dc-summit.info

история - политика - экономика

Четверг, 17 Августа 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Экономика Головні причини та наслідки кризових явищ в Україні у 2008 - 2009 роках, паливно-енергетичний комплекс

Головні причини та наслідки кризових явищ в Україні у 2008 - 2009 роках, паливно-енергетичний комплекс

Головні причини та наслідки кризових явищ в Україні у 2008 - 2009 роках, паливно-енергетичний комплекс

Пропонуємо ознайомитися із продовженням громадської доповіді Опозиційного уряду щодо стану справ в Україні. На Ваш розсуд виносимо альтернативну експертну думку з приводу ситуації в паливно-енергетичному комплексі. 

Політика Уряду Ю. Тимошенко в паливно-енергетичній сфері України характеризується популізмом без проведення будь-яких серйозних реформувань та перетворень. Кризові явища від такого “господарювання” все більше виходять на поверхню.

Газова галузь

На сьогодні не виключенням у суцільній кризі стала й газова галузь. Маючи колосальні борги перед Російською Федерацією за спожитий природний газ, НАК “Нафтогаз України” постійно провокує хаос на внутрішньому ринку. Починаючи з 1 січня 2008 року НАК “Нафтогаз України” уклав договори на надання транспортних послуг для комунально-побутових, промислових підприємств і організацій теплоенергетики з відкритими акціонерними товариствами по газопостачанню та газифікації, тим самим позбавивши ці компанії можливості самостійно збирати гроші за виконані роботи.

Компанія, спекулюючи відсутністю нормативно-правової бази, що регламентує правила гри на газовому ринку, та акумулюючи на собі весь фінансовий потік газорозподільних компаній, доводить їх до банкрутства, а отже, ставить під загрозу енергетичну безпеку країни. З початку 2008 року загальна сума заборгованості НАК “Нафтогаз України” за послуги транспортування перед газотранспортними організаціями складала на рівні 490 млн. грн. При цьому середній тариф транспортування по Україні 81,3 грн., що на 20,5 грн. менше економічно обґрунтованих витрат газорозподільних компаній.

Таким чином зазначений тариф транспортування дозволяє лише виплачувати зарплату, а податкові зобов’язання нема чим.

Водночас протокольним рішенням № 111 правління Нафтогазу від 14.10.2008 року ухвалює рішення щодо припинення та розірвання договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації (№ 14/1127 від 28.12.2001), яке прийняте між НАК “Нафтогаз України” та ДК “Газ України”.

НАК “Нафтогаз України” також примушує газотранспортні організації укласти договори на користування державним майном безпосередньо з ним. Дані дії є повною самодіяльністю й підривом державних інтересів у настільки складний для країни час.

Керівництво НАКу, не погодивши свої дії не із власником, (Фонд Держмайна України), не з розпорядником (Міністерством палива й енергетики) намагається в обхід чинного законодавства, без результатів річної інвентаризації зробити передачу державного майна.

Замість виступу із законотворчими ініціативами, що стосуються концессуального користування розподільними газовими мережами НАК “Нафтогаз України” руйнує й без того зношену газотранспортну систему України. Всі такі дії в нинішній ситуації спрямовані на підрив авторитету, як на зовнішньому ринку (розрахунки з Росією), так і усередині країни (стан газотранспортної системи).

Слід також зазначити, що підписаний 19 січня поточного року керівниками НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Газпром” в присутності та за згодою Прем’єр-міністра України Ю. Тимошенко контракт на постачання газу для України в 2009-2019 роках матиме значний негативний вплив практично на всі галузі вітчизняної економіки, причому розплачуватися доведеться кінцевому споживачеві.

Заявлена наприкінці січня 2009 року головою НКРЕ Валерієм Кальченком кінцева ціна реалізації газу для промислових підприємств в 2570 грн. за тис. куб. м (2425 грн. для хіміків і ГМК) робить неконкурентоспроможною продукцію низки провідних галузей і призведе до різкого росту цін виробників.

