dc-summit.info

история - политика - экономика

Суббота, 21 Июля 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Экономика Головні причини та наслідки кризових явищ в Україні у 2008 - 2009 роках, фінансова політика

Головні причини та наслідки кризових явищ в Україні у 2008 - 2009 роках, фінансова політика

Головні причини та наслідки кризових явищ в Україні у 2008 - 2009 роках, фінансова політика

Пропонуємо ознайомитися із продовженням громадської доповіді Опозиційного уряду щодо стану справ в Україні. На Ваш розсуд виносимо альтернативну експертну думку з приводу фінансової політики. 

Бюджет 2008 року увійде в історію України як бюджет втрачених надій та невиконаних обіцянок. Державна скарбниця стала джерелом матеріалізації передвиборних гасел однієї політичної сили за рахунок інтересів всього суспільства.

Опозиційний уряд та Партія регіонів ще під час прийняття бюджету 2008 року попереджали, що бюджет 2008 року є незбалансованим та відверто популістським. У ньому було закладено структурні дисбаланси, а видатки не відповідали соціально-економічній ситуації в державі та світі.

По-перше, бюджет 2008 було прийнято з порушенням восьми статей Конституції України, з необґрунтованою зміною понад ста законів, більшість з яких обмежують соціальні і економічні права громадян, що допускається лише в умовах військового або надзвичайного положення (стаття 64 Конституції України).

Підтвердження цьому є рішення Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008, яким визнано неконституційним більше 60 положень закону про бюджет.

По-друге, виплати, що отримували від держави найбільш незахищені громадяни України, не забезпечували необхідний мінімальний рівень соціального захисту населення. Суттєву фінансову підтримку недоотримали пенсіонери, ветерани війни, сім’ї з дітьми, та багатодітні сім’ї, діти-інваліди, студенти, працівники бюджетної сфери і т.д.

По-третє, здійснені Урядом на початку року виплати по внескам в Ощадбанку не призвели до зростання рівня життя громадян, а навпаки – до високих темпів зростання споживчих цін, що знецінило зарплати і трудові заощадження громадян.

По-четверте, виконання дохідної частини бюджету було забезпечено за рахунок вимивання обігових коштів підприємств, зростання заборгованості держави перед платниками податків (за рахунок невідшкодування ПДВ та росту переплат), дії «інфляційного» та «емісійного» податків.

По-п’яте, використання обмежених бюджетних коштів відбувалося неритмічно, нерівномірно та неефективно. Тривалий час сотні бюджетних програм не фінансувалися. При цьому, в грудні 2008 року витрачено майже в 2 рази більше коштів, ніж в середньому за січень-листопад 2008 року.

По-шосте, в бюджеті суттєво недофінансовані інвестиційні, інноваційні програми, витрати на охорону здоров’я, освіту, науку на житлово-комунальне господарство, оборону та інші важливі напрями.

По-сьоме, Уряд у встановлені законодавством терміни не переглянув макроекономічні показники та соціальні параметри бюджету 2008 року. Зміни, внесені до бюджету протягом року, були несистемними, вони не підвищували державну підтримку найбільш вразливих категорій громадян та не відповідали на виклики світової фінансової кризи, про яку провідні фахівці застерігали ще на початку року.

Таким чином, бюджетна політика 2008 року не відповідала ні обіцяному підвищенню якості життя громадян, ні заявленій підтримці національного виробника, ні підвищенню інвестиційної привабливості України, – власне тим деклараціям, що закладені до Програми діяльності Уряду Ю. Тимошенко "Український прорив: для людей, а не політиків" (затвердженої Постановою КМУ N 14 від 16.01.2008).

Згідно з оперативними даними Державного казначейства за 2008 рік до загального фонду державного бюджету надійшло 185,9 млрд. грн. Плановий показник за 2008 рік виконано на 102,8%, понад план до бюджету надійшло 5.1 млрд. грн.

Разом з тим, необхідно зазначити, що в останній банківський день 2008 року Національний банк України перерахував на рахунок Уряду 3,5 млрд. грн., не передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Без таких переплат рівень виконання загального фонду державного бюджету складає лише 100,9%, або + 1,6 млрд. грн.

