dc-summit.info

история - политика - экономика

Вторник, 24 Апреля 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Экономика Щодо перспектив видобутку сланцевого газу в Україні

Щодо перспектив видобутку сланцевого газу в Україні

Щодо перспектив видобутку сланцевого газу в Україні

Колапс державного управління в Україні містить непередбачувані наслідки для її життєдіяльності. Подальша ескалація напруги здатна остаточно знищити економічну основу розвитку країни. Вже сьогодні можна казати, що втілення у життя деяких раніше запланованих проектів, буде в кращому випадку заморожено, а, скоріш за все, піде у небуття. Мова іде про перспективи видобутку сланцевого газу в Україні, на які, без сумніву, впливає наявність потужного економічного ресурсу.

Минуле керівництво України було дуже вмотивовано в просуванні ідеї видобутку нетрадиційних вуглеводнів, розглядаючи це як елемент забезпечення української енергетичної незалежності від Росії. Задіявши адміністративний ресурс, українська влада «переконала» депутатів Івано-Франківської та Львівської областей у необхідності дати дозвіл на проведення робіт. Одночасно була розпущена Консультативна рада при Міністерстві охорони навколишнього середовища, яка спочатку виступала проти видобутку сланцевого газу, а потім даний орган був знову сформований, але вже з лояльних фахівців.

Суттєва потреба у диверсифікації енергетичних потоків, а можливо, й в самозбагаченні, про, що свідчать окремі факти в світлі останніх подій в країні, змусила українських чиновників керуватися в питанні видобутку сланцевого газу, м’яко кажучи, недостатньо підготовленою інформацією. Принаймні, такі висновки роблять західні дослідники, про що нижче.

І дійсно, наприклад, надпотужна в економічному плані Німеччина, промисловість якої потребує колосальних енерговитрат, не поспішає розвивати видобуток сланцевого газу, натомість слабка Україна «біжить поперед батька в пекло», вже провівши певний підготовчий етап, щодо його реалізації. Дещо це нагадує наміри щодо проведення Зимових олімпійських ігор в Карпатах, принаймні, за ймовірністю здійснення перспектив.

Коли професору та науковому керівнику Гамбурзького інституту світової економіки (HWWI) і автору численних публікацій про глобальні тренди на енергетичних і сировинних ринках Міхаелю Бройнінгеру (Michael Brдuninger) задали запитання щодо перспектив видобутку сланцевого газу в Європі і, зокрема , в Німеччині, він відповів: «густонаселена Німеччині в будь-якому разі не слід претендувати в цій справі на роль першопрохідника. Перш за все потрібно досконально вивчити можливі наслідки застосування фрекінгу. Однак повністю відмовлятися від ідеї добувати сланцевий газ на території країни теж не варто. Так що я за розвідку родовищ і науковий розвиток методу фрекінгу, але поки проти промислового видобутку».

Інтерв’юер також поцікавився з приводу екологічних загроз, які виходять від технології фрекінгу на що отримав наступну відповідь: «ми вважаємо, що безпечне для навколишнього середовища застосування фрекінгу в принципі можливе. Однак аварії, які трапляються при застосуванні будь-яких технологій, можуть мати тяжкі наслідки. Тому ми і рекомендуємо не поспішати і спочатку досконально перевірити цей метод».

На думку ряду експертів, в густонаселеній Європі буде набагато важче бурити тисячі свердловин, необхідних для великомасштабної розробки сланцевих родовищ, і тягнути сотні кілометрів труб, що пов'язують їх між собою і з магістральними газопроводами. Не дарма Shell і Chevron в Україні отримали просто безпрецедентні для Європи пільги та преференції, а в Польщі великі компанії, що придбали ліцензії на розвідку сланцевих родовищ, ведуть тривалі переговори з урядом, вимагаючи для себе більш сприятливих умов, зокрема, зниження планки екологічних стандартів.

Екологічні мотиви відіграють основну роль у створенні негативного ставлення до видобутку сланцевого газу в ряді країн Європи. Експертів та громадськість найбільше турбує можливість витоку хімікатів, використовуваних при гідророзриві пластів, в підґрунтові води. І підстави для цього є. Так, проведене в грудні 2011 р. дослідження фахівців з Кільського університету показало наявність у водних джерелах біля того місця, де проводився експериментальний гідророзрив пласта, отруйного і надзвичайно канцерогенного бензолу, зміст якого більш ніж у 800 разів перевищив максимально допустимий рівень.