Підвищення ціни російського газу позначиться практично на всіх галузях вітчизняної економіки, зокрема:

Хімічна промисловість

У 2008 році хімічні підприємства одержували газ за середньорічною ціною 1600 грн. Вартість газу в національній валюті виросла на 800 грн. Щорічно хімічні підприємства України споживають близько 8 млрд. куб. газу. Тому вже у 2009 році вони змушені будуть заплатити за газ приблизно на 6,4 млрд. грн. більше порівняно з 2008 роком.

Водночас собівартість основних видів добрив виросте на 600-1000 грн./т. Адже собівартість виробництва тони аміаку при новій ціні на газ буде становити мінімум 3200 грн. Його вартість на зовнішньому ринку - 250-300 дол. США, на внутрішньому - 180 дол.

Собівартість виробництва аміачної селітри - близько 1500 грн. На внутрішньому ринку українські виробники добрив продають аміачну селітру зі складських запасів приблизно по 1400-1500 грн., тобто або в збиток, або з нульовою рентабельністю.

При нинішній ціні на карбамід, рентабельність його виробництва - нульова. Тобто, якщо протягом першого кварталу 2009 р. ситуація на світовому ринку добрив не зміниться на краще, перспективи розвитку галузі складно прогнозувати. Тільки у виробництві добрив в Україні працюють 40 тис. чоловік.

Побутова хімія

Вартість газу у виробництві товарів побутової хімії становить близько 15 %. За прогнозами виробників, при ціні газу в 2425 грн. відпускна ціна на продукцію побутової хімії вітчизняного виробництва може вирости до 40 %.

Аграрний сектор

Зростання ціни на газ приведе до збільшення витрат у сільському господарстві, що спровокує зростання цін на продукцію АПК. За прогнозами експертів, аграрному сектору України в 2009 році в цілому знадобиться 775 тисяч тонн мінеральних добрив. Навіть при мінімальній рентабельності виробництва хімічних підприємств відпускні ціни на мінеральні добрива у зв’язку зі збільшенням газової складової збільшаться в середньому на 600 - 1000 грн. за тонну. Тобто нашим селянам цього року на посівну необхідно буде додатково знайти 500-775 млн. грн.

Таких грошей у сільгоспвиробників немає, кредитування аграрного сектору “заморожене”. Але навіть якщо ресурси на закупівлю добрив будуть знайдені, то аграрії будуть змушені компенсувати свої витрати, які значно зростуть, збільшенням вартості виробленої продукції.

Скляна промисловість

Сьогодні в скляній промисловості в собівартості виробництва більшості груп продукції на більшості підприємств частка газу становить близько 25 %. Нова ціна на газ призведе до росту собівартості по оцінках підприємств на 17-20 %, що змусить заводи підвищувати відпускні ціни на свою продукцію, в першу чергу, на пляшку та листове скло.

Разом з тим вітчизняні виробники пива та безалкогольних напоїв або автоматично “відіб’ють” ці витрати, підвищивши ціни на пиво та мінеральну воду в пляшці для споживачів, або перейдуть на імпортну пляшку (насамперед - Китай і Росія), що призведе до істотного скорочення обсягів виробництва скляних заводів, які орієнтовані на внутрішній ринок.

Хлібопекарська галузь

У ціні буханки хліба вартість газу становить близько 7-10 %. По розрахунках профільної асоціації “Укрхлібпром” при новій ціні на газ основні види хліба можуть подорожчати в середньому до 20 %, а вартість буханки хліба марки “Український” виросте на 60-70 копійок.

Автомобілебудування

За оцінками вітчизняних автомобілебудівників підвищення ціни на газ може привести до росту цін на автомобілі вітчизняного виробництва в середньому на 1 0% (приміром, Концерн “Укравто” використовує газ для обігріву цехів фарбування кузовів автомобілів).

Торгівля стисненим газом

Вартість метану може вирости мінімум на 30 %. Заправлятися стисненим газом стане невигідно. Постраждають, насамперед, автотранспортні підприємства в сфері вантажних і пасажирських перевезень.