Також слід зауважити, що крім намагання викривити реальний стан виконання бюджету, метою такого «новорічного подарунку» Національного банку України Уряду, попри нищівну критику останнього на адресу регулятора, стало намагання зменшити рівень дефіциту бюджету за підсумками року, оскільки цей показник є одним із індикативних критеріїв ефективності відповідно до Меморандуму між Урядом України та МВФ.

Згідно зі звітом Державного казначейства станом на 1 січня 2009 р. Державний бюджет було зведено з дефіцитом 12,5 млрд. грн. в т.ч. загальний фонд державного бюджету зведено з дефіцитом 9,7 млрд. гривен,

Таким чином, реальний дефіцит Державного бюджету України (без урахування надпланових перерахувань НБУ) у 2008 році складає близько 16 млрд. грн., загального фонду – 13,2 млрд. грн.

Довідково: дефіцит Державного бюджету України у 2005 році складав 7,9 млрд. грн., у 2006 році – 3,8 млрд. грн., у 2007 році – 9,8 млрд. грн.

Крім того, Уряд Ю. Тимошенко зірвав наповнення ресурсної частини Державного бюджету 2008 року за рахунок запозичень на зовнішніх ринках. Передбачене в Законі про бюджет 2008 року зовнішнє фінансування бюджету було здійснено не зусиллями Уряду, а завдяки міжнародним фінансовим організаціям.

Отже переможні рапорти Уряду Ю. Тимошенко про перевиконання бюджету 2008 року насправді є черговим обманом і громадян України, і міжнародних фінансових організацій, перед якими наша країна має певні зобов’язання.

Такі ж підходи заклав діючий Кабінет Міністрів України і в Закон України «Про Державний бюджет на 2009 рік», що є незбалансованим, нереальним і таким, що не забезпечує справедливий розподіл суспільних ресурсів. Він порушує вимоги статті 46 Конституції України, яка встановлює, що соціальні виплати і допомога, що є основними джерелами існування, повинні забезпечувати рівень життя, не нижчий за прожитковий мінімум. І, нарешті, бюджет поточного року не відповідає вимогам частини 5 статті 13 Конституції України, яка передбачає, що всі суб’єкти права власності є рівними перед законом.

Бюджет суперечить Бюджетному кодексу України, законам України «Про оплату праці», «Про систему оподаткування» і цілій низці інших діючих законів. Бюджет припускає безпрецедентний, неприйнятний в умовах кризи дефіцит.

Бюджет на 2009 рік передбачає заморожування реального розміру прожиткового мінімуму на рівні грудня 2008 року, мінімальної заробітної плати для працівників бюджетної сфери - на рівні жовтня 2008 року. Це означає, що в цілому по країні реальна мінімальна заробітна плата з урахуванням інфляції в 2009 році знизиться. У бюджеті заклали значно занижені нормативи соціальних гарантій, від яких залежить буквально виживання двох третин громадян України.

Наслідки розробленого Урядом Ю. Тимошенко бюджету вже з перших днів поточного року позначилися на найменш захищених верствах населення. На виплату пенсій інвалідам війни, дітям війни, чорнобильцям, військовослужбовцям та іншим категоріям в бюджеті передбачено істотно менше коштів, ніж минулого року.

Витрати на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, на компенсації, пільги і житлові субсидії населенню передбачені без урахування подорожчання газу і електроенергії, без урахування інфляції і скорочення реальних доходів людей. В державному бюджеті різко зменшені витрати на лікування цукрового діабету, подолання епідемії туберкульозу та СНІДу, зовсім не передбачено коштів на оснащення сільських амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів, на придбання машин швидкої допомоги для сільських лікарень.

У бюджеті 2009 тотально скорочені інвестиційно-інноваційні програми. Практично зовсім відсутнє фінансування програм з будівництва житла, іпотечного кредитування, авіабудування. У бюджеті поточного року немає навіть натяку на розуміння Урядом Ю. Тимошенко того, які точки прикладення зусиль, вкладення коштів дозволять країні вибратись з кризи.

Згідно із заявами Прем’єр-міністра Ю. Тимошенко план доходів Державного бюджету на 2009 рік у січні поточного року перевиконаний - 101% до тимчасового розпису на січень. Однак, як і минулого року, Глава Уряду підміняє поняття та продовжує маніпулювати цифрами.

Зокрема, Урядом не розголошується інформація про те, що виконання бюджетного розпису досягнуте тільки по спеціальному фонду державного бюджету (+1,6 млрд. грн), що має чітко визначені напрями фінансування.

