dc-summit.info

история - политика - экономика

Суббота, 18 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Экономика Пане Президент! Даєш «Надзвичайну Бюджетну Комісію»!

Пане Президент! Даєш «Надзвичайну Бюджетну Комісію»!

Пане Президент! Даєш «Надзвичайну Бюджетну Комісію»!

Надзвичайні обставини вимагають надзвичайних рішень і надзвичайних кроків. Схоже, що без них нам сьогодні ніяк не обійтися. Чіткі параметри соціально-економічної ситуації в Україні навряд чи відомі будь-кому, включаючи виконавчу владу. У цьому питанні панує цілковита невизначеність. Але невизначеність зі знаком "мінус". Якщо ті оцінки, які висловлюються щодо стану справ економіці, бодай частково відповідають дійсності, то він незадовільний, і ступінь незадовільності впритул наблизилася до межі, загрозливої для національній безпеки.

Усвідомлюючи масштаби небезпеки, я, тим не менше, вважаю, що ситуацію можна до певної міри, якщо не виправити повністю, то підправити, причому не колись у майбутньому, а вже нині, не чекаючи нікого й нічого.

Ресурс, який міг би бути використаний для цього, на даний момент наявний. Це - політична воля новообраного президента. Саме її варто було б протиставити у нинішніх надзвичайних обставинах шаленому спротиву електоральних невдах, заснованому на ганебному принципі "чим гірше - тим краще". Або точніше: чим гірше для нас, тим краще для них.

Для того, щоб не дати мільйонам українців перетнути межу зубожіння й остаточно зневіритися у владі, варто зробити лише один, але рішучий і різкий крок: змінити існуючу нині в Україні соціально-економічну модель, засновану на формулі: "соціалізм - для багатих, капіталізм - для всіх інших", - за якою одні прибирають до рук прибуток, а іншим залишаються витрати й збитки, - на користь "всіх інших", тобто більшості українців.

Цю модель слід неодмінно зламати, і робити це треба негайно. Часу й без того вже безнадійно втрачено аж надто багато.

Підвищена увага до цього питання набуває особливої ваги саме нині, у 2010-ому році, який почався й продовжується для України без державного бюджету. "Як прожити 2010 рік?", - це питання болить мільйонам людей, буття яких, так само, як і буття їхніх дітей та родин, прямо залежить від виплат бюджетних коштів.

Адже криза не зупинилася й не відступила. Національна економіка продовжує перебувати у стані глибокої рецесії, якщо й не напіврозпаду. Соціальні наслідки кризи в повній мірі починають виявлятися саме зараз, і хвиля негативу в цій сфері здатна перевершити найпесимістичніші прогнози.

Якщо бюджет не розвернути до бюджетників негайно, буде біда набагато більша й страшніша, ніж вона є зараз.

Зміст моєї пропозиції полягає в тому, щоб не чекати "кінця кризи", "економічного зростання" або якихось інших очевидних змін на краще, які можуть настати, а можуть і не настати, а покращити життя мільйонів людей уже сьогодні. Як казав герой одного популярного колись анекдота: "Ти мене не перевиховуй, а краще поможи матеріально!". Ось і я, пропонуючи свою ініціативу, маю на увазі, власне, створення передумов для того, щоб допомогти одне одному й усім, хто цього потребує, - саме матеріально.

Одним з принципів Ради Європи щодо забезпечення демократичних виборів є принцип: "той, хто голосує, - той вибирає".  Слід було б поширити його на сферу економіки: "той, хто сплачує податки, - той освоює бюджет!".

Головна ідея в тому, щоб усунути наявні диспропорції у розподілі бюджету, значно підвищивши тим самим ефективність його використання, маючи на увазі, насамперед, що бюджет ні в якому разі й ні за яких обставин не може бути інструментом зубожіння основної маси населення та ще більшого збагачення багатих.

Колективними зусиллями можна було б спробувати виробити й запропонувати для публічного обговорення та наступного прийняття альтернативну модель розподілу прибуткової частини бюджету,  альтернативний бюджет, змінивши у такий спосіб саму філософію бюджету, тобто ті наріжні засади, на яких цей документ грунтується.