Комунальна сфера

Збереження нинішніх низьких тарифів на газ для теплокомуненерго несе більші ризики для НАК “Нафтогаз України” і бюджету. За прогнозами в 2009 році теплопостачальні підприємства споживуть понад 10 млрд. куб. газу. Різниця між імпортною ціною складе приблизно 16 млрд. грн. (за оцінками Мінфіну 9-12 млрд. грн.), у бюджеті 2009 р. на компенсацію передбачено всього 1,6 млрд. грн.

Цілком імовірно, що протягом року НАК “Нафтогаз України” буде змушена підвищити тарифи для комунальників, які в свою чергу підвищать тарифи для населення.

Отже, підвищення ціни на газ підсилить тенденції подорожчання споживчого кошика, які спостерігалися 2008 року і може перевищити нинішній показник на 8-11 %.

Електроенергетика

Не краще ситуація й в електроенергетичній сфері. За час діяльності Уряду Ю. Тимошенко не було залучено жодних інвестицій для реалізації заходів Енергетичної стратегії України на період до 2030 року. Фінансування інвестиційних проектів відбувається переважно за рахунок коштів державного бюджету та споживачів електроенергії (через збір до державного бюджету у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну енергію). Всі проекти, що фінансувалися за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, були підготовлені та заплановані Урядом В. Януковича ще у 2007 році.

Повністю зірвані всі строки пуску Дністровської гідроакумулюючої станції, найбільшої станції такого типу у Європі. Будівництво цього проекту супроводжується масовими зловживаннями при використанні державних коштів.

Ніяк не вирішується питання надійного енергопостачання АР Крим. Зірвано переговори з ЄБРР щодо модернізації електричних мереж, заблоковано проекти будівництва електростанцій, які планували реалізовувати іноземні інвестори.

Повністю ігноруються форми державно-приватного партнерства в електроенергетичній галузі. Загальне ставлення Уряду Ю. Тимошенко до приватних інвесторів є ворожим, незважаючи на неефективність держави у ролі власника та оператора енергетичних компаній.

Не проводиться робота з розширення експортного потенціалу України. В умовах падіння попиту на електроенергію всередині України (у листопаді 2008 року обсяг виробництва електричної енергії становив 14717 млн. кВт/г, що на 16,7 % менше у порівнянні з аналогічним періодом 2007 року) саме експорт міг би підтримати українських виробників та забезпечити їм нові ринки збуту, але реальне збільшення експортного потенціалу почало відбуватися лише наприкінці 2008 року і є несуттєвим – при зменшенні виробництва електричної енергії на  2955,8 млн. кВт/г експортний потенціал збільшився лише на 63,2 млн. кВт/г., а в цілому за 11 місяців експорт скоротився на 15,4 % у порівнянні з 2007 роком.

Заклики щодо інтеграції України до європейської енергосистеми UCTE залишаються лише деклараціями, що не підтримуються реальними діями. Урядом блокуються будь-які намагання приватних інвесторів розширити експорт електроенергії з України шляхом будівництва вставок постійного струму, хоча їх зведення планувалося попереднім Урядом і були підписані відповідні документи з урядами країн Східної Європи.

Все це робиться для збереження поточної корумпованої схеми постачання електроенергії на експорт, що “кришується” Урядом Ю. Тимошенко в інтересах єдиного приватного іноземного імпортера української електроенергії.

Плани попереднього Уряду щодо запровадження прозорого аукціонного продажу електроенергії, що постачається на експорт, були заблоковані “помаранчевим” керівництвом Мінпаливенерго, незважаючи на значний успіх аукціонів, проведених у 2007 році.

Цінова політика в галузі характеризується багатомільярдними перехресними субсидіями, що призводить до викривлення ринкових сигналів в економіці та перекладання проблем інших галузей промисловості та населення на промислових споживачів електроенергії та на енергогенеруючі компанії, особливо ТЕС. Оптова ринкова ціна на електричну енергію у 2008 році має стійку тенденцію до зростання та її рівень з початку року підвищився приблизно на 46 %, а побутові споживачі електроенергії покривають лише 30 % її реальної вартості.

