dc-summit.info

история - политика - экономика

Понедельник, 11 Декабря 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы История 1812 рік у Києві

1812 рік у Києві

Олег Рафальський, доктор іст. наук, член-кор. АПН

В 2012 году в России будет широко отмечаться 200-летие Бородинского сражения – одной из центральных битв Отечественной войны 1812 года, битвы, которая, вместе с событиями последующих заграничных походов армии Российской империи и союзников, положила конец европейской экспансии Наполеоновской Франции.

Учитывая важность для территорий сегодня входящих в государство Украина событий произошедших ровно 200 лет назад, мы начинаем публикацию ряда статей, посвященных исследованиям и анализу различных аспектов войны 1812 года, ее подоплекам, ключевым персоналиям и событиям.

Події 1812 року знайшли відображення і в житті киян, про що вже писало багато дослідників. Разом з тим, деякі аспекти потребують додаткового вивчення. Зокрема, це стосується питання про місце Києва в стратегічних, політичних та економічних планах Наполеона, різноманітних форм участі населення міста в боротьбі з французькими завойовниками.

Україна цікавила французький уряд як військовий плацдарм, як постачальник продовольства, як вигідна карта в дипломатичній грі. Готуючись до війни з Росією, Наполеон видав інструкцію про ведення розвідки з території графства Варшавського. Перший відділ, спеціально створеного для цієї мети розвідбюро, займався розвідкою в Україні.

Виконуючи накази французького командування, його агенти повинні були влаштовувати масові диверсійні акти. 9 липня 1811 р. почалася пожежа в Києві, що тривала три дні. Вона знищила понад 2 тис. будівель. Частина затриманих за підозрою у підпалах визнала себе французькими агентами та польськими шляхтичами, які служили французам. Ще до початку кампанії 1812 р. військове міністерство Росії, враховуючи неминучість рішучого зіткнення з Наполеоном і можливість наступу французьких військ на Україну, видало наказ про спорудження лінії укріплень навколо Києва, про розширення Київської фортеці.

У травні 1810 р. на південь від Печерської фортеці почалося будівництво Звіринецького укріплення, інтенсивно споруджувалася фортеця в районі Видубицької гори, розрахована на вісім місяців автономної оборони. Восени наступного року Київська фортеця була в повній бойовій готовності, про що повідомляв імператорові генерал П. Багратіон.

З квітня 1812 року у зв'язку із загостренням ситуації спорудження укріплень навколо Києва було продовжено, але робота йшла повільно. Відчувалася нестача транспортних засобів та будівельних матеріалів, несвоєчасно прибували робітники. Поміщики, зобов'язані виділяти кріпаків на будівництво та забезпечувати їх харчами, під різними приводами ухилялись від такої участі. Як наслідок – будівництво укріплень не було завершене до початку війни.

Просування французьких військ на південь від Смоленська в липні 1812 року викликало велику тривогу в Києві. Міська фортеця була готова до бойових дій. Її гарнізон, що складався з 2,5 тис. солдатів, був підсилений 4-м Полтавським козацьким полком. Для несення служби сформували спеціальний полк, який підпорядковувався магістратові.

Військове командування розробило план оборони Києва на випадок оточення. Будівництво укріплень навколо міста було продовжено. Для забезпечення постійного зв'язку між обома берегами Дніпра споруджувався наплавний міст. Його будівельники жили тут таки в примітивних куренях та землянках. Допомога харчами була незначною, харчуватися доводилося "з рук своїх".

Завдяки праці населення та солдатів гарнізону підготовка Києва до оборони швидко просувалася. Вже 15 липня начальник будівництва доповідав генералові Тормасову, армія якого прикривала Київський напрямок, про готовність міста до оборони. Успішно йшло будівництво стратегічного мосту через Дніпро, що завершилося в середині вересня. Для охорони та обслуговування мосту виділили селян, які знали судноплавство. Всього на оборонних роботах навколо Києва було зайнято близько 12 тис. осіб.

Вживалися заходи для вивезення майна з Києва в безпечні місця. Митні товари й казенні запаси відправлялися до Кременчука. Архіви, матеріали й художні цінності Лаври та монастирів готувалися до евакуації в тилові райони.

Населення Києва й солдати гарнізону за сприяння селян сусідніх губерній добре підготували місто до оборони. Справжньою загальною справою стало формування ополчень.

Звертаючись до цієї героїчної сторінки вітчизняної історії, великий український поет Т.Шевченко писав: "Зашевелилось охочекомонное и охочепешее ополчение малороссийское". Ще до початку війни, враховуючи складну міжнародну ситуацію, в Україні було вирішено сформувати чотири козацькі полки. Київська губернія та місто Київ мали виставити 3600 козаків і 312 коней для унтер-офіцерів. Однак до початку військових дій формування козацького війська навіть не починалось. Дворянське зібрання, якому було доручено цю справу, займалось лише паперовою тяганиною. Відповідаючи на запитання Олександра І про те, як поводиться дворянство на війні, майбутній декабрист князь Волконський сказав: "Соромлюсь, що належу до нього, – було багато слів, а на ділі – нічого".

В одній із летючок часів війни писалося про патріотичне піднесення українського народу: "Старі не поступалися в старанності та хоробрості молодим: всі поспішали сісти на коня й летіти на побиття ворога". Охоче йшли до козацького війська кияни. Лише 20 серпня козаками стали міщани у віці 16-36 років.

Зброєю та кіньми козаків забезпечував Київський арсенал. В ньому було відремонтовано 134 гармати, виготовлено близько 40 тис. рушниць та пістолетів, 35 тис. шабель. Всього населення Києва виділило на формування українського козацького війська 4710 крб. 0,5 коп.

До початку липня 1812 року російський уряд опублікував Маніфест про створення земського ополчення. Ентузіазм, з яким селяни йшли до нього, сподіваючись на визволення з-під кріпацтва, налякав царя. Тільки на Київщині було створено п'ятитисячне ополчення, але всіх його ратників за наказом царя перевели в рекрути.

Багато бойових подвигів здійснили кияни в роки війни. У битві при Бородіно відзначилися 40 солдатів та унтер-офіцерів Київського драгунського полку – їх нагороджено орденами. Козацькі полки з Київщини брали активну участь і в партизанській війні. За операцію, яку вони провели 20 жовтня в районі Бреста, всі три Київські полки нагороджені срібними трубами – високою відзнакою кавалерії. Блискуче воював з наполеонівською армією загін на чолі з солдатом Київського гусарського полку С. Четвертаковим (Четвертаком).

Козаки з Київщини відзначились й у боях за французьку столицю. Звістку про взяття Парижа народи Росії зустріли з радістю. 12 квітня 1814 р. в містах відбулися святкові гуляння, а Київ салютував на честь перемоги.