Результати цього дослідження стали однією з найважливіших причин введення заборони на використання технології гідророзриву в німецькій землі Північний Рейн-Вестфалія, де, судячи з усього, містяться найбільші запаси сланцевого газу в Німеччині. Інше дослідження, проведене в 2012 р. в американському штаті Колорадо, виявило підвищену небезпеку ракових захворювань для людей, які проживають на відстані близько півмилі (800 м) від свердловини, через яку здійснювався гідророзрив. За даними дослідників, витік хімікатів відбувається у 43 % свердловин.

Сьогодні, крім ряду німецьких земель, мораторій на проведення гідророзриву пластів діє у Франції, Нідерландах, Люксембурзі, Чехії та Болгарії. В Австрії екологічні вимоги, пов'язані з видобутком сланцевого газу, настільки високі, що роблять його спеціально нерентабельним.

В деяких вітчизнаних розвідках (наприклад: «Украина полигон для отработки технологий добычи сланцевого газа»  http://www.uaenergy.com.ua/post/14302 ) робиться невтішний висновок, що нашій країні уготована роль першопрохідника та випробувального полігону, який повинен продемонструвати всі переваги і недоліки, пов'язані з видобутком сланцевого газу в густонаселеній Європі.

В той же час, у німецькому міністерстві навколишнього середовища, охорони природи та безпеки ядерних реакторів ще нещодавно скептично оцінювали зусилля української влади з розробки родовищ сланцевого газу. Подібні проекти несуть значні природоохоронні ризики при тому, що економічний ефект від видобутку сланцевого газу в Україні видається вкрай спірним, вважали тамтешні фахівці.

Зокрема вони підкреслювали, що дані щодо потенційних резервів двох найбільших українських родовищ - Юзівського та Одеського лише на перший погляд видаються привабливими. По суті, мова йде про теоретичні оцінки, змодельовані американськими фахівцями, згідно з якими обсяг сланцевого газу може скласти 1,2 трлн. куб. метрів. З урахуванням досвіду Польщі, геологічні умови якої, схожі з Україною, Київ у підсумку зможе розраховувати лише на десяту частину прогнозованих обсягів сировини, що забезпечує всього дворічну потребу країни в даному виді вуглеводнів. До отримання незалежних результатів за підсумками бурінь всі дані про запаси сланцевого газу в Україні носять виключно спекулятивний характер.

На думку німецьких фахівців, Києву не слід чекати від сланцевого газовидобутку результатів, аналогічних з США, де ціни на сировину знизилися після початку його видобутку із застосуванням методу гідророзриву пластів. На відміну від Сполучених Штатів, стартові умови для України значно гірші і з точки зору місцевих геологічних умов. Найбільші родовища сланцевого газу розташовані значно глибше в порівнянні з американськими. Виходячи з цього, буріння свердловин суттєво зростає в ціні, а процес здійснення фрекінгу вимагатиме значно більших енергетичних витрат. Для організації видобутку сланцевого газу в Україні, вже на першому етапі будуть потрібні значні інвестиції, основне навантаження з яким в умовах високих ризиків має нести держава.

Фінансові кошти в розмірі від 150 до 260 млн. євро, які планують виділити «Шеврон» і «Шелл», покриють лише витрати, необхідні для проведення серії пробних бурінь, вихід на комерційно виправдані обсяги сировини можливий при щорічних субсидіях, що становлять близько 10 млрд. євро. Іншою проблемою є відсутність в Україні законодавства, що регулює добичу сланців.

Німці сумніваються в здатності України вивести в перспективі сланцевий газ на ринок в якості конкурентоспроможного виду палива. Основним напрямком роботи української влади на шляху модернізації енергетичної галузі, на їх погляд, має стати розробка родовищ традиційного газу. Перспективним напрямом також вважається проведення масштабних реформ у сфері енергоефективності. Наприклад, зараз енерговитрати України на виробництво в 2,5 рази вище німецьких, що безпосередньо впливає на конкурентоспроможність продукції і створює істотний потенціал для економії енергії.

Підсумовуючі, експерти відзначають, що після грудневих домовленостей між Києвом та Москвою, в результаті яких була значно знижена ціна на російський газ, вкладення серйозних коштів в витратні і спірні з екологічної точки зору проекти видобутку нетрадиційних вуглеводнів на території України є недоцільним. Тим більше, що їх просто немає.