Саме енергогенеруючі компанії внаслідок штучного стримування зростання тарифів з боку НКРЕ  опинилися в найбільш скрутному становищі та не мають коштів на розрахунки з постачальниками палива (особливо в умовах  постійного зростання цін на вугілля), на проведення ремонтних кампаній, а тим більше на реконструкцію застарілого обладнання, яке може вийти з ладу вже через 4-6 років. Все це ще більше ставить під загрозу енергетичну безпеку нашої країни.

На сьогодні заблоковано процес приватизації в електроенергетиці. Попереднім Урядом ще восени 2007 року було розроблено Концепцію приватизації енергетичних компаній, яка була спрямована на залучення коштів від приватизації як до державного бюджету України, так і до самих компаній у вигляді інвестицій, яких вони так потребують.

Безглузді політичні ігри призвели до того, що приватизація в 2008 році так і не була оголошена, а реальна підготовка до неї так і не розпочалась. Було втрачено дорогоцінний час, а вартість українських компаній впала в кілька разів завдяки економічній кризі.

Взагалі вся діяльність Уряду Ю. Тимошенко в електроенергетичній галузі протягом 2008 року зводиться до “ручного” управління та централізації всіх рішень, що стосуються оперативної роботи енергетичних компаній. Тим самим підриваються ринкові засади функціонування галузі, підвищується рівень корупції та непрозорості під час прийняття рішень, унеможливлюється залучення інвестицій та діалог між державою та приватними інвесторами.

Все це становить загрозу надійності та стабільності функціонування галузі й зважає активізації інтеграційних процесів у напрямку виходу України на європейські ринки електричної енергії.

Нафтопереробка

2008 рік став для нафтової галузі досить складним. В цьому кілька причин - більша амплітуда світового ринку, фінансово-економічна криза, а в першу чергу – непрофесійні дії Уряду Ю. Тимошенко.

В 2008 році переробка нафти на українських НПЗ знизилася більш ніж на чверть. Якби не запуск у квітні 2008 р. Одеського НПЗ, переробка знизилася б на 40 %. Основний внесок у цю сумну динаміку зробили два найбільших НПЗ - Кременчуцький (скоротив виробництво вдвічі) і Лисичанський (на третину).

На відміну від Лисичанська, який теоретично зберігає можливості збільшення переробки, виходу із кременчуцького тупика поки не видне. Спроби підприємства перейти на переробку “морської” нафти показали, що при сьогоднішньому рівні технічного озброєння альтернативи трубопровідним поставкам з Росії немає.

Досить песимістичними бачаться й перспективи західноукраїнських НПЗ у Дрогобичу та Надвірної, а також Херсонського нафтопереробного комплексу.

Можна констатувати, що нинішній Уряд залишив вітчизняну нафтопереробку наодинці зі своїми проблемами. Крім того, мали місце випадки відверто непродуманих, непрофесійних, безвідповідальних дій з боку діючого Кабінету Міністрів України.

Насамперед це стосується використання ПДВ-векселів при імпорті нафти, який був скасований Урядом у лютому 2008 року. Саме це рішення та неповернення ПДВ, привело до скорочення переробки нафти вітчизняними підприємствами.

Крім того, явно упередженим виглядає процес жорсткості стандартів якості палива. Високі експлуатаційні властивості кременчуцьких бензинів підтверджені автовиробниками й автоімпортерами, а розмір перевищення вмісту сірки незначний. Дивує позиція Уряду, готового по формальних ознаках закрити одне з найбільших підприємств галузі й країни в цілому. На вулицю будуть викинуто 5 тисяч робітників, а ринок наростить поставки імпорту.

Необхідно визнати, що українська переробка перебуває в глибокій кризі. У держави є досить важелів, щоб без допомоги бюджетних дотацій або обмеження інтересів споживача допомогти цієї галузі. Насамперед, це відстрочка податкових платежів при завезенні технологічного устаткування для модернізації.

