dc-summit.info

история - политика - экономика

Суббота, 19 Октября 2019

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Экономика Ялинка без подарунків

Ялинка без подарунків

Ялинка без подарунків

Розвиток політичного процесу розділений на певні цикли – каденції Президента чи депутатів; час роботи урядів різної тривалості (від 8 місяців уряду В. Масола до 2,5 років – В.Пустовойтенка) та інші не такі помітні доленосні діапазони. Проте найважливішим все таки варто вважати один – той, що дає всій країні гроші.

У статтях 95-98 Конституції України йдеться про справедливість та неупередженість розподілу суспільного багатства, прагнення до збалансованості бюджету та інші речі. Згідно ст. 96-ї Державний бюджет України затверджується щорічно на період з 1 січня по 31 грудня. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет на наступний рік. Згідно ст. 3 Бюджетного кодексу України неприйняття Верховною Радою закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Особливими обставинами, за яких бюджет може бути затверджено на інший період є введення воєнного стану або оголошення надзвичайного стану в Україні.

Якщо розглядати Державний бюджет в якості плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, то відсутність такого плану означає безсистемність державної політики, котра буде здійснюватись протягом бюджетного періоду: гроші наче є, але ніхто не знає, де вони лежать і скільки можна витратити, коли знайдуться. Подібна невизначеність вважається ситуацією надзвичайної ваги і дає підстави сумніватися у професіоналізмі та профпридатності осіб, котрі повинні відповідати за розробку проекту бюджету. Відповідно, недопущення такої халатності – пріоритет НОМЕР ОДИН не тільки для Уряду, але й для всієї владної верхівки. Тим не менше, вимоги Конституції стосовно вчасного затвердження Державного бюджету України не були дотримані жодного разу з часу дії цієї самої Конституції. Якщо не враховувати «безконституційні» роки нашої незалежності (бюджети 1992-1996 рр. стабільно приймалися «сьогодні-на-сьогодні», але тоді не було головного Закону, тому дозвольте їх оминути), то «найконституційнішим» у фінансовому плані з двохмісячною затяжкою є 2004 рік – бюджет на наступний рік було прийнято наприкінці листопада 2003 р. У 1997 та 2010 роках бюджетний процес взагалі пішов «юзом»: головний фінансовий документ було прийнято у червні та квітні поточного бюджетного періоду відповідно. Загалом найпопулярнішим «бюджетним» місяцем є грудень:

1997 – 27 червня 1997

1998 – 30 грудня 1997

1999 – 31 грудня 1998

2000 – 17 лютого 2000

2001 – 7 грудня 2000

2002 – 20 грудня 2001

2003 – 26 грудня 2002

2004 – 27 листопада 2003

2005 – 23 грудня 2004

2006 – 20 грудня 2005

2007 – 19 грудня 2006

2008 – 28 грудня 2007

2009 – 26 грудня 2008

2010 – 27 квітня 2010

2011 – 23 грудня 2010

2012 – 22 грудня 2011

2013 – 6 грудня 2012

2014 – ???

В Україні все створене і створюється для людей. Подібним чином навіть передвиборча програма чинного Президента називалася. Само собою для людини писалася і Конституція України, в тому числі і в частині державного бюджету. Виключно для людської зручності країна починає жити за новим бюджетом одразу після настання Нового року – щоб не вигадувати велосипед і не перевантажувати «мозок» державного апарату. Проте не у всіх країнах фіскальний рік збігається з календарним: в Японії він починається 1 квітня і закінчується 31 березня, у США – 1 жовтня та 31 вересня, відповідно.

Політичні кризи в демократичних країнах неухильно загрожують виконанню поточного чи формуванню наступного державного бюджету і чим довше тривають політичні дисбаланси, тим більшої потужності та чіткості ці загрози набирають. Це аксіома. Демократія не вважалася ідеального формою політичного режиму навіть для античних мислителів. Не будемо вдаватися у глибокий аналіз, але достатнім доказом на користь такого твердження можна вважати хоч би те, що неприйняття державного бюджету трапляється і в найбільш демократичних умовах. Важливим є те, як бюджетні кризи вирішуються в світі.