Саме тому на часі  проведення громадського обговорення бюджету-2010. Не формального, на кшталт того, яке з ініціативи Кабміну відбулося пару місяців тому в "Українському домі", а справжнього. Тобто такого, на підставі якого можна було б сформувати прозоре уявлення про надходження до бюджету та його витрати, а підсумки якого було б втілено в остаточному варіанті державного бюджету на поточний рік.

Звертаюся із закликом до новообраного Президента України В.Януковича або своїм указом, або рішенням РНБО негайно сформувати новий тимчасовий орган забезпечення економічної діяльності влади - НБК: Надзвичайну Бюджетну Комісію, яка б мала повноваження здійснювати моніторинг розподілу бюджетних коштів, контроль за цим розподілом, а також право вносити оперативні зміни у розподіл бюджету.

Комісії варто було б також надати право проводити спеціальні бюджетні тендери, за підсумками яких можна було б кошти, виділені для міністерств і відомств й передбачені для менш важливих витрат, передавати дітям, пенсіонерам, лікарням, закладам соціального захисту.

Ще один важливий момент. Європа, Захід нам у нашій ініціативі не допоможуть. Бо ті фінансові структури, які з Україною співпрацюють - МВФ, ЄБРР та ін. - переважно ліберально-ринкові, виступають категорично проти "соціалки" як невід"ємної стратегічної передумови економічного розвитку й реформування взагалі, а тим більше в таких країнах, як наша.

Для бюджетників принципове значення має за нинішніх умов механізм компенсації, який передбачає збільшення зарплат, пенсій, стипендій залежно від підвищення реальної вартості життя. Це питання, до речі, врегульовано у нас на законодавчому рівні. Механізм компенсації передбачено, проте до його практичної реалізації справа не доходить. Попередня влада про це воліла мовчати. Хочеться вірити, що за нового президента ситуація зміниться на краще ще до того моменту, коли більшість бюджетників остаточно опиниться за межею бідності.

Механізм компенсації має неодмінно працювати - й, відповідно, - забезпечуватися фінансовими ресурсами з бюджету.

Для реалізації тих ідей і планів, про які йдеться, дій самої лише влади буде замало. Успіх може бути забезпечений лише тоді, коли об"єднають свої зусилля, з одного боку, органи державного управління, з іншого ж, інститути громадянського суспільства.

Я свідомий того факту, що українське суспільство охоплено апатією, ступінь якої навіть важко з чимось порівнювати. Громадянське суспільство в Україні продовжує перебувати в аморфно-зародкому стані. Інтереси переважної більшості соціальних груп на державно-політичному рівні не формулює й не обстоює жодна з партій, жодне з громадських об"єднань. Якість представлення інтересів інших груп залишається вкрай низькою. Між суспільством та владою практично відсутня комунікація.

У листопаді 2009 р. в одному із соцопитувань на запитання: "Чи плануєте Ви об'єднуватися в якісь громадські структури задля захисту своїх громадянських прав від економічних труднощів та політичного "безпредела"?", - позитивну відповідь дали 2% (!) респондентів. Це свідчить про наближеність стану справ у цій сфері до катастрофічного. Але не варто здаватися без бою й, склавши руки, чекати фатального кінця. Саме тому  плекаю надію, що для захисту своїх соціально-економічних прав виявить бажання згуртуватися помітно більша кількість українців.

Оптимальним форматом порятунку ситуації особисто я вважав би такий, у межах якого Надзвичайній Бюджетній Комісії взялася б зі свого боку допомагати потужна громадянська ініціатива. Назву для неї, до речі, вже придумав один мій хороший знайомий - "Нова економічна політика". Гадаю, дуже влучно!

"Демократія - це акт хоробрості", - стверджував Перикл. Я свідомий того, що за теперішніх соціально-економічних обставин і умов суспільно-політичного буття розгортання пропонованої громадської ініціативи й підключення до неї громадян вимагають неабиякої мужності й сміливості. Проте цього не варто боятися. Вірю, що до колективного захисту соціально-економічних прав долучаться усі, для кого поняття "активна життєва позиція" - а саме така позиція являє собою підґрунтя демократії - не порожній звук, а одна з форм самовиявлення.