Подібні програми успішно були реалізовані в Росії й Білорусі, де сьогодні йде інтенсивна модернізація існуючих і будівництво нових нафтопереробних виробництв. Вкладаються мільярдні інвестиції, наприклад, у сьогоднішніх умовах падіння цін на нафту компанії цих країн одержують компенсацію у вигляді підвищеної доданої вартості при виробництві нафтопродуктів.

Вугільна галузь

За 2008 рік видобуто 77,6 млн. тонн вугілля, що на 2,1 млн. тонн (на 2,8 %) перевищує показник 2007 року.

Всіма вугледобувними підприємствами України проведено 455,6 км розкривних та підготовчих гірничих виробок, що на 0,9 км менше, ніж у 2007 році.

Протягом 11 місяців 2008 року щомісячно в середньому проводилося 22 км 116 м розкривних та підготовчих виробок (мінімально, у січні – 19 км 509 м і максимально, у квітні – 23 км 991 м).  А у грудні проведено аж 26 км 840 м; в порівнянні з листопадом цей показник різко зріст на 25 %.

Підприємствами Мінвуглепрому у 2008 році загалом відвантажено споживачам 29,3 млн. тонн вугільної продукції, що на 215 тис. тонн перевищує показник 2007 року.

Причому видобуто вугілля на 3,1 млн. тонн більше ніж у 2007 році, а обсяг відвантаження вугільної продукції споживачам перевищує показник 2007 року лише на 215 тис. тонн. При цьому, зменшено поставки вугільної продукції обласним державним організаціям, вугільним підприємствам і іншим споживачам в обсязі 811 тис. тонн.

Обсяг товарної вугільної продукції, виробленої державними підприємствами, - 27 930 тис. тонн. Порівняно з 2007 роком обсяг зменшився на 213 тис. тонн (на 0,8 %).

Фактична собівартість 1 тонни товарної вугільної продукції у 2008 році склала 599 грн. 81 коп. (у грудні 2008 року – 678 грн. 18 коп.). Зростання собівартості проти 2007 року склало 163 грн. 53 коп. (на 37,5 %).

Збитки від випуску товарної вугільної продукції, без урахування коштів державної підтримки, склали 4071 млн. грн., збільшились порівняно з 2007 роком на 124 млн. грн.

З державного бюджету надійшло 3733 млн. грн. на часткове покриття витрат з собівартості вугільної продукції, що на 940 млн. грн. (на 33,7 %) більше, ніж у 2007 році.

Станом на 01.01.2009 загальна дебіторська заборгованість вугледобувних підприємств Мінвуглепрому склала 2010 млн. грн., їх кредиторська заборгованість – 8637 млн. грн. Порівняно з 2007 роком дебіторська заборгованість збільшилась на 475 млн. грн., а кредиторська – на 1199 млн. грн.

За 2008 рік працівникам вугільних підприємств нараховано 9418 млн. грн. заробітної плати, виплачено – 9209 млн. грн., в тому числі поточної – 9182 млн. гривень. Прострочена заборгованість із виплати заробітної плати станом на 01.01. 2009 склала 329 млн. грн. (з урахування виплат на початку січня 2009 року).

Продуктивність праці одного робітника з видобутку вугілля на державних підприємствах за 2008 рік склала 24,2 тонн. Порівняно з 2007 роком продуктивність праці зросла на 2,3 тонни, або на 10,5%. За підсумками 2008 року щомісячна заробітна плата зросла у 1,5 рази.

У 2008 році Мінвуглепромом з Державного бюджету отримано 7 500,2 млн. грн. (при плані 7 753,1 млн. грн.), у т. ч.:

• із загального фонду – 4 280,5 млн. грн.;

• із спеціального фонду – 3 219,7 млн. грн.

Із загальної суми отриманих бюджетних коштів, Мінвуглепромом як головним розпорядником, профінансовано виконання бюджетних програм на суму 7 497,2 млн. грн.