У той же час джерелом фінансування таких захищених статей бюджету як заробітна плата, комунальні платежі, харчування хворих, придбання медикаментів, трансферти населенню та місцевим бюджетам тощо є загальний фонд державного бюджету, що недовиконаний на 1,4 млрд. грн.

Виконання загального фонду Державного бюджету за результатами січня складає лише 86,3 %. А сума доходів – 9 070 млн. грн. складає лише 4,9 % від річних доходів бюджету.

Якщо Уряд Ю. Тимошенко буде такими ж темпами наповнювати бюджет і далі, то, враховуючи глибину кризових явищ в економіці країни, наприкінці 2009 року виконання показників загального фонду, закладених в Законі України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», буде на рівні 70-80 %, тобто недовиконання складе близько 35-55 млрд. грн.

Продовжується негативна практика тиску фіскальних органів на підприємства. Про це свідчить те, що в останні два дні місяця - 29 і 30 січня до бюджету було перераховано 48% місячних надходжень ПДВ з вироблених товарів, а 30 січня було перераховано 361 млн. грн. (13% місячних надходжень) ПДВ з ввезених товарів.

Щомісяця своєю «щедрістю» продовжує дивувати Національний банк України. Перерахувавши в кінці 2008 року понад план до бюджету 3,5 млрд. грн., на початку 2009 року він знову перерахував до бюджету 1 млрд. грн. як перевищення валових доходів над витратами НБУ, що складає 25 % або квартальний обсяг перерахувань, закладених до бюджету.

У січні 2009 року фактичні надходження по спеціальному фонду держбюджету склали 3,1 млрд. грн. при плановому показнику в 1,6 млрд. грн. Тобто по спеціальному фонду нібито перевиконання склало 1,6 млрд. грн., або 199,3 % плану.

З одного боку це дозволило Уряду Ю. Тимошенко відрапортувати про те, що в цілому план по Державному бюджету виконаний, а з іншого боку - виникає питання про реальність декларованого перевиконання.

В першу чергу слід звернути увагу на заниження плану надходжень до спеціального фонду, який на 42,6% нижче, ніж в січні 2008 р. і на 58,9% нижче, ніж середньомісячні надходження в 2008 році. Надходження по окремих платежах при «рекордному» перевиконанні в січні 2009 р. не дотягують навіть до рівня січня 2008 року.

Також виникає питання щодо природи надходжень ПДВ з ввезених товарів на суму 1,86 млрд. грн. до спеціального фонду державного бюджету. Адже в бюджеті на 2009 рік не передбачено таке джерело надходжень.

У січні 2009 р. по загальному фонду державного бюджету Державним казначейством захищені витрати профінансовані на суму 6 983 млн. грн. Це на 1,1 млрд. грн., або на 14% менше, ніж в січні 2008 року.

Провальною була й політика Уряду Ю. Тимошенко у валютно-курсовій сфері, що призвела до дестабілізації ситуації на фінансовому ринку, підірвала фінансову стабільність суб’єктів господарювання й населення та перетворилась на реальну загрозу національній безпеці України.

Вперше валютно-курсова криза в Україні після 1998 року виникла ще в 2005 році, коли за Уряду Ю. Тимошенко було здійснено безпідставне і штучне зміцнення гривні, яке вже тоді спровокувало рецидив девальвації вітчизняної валюти. Як наслідок – безглузда лібералізація імпорту з одночасною дискримінацією експорту. Сальдо зовнішньої торгівлі у 2005 року проти 2004 року скоротилось у 4 рази, платіжного балансу - у 3 рази.

З початку 2008 р. загроза валютної кризи різко зросла. Насамперед внаслідок політики соціального популізму, яким зловживав Уряд Ю. Тимошенко. Це спровокувало небезпечний сплеск інфляції. За підсумками 2008 року її рівень сягнув 22,3 %, що є найвищим показником за останні 8 років.

Запроваджені антиінфляційні заходи Уряду, які по суті звелись до адміністративних заходів, не дали очікуваних результатів: зростання інфляції в країні продовжилось. Висока та волатильна інфляція завжди чинить тиск на зниження обмінного курсу національної валюти, підриваючи конкурентоспроможність національних виробників, стимулюючи імпорт та обмежуючи експорт.

