція – 120
8. Ірландія – 119
9. Грузія – 110
10. Німеччина – 107
11. Велика Британія – 100
12. Молдова – 97
13. Словенія – 96
14. Сербія – 85
15. Франція – 82
16. Росія – 77
17. Румунія – 77
18. Австрія – 64
19. Литва – 63
20. Ісландія – 61
21. Фінляндія – 57
22. Угорщина – 53
23. Іспанія – 50
24. Естонія – 44
25. Швейцарія – 19

По-перше, друге місце Італії ніким і ніяк не прогнозувалося, але 14 років ігнорування не минули даремно: виступ Рафаеля Гуалацці був дійсно вартим уваги, незважаючи на «неформат». Адже виконувати джазову композицію на відверто «попсовому» конкурсі – крок доволі ризикований. Все ж, як відомо, хто не ризикує, той не п’є шампанського.

По-друге, так само ніким не прогнозувалося аж 15 місце Франції. Зрештою, досвід минулих років свідчить, що оперний спів не має шаленого успіху в аудиторії, тому експерти даремно давали високі аванси для виступу оперного співака Аморі Васілі. Не допомогла навіть політична хитрість: арія виконувалась корсиканською мовою, проте такі «поступки» найбільш сепаратистськи налаштованому французькому регіону також не були оцінені сусідами по Європі.

По-третє, 10 та 11 місця Німеччини та Сполученого Королівства також доволі цікаві, якщо врахувати, що перша виставила для участі минулорічного переможця (одному і тому ж учаснику ще ніколи не вдавалося двічі поспіль вдало виступити на Євробаченні), а друга традиційно пасе задніх.

Окремим рядком хочеться сказати про вкрай невдалий виступ Zdob şi Zdub, від котрих особисто я очікував чогось більшого, аніж метрові шапки та моноцикл на сцені.

Ну і окремого жирного рядка заслуговує персона російського учасника Олексія Воробйова. Окрім сороміцького 16 місця (традиційно російські учасники виступають ліпше) він спромігся «засвітитися» аж у двох епізодах у півфіналі:

А) привітав німців зі сцени з Днем Перемоги;

Б) відсвяткував свій вихід у фінал словами, зверненими чи до оператора, чи до камери, чи всього світу: «Это Россия! Это Россия, бл**ь! Иди сюда, бл**ь! Смотри в глаза, бл**ь!» (вибачте, за цитування).

Якщо в другому випадку все можна звалити на нерви, ейфорію, емоції і т.д., то в першому проявляються якісь імперські замашки та банальна неповага до чужої історії.

Після всіх глибоко песимістичних прогнозів українських зірок, експертів, блогерів та інших небайдужих, а також малоперспективних котувань від букмекерських контор (та ж «William Hill» не пророкувала нам вихід навіть до двадцятки), четверте місце України можна вважати мало не перемогою. Тим більше, що 19 країн із 42 (саму Україну не враховуємо) дали нам цілий 0.

Доволі неприємним сюрпризом стали два бали Україні від Польщі (ми вже звикли до 10-12) та нулі від прибалтійських держав. У випадках інших держав «корпоративна» етика під час голосування збереглася: Росія найвищий бал дала Азербайджану (Україні – 10), Кіпр – Греції, Україна – Грузії (Азербайджану – 10, Росії – 8), Норвегія – Фінляндії, Ісландія – Данії, Велика Британія – Ірландії ну і так далі по кордонах. Постюгославські держави взагалі обмінялися компліментами у своїй «мінігрупці».

Стало традицією, що основою успішної участі в конкурсі є не тільки вокал виконавця та якість його музичної композиції: залучення різних «сторонніх» персонажів відіграє дуже важливу роль. Скрипалі, фігуристи, акробати, жонглери, якісь міфічні персонажі в так само міфічних костюмах доповнюють конкурсний номер і перетворюють його на справжнє шоу, що неформально додає йому ваги та «залікових балів». Згадаймо, виступ Вєрки Сердючки у 2007р., коли пісня з кількох слів, в поєднанні з драйвом виконавця, дозволила посісти другу сходинку.

Можна сказати, що від України цього року на Євробаченні виступали два учасники: співачка Міка Ньютон та майстер пісочної анімації Ксенія Симонова. Напевне, саме завдяки такій «наочності» за український виступ не соромно, адже вокал, відверто кажучи, поступався Грузії чи Франції. Участь переможниці першого сезону шоу «Україна має талант» став знаковим для України і, можливо, відкрив нові масштаби у проведенні Євробачення. Звичайно, не можна не згадати, що участь Міки Ньютон у конкурсі спричинила скандал – багато хто називав вітчизняний відбірковий тур нечесним, а Ганна Герман взагалі висловлювала думку про необхідність прокурорської перевірки всього відбору на предмет корупційних схем. Тим не менше, повторюсь, 4 місце України – прекрасний результат, з чим нас всіх і вітаю!