Однією з головних подій вже минулої осені стала стійка і майже зрима можливість дефолту «колиски світової демократії» – 1 жовтня уряд США призупинив діяльність більшості державних установ у зв’язку з тим, що конгрес не зміг прийняти бюджет на наступний фінансовий рік. Причина була простою: республіканці в палаті представників вимагали скасування фінансування президентської реформи охорони здоров’я – одного зі слонів ініціативної кампанії Б. Обами. В результаті близько 800 тис. федеральних державних службовців відправили у відпустку, що, згідно даних міжнародного рейтингового агентства Standard & Poor’s, обійшлося економіці держави кругленькою сумою у $ 24 млрд. 19 грудня Конгрес США все ж таки схвалив проект бюджету на 2014 р., що стало результатом досягнення компромісу між демократами та республіканцями.

Ближчий географічно і хронологічно приклад – 23 грудня Сенат парламенту Італії проголосував на підтримку «закону стабільності», за котрим буде визначатися бюджет країни на 2014 р. Не будемо вдаватися в деталі стосовно верхньої межі державного боргу та інші параметри бюджетів інших країни. Головне у тому, що в деяких державах вміють домовлятися, особливо перед катастрофою.

Наприкінці кожного року українські політики також приймають компроміс тільки іншого ґатунку: затвердити який-небудь бюджет чи не затверджувати взагалі ніякого. Бюджет 2014 р. спіткала доля другого сценарію. Про те, що в Україні все не так, як у людей, вже давно відомо всім і кожному: службовці з низькою зарплатою їздять на неймовірно дорогих машинах майже ручної роботи на неймовірно поганих дорогах, кілометр яких коштує дорожче, аніж у Франції і так далі по списку вітчизняних парадоксів. Прийняття Бюджету наприкінці року стало міцною, хоч і незаконною, традицією (15 вересня давно минуло), проте навіть вона не є стабільною в нашій державі. І навіть в таких умовах втретє за роки незалежності (знову ж таки без врахування 1992-1996 рр.) Україна входить в новий рік без нового Бюджету.

І вперше ми стикнулися із ситуацією, коли проект бюджету готовий, його подано на розгляд парламенту, але не прийнято. 18 грудня проект держбюджету-2014 було передано до Верховної Ради Кабінетом міністрів і того ж дня пролунали заяви про те, що його розгляд відбудеться не раніше середини січня наступного року, бо так «вимагає регламент» і раніше його просто «неможливо прочитати».

Безсмертна філософія безсмертного бравого вояка Швейка каже, «як було, так було, але все таки якось воно було, і ще такого ніколи не було, щоб якось не було». За подібною логікою в нашій державі відбувається абсолютно все: від реакції чиновників на відвертий безлад до прийняття особливо важливих рішень. Нехай читач пробачить мене за прямоту і недрукований стиль, але нинішній уряд «тупить і лажає» на всіх фронтах: готує угоду про асоціацію з ЄС, а потім називає її невигідною; розробляє проект Державного з урахуванням законів, які ще не прийняті парламентом (підвищення низки податків, відмова від зниження ставок ПДВ і податку на прибуток підприємств тощо) і це тільки за останні 2 місяці. Проте у момент найбільшої відповідальності йому вдається «зіскочити»: проект Бюджету затверджено Кабінетом Міністрів і подано до парламенту, а те, що буде далі не є проблемою Уряду – читайте перше речення абзацу.

Микола Янович Азаров – прем’єр-рекордсмен, довше за нього ніхто не був на головній портфельній посаді. Навіть вимоги нинішнього Майдану відправити його на пенсії не знаходять бажаної реакції з боку найвищої влади, що вже саме по собі викладає здивування, адже найчастіше саме уряд урочисто називали крайнім у багатьох владних прорахунках. Чим пояснити імунітет Азарова? Можливі два варіанти правильної відповіді: або його зручність і домашність перекриває всі невдачі, або показове шмагання різками таки відбудеться ближче до виборів.

У ранньому Середньовіччі було виведено особливу породу коней – дестріе (фр. destrier): 2 м зростом, вагою близько тонни, нездатні стрибати, але достатньо потужні для прориву крізь ряди піхотинців чи легкої кінноти. Під час хрестових походів успішність чи фатальність битв вимірювались саме у кількості вбитих тварин – піший воїн не створював настільки серйозної небезпеки, як верхи на такому гіганті. Складається враження, що Азаров для Януковича відіграє роль саме такого надпотужного і нестримного засобу досягнення військових цілей: із супротивниками бореться, удари приймає, хазяїна захищає – такого скакуна справді шкода кидати на поталу ворогам.

Дискусійний клуб «Саміт» бажає своїм читачам такого ж міцного здоров’я, сили та енергії, нестримності у здійсненні задумів, а також вірних друзів, котрі б відводили всю небезпеку, жодним чином від того не страждаючи. З Новим роком!