Значний вплив на погіршення валютно-курсової політики мала також непослідовна політика Національного банку України. Заходи монетарної рестрикції, які почав впроваджувати з початку 2008 р. НБУ, не були підтримані скоординованими антиінфляційними діями з боку Уряду. Така політика, маючи обмежений вплив на гальмування інфляційних процесів, призвела згодом до стрімкого скорочення обсягів кредитування національної економіки, уповільнення темпів економічного зростання на тлі галопуючої інфляції. Крім того, є очевидним – і різка (майже у 2 рази) девальвація гривні у вересні-грудні 2008 р. є тому підтвердженням – що Національний банк виявився неготовим перейти до режиму більш гнучкої валютно-курсової політики, що передбачає запровадження керованого коливання курсу гривні у межах відносно широкого коридору (10-20%).

Ще на початку 2008 р. – задля боротьби з інфляцією - НБУ підвищив ставки за депозитними сертифікатами для фінансових установ, таким чином збільшивши обсяги залучених у них грошей та акумулювавши їх на своїх рахунках. НБУ зобов’язав банки також підвищити покриття ризику ліквідності.

З одного боку, згадані рішення НБУ сприяли підвищенню міцності банків та їхньої платоспроможності, а з іншого – зростання відсоткових ставок, скорочення термінів кредитування і навіть призупинення видачі позик деякими банками.

Все це мало своїм наслідком скорочення темпів зростання обсягів довгострокового кредитування (переважно іпотечного).

Таким чином НБУ у боротьбі з інфляцією і кредитуванням перестарався – висока ліквідність змінилася кризою ліквідності. Банкам катастрофічно бракувало грошей. Це стало причиною значного зростання ставок на міжбанківському ринку – понад 35 % річних overnight. Дефіцит національної валюти позначився на курсі долара США: у першому півріччі поточного року він знизився до рекордних за останніх кілька років 4,5 грн. за дол. США.

Ще одним інструментом, який застосував НБУ для стримування збільшення гривневої грошової маси, стало підвищення облікової ставки з 10 % до 12 % річних (з 30 квітня 2008 року). При цьому НБУ здійснив фактично нічим необґрунтоване зміцнення національної валюти з 5,05 до 4,85 грн. за 1 дол. (з 22 травня 2008 р.).

Серйозні питання постають і щодо валютно-курсової політики НБУ. У 2009 р. обсяг зовнішніх боргів банків, що потребують погашення, перевищить 25 млрд. дол. США. Цей обсяг вже неможливо буде рефінансувати через резерви, так само як і через валютний ринок.

Очевидно, що лібералізація валютного ринку в поточних умовах неможлива: стрімкий стрибок валютних курсів приведе до банкрутства більшості позичальників, які потягнуть за собою банки. Однак інертність поведінки Нацбанку при перших курсових сплесках на міжбанківському валютному ринку в середині вересня 2008 р. призвела до різкого зростання долара — до 5,8 грн./1 дол. США у пікові моменти.

Причому останнім часом НБУ продовжує так діяти і далі, здійснюючи незначні інтервенції або зовсім не виходячи на міжбанківський ринок, що призводить до обвалу курсу національної валюти. Тому в умовах великого дефіциту торгового і платіжного балансів, міжнародної фінансової кризи, високої інфляції штучне зміцнення гривні спровокувало у ІІ півріччі її обвал за ринковим курсом майже у 2 рази. Це очевидний результат безглуздої політики Уряду і НБУ.

Зростання недовіри інвесторів до фінансової системи України зумовило вивезення капіталу і згортання інвестицій в Україну, відсутність сприятливих умов для зростання ділової активності і розвитку підприємництва. Різко знижуються темпи надходження іноземних інвестицій, які раніше істотно збалансовували платіжний баланс. За ІІІ кв. 2008 р. їх обсяг був у 2 рази менший, ніж у ІІ кварталі 2008 р., а за жовтень 2008 р. майже в 10 разів менший середньомісячного показника у ІІ кварталі 2008 р.

У 2008 р. продовжував швидко зростати зовнішній борг України - на 22,8 млрд. дол. або на 27,5 % і на 1.10.08 сягнув 105,4 млрд. дол. США – 56,4% до ВВП. Найбільше зростає банківський та корпоративний зовнішній борг, третина якого – короткостроковий борг, що складає 16,1 % ВВП.