Загальна сума недофінансування за 2008 рік з загального фонду державного бюджету склала 28,4 млн. грн., зі спеціального – 208,5 млн. грн.

Частка державних видатків, які не пов’язані з розвитком підприємств чи підтримкою виробничих потужностей, в загальному обсязі бюджетного фінансування зросла до 56 % (2007 рік – 4 8%), а з  урахуванням фінансування програми реструктуризації (яка теж безпосередньо не відноситься до розвитку галузі) -  66 %.

Зміна пріоритету відбулася за рахунок зменшення часток бюджетного фінансування програм:

• державної підтримки на будівництво, технічне переоснащення та капітальний ремонт гірничошахтного обладнання з 29 % в 2007 році, до 27 % в 2008 році;

• охорони праці та підвищення техніки безпеки – з 1,8 % до 1,4 %.

Протягом 2008 року план фінансування за програмою державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості продукції (в основному на зарплату) збільшено на 705 млн. грн. за рахунок зменшення програм реструктуризації (на 116 млн. грн.), технічного переоснащення (на 514 млн. грн.) і фінансування заходів з передачі об’єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність (на 75 млн. грн.).

Незважаючи на критичну ситуацію у вугільній галузі (пов’язану, насамперед, з відставанням в науково-технічному оновленні виробництва та фінансовою незбалансованістю вугледобувних підприємствах), Держбюджетом на 2009 рік передбачено суттєве зменшення обсягів державного фінансування виробничих програм вугільної промисловості.

Зокрема, відповідним Законом затверджено видатки в сумі 5760,7 млн. грн., що майже на 2 млрд. грн. менше (або на 25,6 %) порівняно з обсягом бюджетних асигнувань у 2008 році.

Але, якщо вилучити із цих видатків 4075,8 млн. грн. (71 %) на пенсійне забезпечення працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, та членів їх сімей, які не відносяться до витрат, пов’язаних з державною підтримкою вуглевидобутку, то реальне фінансування галузі складе лише 1684,7 млн. грн., що в 4,6 разів менше порівняно з 2008 роком.

Особливо неприйнятним є те, що зменшено обсяги державного фінансування таких виробничих програм вугільної промисловості як “Охорона праці та підвищення техніки безпеки на вугледобувних та шахто-будівельних підприємствах” - в 3 рази, “Прикладні наукові та науково-практичні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у вугільній промисловості” - мінус 4 млн. грн., “Реструктуризації вугільної та торфодобувної промисловості” – на 20 %, “Гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах” – на 42 %.

На такі програми, як “Державна підтримка підприємств з видобутку кам’яного вугілля, лігніту (бурого вугілля) і торфу на будівництво, технічне переоснащення та капітальний ремонт гірничошахтного обладнання” та “Заходи по передачі об’єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність” в Держбюджеті коштів зовсім не виділено.

На 2009 рік заплановано 5 млрд. грн. із Стабілізаційного фонду на здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів з будівництва та технічного переоснащення вугле- і торфодобувних підприємств, проектів підвищення техніки безпеки шахт, а також проектів ліквідації шахт.

Але, у зв’язку з тим, що джерелом наповнення Стабілізаційного фонду визначені надходження від приватизації державного майна та від цільового розміщення державних цінних паперів, то реально кошти для державної підтримки вугільній промисловості на 2009 рік можуть надійти лише через 8-9 місяців.

Враховуючи недостатній обсяг державної підтримки, в Мінвуглепромі вже готують до затвердження менші порівняно з 2008 роком показники за програмами:

1) вуглевидобутку (в порівняні з фактичним минулорічним видобутком в розмірі 45,4 млн. тонн планується зменшити його у 2009 році на 3,1 млн. тонн);

2) проведення розкривних та підготовчих робіт – цей показник планується зменшити на 24 км. В минулому році було проведено 270 км, або 22,5 км в місяць.

При такому підході до розвитку галузі вугілля, поряд з газом, стане позицією критичного імпорту.