Внутрішня заборгованість юридичних і фізичних осіб банкам по кредитах в іноземній валюті становить 133 млрд. грн., з них 90 млрд. грн. - більше року (біля 17 млрд. дол. США), повернення якої у 2009 р. створює підвищений попит на валюту і зумовлює зниження курсу гривні.

Не вирішує питання щодо стабілізації валютно-курсової ситуації і Державний бюджет України на 2009 рік. Прийнято взагалі нереальний, інфляційний, великодефіцитний і девальваційний бюджет. Практично на чверть - на 70-80 млрд. грн. доходи бюджету завищені. Ще 70 млрд. грн. Уряд хоче отримати від продажу ОВДП Національному банку. Але НБУ реально може викупити ці ОВДП лише за рахунок монетарних емісійних заходів. Тому популістський бюджет Уряду у 2009 р. обвалить гривню ще як мінімум на 25-40 %.

Національний банк України здійснював політику щодо рефінансування комерційних банків не прозоро та ґрунтуючись на незрозумілих принципах.

Кабінет Міністрів України та Національний банк України до цього часу не мають чіткої програми компенсації втрат вкладникам комерційних банків по депозитним зобов’язанням та іпотечним кредитам.

Санкціонований Урядом Ю. Тимошенко у 2008 році безконтрольний випуск Міністерством фінансів облігацій внутрішньої державної позики є нічим іншим, як прихованою грошовою емісією.

Протягом листопада-грудня 2008 р. Міністерством фінансів за дорученням Кабінету Міністрів України були здійснені наступні випуски ОВДП:

- 6 листопада 2008 року – на суму 2 998,4 млн. грн. та 13 листопада 2008 року – на суму 2 999 млн. грн., зараховані до Стабілізаційного фонду, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2008 року № 961 формується у складі спеціального фонду державного бюджету. Однак вони були заморожені і не використані внаслідок того, що Кабмін, в порушення Закону України “Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, не затвердив порядок використання коштів, який охоплює всі напрямки фінансування;

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1031 для збільшення статутного капіталу “Ощадбанку” та “Укрексімбанку” на суму 2 000,0 млн. грн.;

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 року № 1119 для збільшення статутного капіталу “Ощадбанку” на суму 11,7 млрд. гривень.

Таким чином, тільки в останні два місяця минулого року було додатково емітовано 19 697,4 млн. грн.

На покриття дефіциту загального фонду державного бюджету 2008 року, на що і повинні спрямовуватись ОВДП, Міністерством фінансів у січні-грудні минулого року на внутрішньому ринку запозичені лише 3 746,2 млн. гривень.

Безпосередньо Ю. Тимошенко та представники її Уряду неодноразово заявляли про те, що буде повністю ліквідоване таке ганебне явище як заборгованість держави по невідшкодованому податку на додану вартість.

На прес-конференції 2 лютого 2008 року Ю. Тимошенко заявила: “Найближчими місяцями заборгованість з відшкодування податку на додану вартість буде ліквідовано”.

Проте, за результатами 2008 року суми накопичених боргів бюджету перед економікою у вигляді невідшкодованого ПДВ зросли з початку 2008 року в 1,5 рази або на 4,2 млрд. грн. (з 8,6 млрд. грн. - на початок 2008 року до 12,8 млрд. грн. - на 1 січня 2009 року).

З них 2,9 млрд. грн. - прострочено до відшкодування, ще 5,2 млрд. грн. – підтверджені перевірками, але не повернуті платникам.

І це не зважаючи на те, що протягом 2008 р. відшкодовано ПДВ на суму 34,4 млрд. грн., або в 1,8 рази більше, ніж за 2007 рік (при тому, що збір податку збільшився лише в 1,6 рази).

Більш того, відшкодування ПДВ протягом року неодноразово ставало предметом торгу та шантажу з боку Уряду при складанні безлічі меморандумів.

Податкова політика Уряду Ю. Тимошенко протягом 2008 року не лише не стимулювала активізацію розвитку економіки та її вихід з кризи, але й, навпаки, сприяла посиленню податкового тягаря та пригніченню підприємницької діяльності.

Так, зокрема, 20 грудня 2008 року Кабінет Міністрів України Ю. Тимошенко прийняв постанову № 1118 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. № 507», якою передбачено, що суб’єкти малого підприємництва - фізичні особи, які до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності були платниками податку на додану вартість, повинні подати до відповідного органу державної податкової служби заяву про анулювання реєстрації їх як платників податку на додану вартість і здати відповідне свідоцтво.

Тобто суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, які є платниками єдиного податку та податку на додану вартість (реєструвались за своїм добровільним рішенням, як платники цього податку) змушують подавати заяви про анулювання реєстрації їх як платників податку на додану вартість. Це унеможливлює подальшу діяльність таких суб’єктів, звужує їх права та погіршує становище, адже у них залишаються основні фонди, товари, транспортні засоби, за які потрібно сплачувати податок на додану вартість, але реалізовувати їх з цим податком, виписуючи податкові накладні, вони вже не мають права.

Таким чином, вказаний акт Кабінету Міністрів України є таким, що не відповідає статтям 19, 22, 42 Конституції України.

Лише  у січні 2009 року ця постанова була скасована.

У Верховній Раді України за ініціативою Кабінету Міністрів України Ю.Тимошенко зареєстровано проект Закону про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (щодо виплат з розподіленого прибутку при наявності фінансового посередника) № 3518 від 22.12.2008., яким вносяться зміни до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Це чергова спроба Уряду Ю. Тимошенко скасувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

У разі прийняття законопроекту платник податку на прибуток не буде зацікавлений у будь-якій співпраці з фізичними особами - платниками єдиного податку, а це означає крах для таких підприємців. Адже навіть в умовах жорсткої фінансово-економічної кризи вони замість підтримки з боку держави отримують черговий нокаут.

Кабінетом Міністрів України Ю.Тимошенко був внесений проект Закону України “Про місцеві податки і збори” (3532 від 22.12.2008), який прийнято за основу. Що стосується рекламного збору (стаття 9 проекту), то граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсоток вартості одноразової реклами та 0,5 відсотків вартості за розміщення реклами на тривалий час. Водночас, проектом пропонуються ставки збору у розмірі від 0,5 до 5 відсотків вартості наданих рекламних послуг. Крім того, проектом не визначаються критерії, за якими буде застосовуватися відповідна ставка збору до певного виду реклами.

Щодо ринкового податку (стаття 5 проекту). Замість ринкового збору запроваджується ринковий податок, а платниками податку визначено осіб, які є власниками або користувачами земельної ділянки, що відведена для ринку.

Ставки податку запропоновано встановити за 1 кв. м площі, а не за одне торгове місце, як це встановлено чинним законодавством. Їх розміри значно підвищені.

Ставки ринкового податку пропонується встановити у розмірі від 0,25 до 2,5 % мінімальної заробітної плати (від 1,51 грн. – до 15,12 грн.), встановленої законом на 1 січня податкового (звітного року), за 1 квадратний метр площі земельної ділянки за кожний день здійснення ринкової торгівлі.

Запровадження ринкового податку у запропонованих проектом розмірах ставок призведе до збільшення загальної суми платежів для продавців в десятки разів.

Лише після того, як громадськість висловила публічні застороги, Уряд визнав  помилковість своїх пропозицій щодо цього питання.

Щодо ліквідації фіксованого податку (пункт 5 стаття 12 «Прикінцеві положення» проекту Закону щодо внесення змін Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»). Пропонується виключити норми, положеннями яких встановлено порядок сплати фіксованого податку для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність на ринках (абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 Декрету КМУ № 13-92), тобто пропонується ліквідувати фіксований податок як вид оподаткування.

Неочікувані та раптові зміни в правилах оподаткування підприємницької діяльності призведуть до соціального вибуху та значного адміністративного навантаження на підприємців через необхідність вибору іншої системи оподаткування. За таких умов більшість підприємців можуть відмовитись від продовження підприємницької діяльності.

Наслідком цього буде не тільки різке падіння рівня життя зазначеного прошарку суспільства, а й зменшення надходження податків та збільшення витрат держави на соціальні виплати. Зауважимо, що на сьогодні платниками фіксованого податку є 420 тис. суб’єктів, у яких працює понад 100 тис. осіб.

Зміни до проекту в частині розмірів ставок ринкового податку та ліквідації фіксованого податку є економічно необґрунтованими та неприйнятними, особливо в умовах фінансово-економічної кризи.

Таким чином, це ще один проект Закону, підготовлений Кабінетом Міністрів України Ю.Тимошенко, що направлений на знищення підприємництва.