dc-summit.info

история - политика - экономика

Понедельник, 23 Октября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы История Навіки разом - це соборність?

Навіки разом - це соборність?

Владимир Канаш

Був час, коли цю дату відзначали не як переддень Водохреща, а — принаймні офіційно — як роковини Переяславської Ради. Бо ж саме 8 (18) січня 1654 року гетьман Богдан Хмельницький скликав зібрання тодішньої української еліти, наслідком якого було рішення про союз з московським царем. Можна по-різному нині трактувати Переяславські домовленості та наступні за нею Березневі статті, можна, звичайно, не розглядати Переяславську Раду як масове народне зібрання на кшталт того, що його відтворив на масштабному полотні радянський художник Хмелько, але відправляти ту подію в цілковите забуття — це означає вкотре вже переписувати історію.

Так, радянська історіографія кваліфікувала Переяславську Раду як початок возз'єднання України з Росією, що вправно описувалося гаслом: “Навіки разом, навіки з російським народом!” І вперше гучно вікопомну дату відзначали 1954 року, тобто до 300-річчя Переяславської Ради. Тоді було оприлюднено відповідні тези ЦК КПРС, а навесні, у травні в Києві на тодішньому стадіоні  імені Хрущова (потім названий Республіканським, Центральним й Олімпійським)  відбулися урочистості. Щоправда, на них з Москви відрядили лише маршала Будьонного, оскільки взаємини в партійному керівництві були вкрай напружені, і, певно, ніхто із справжніх керівників не наважувався полишати Москву бодай на день. Я, студент Київського політехнічного, того дня був активним учасником дійства і разом з однокашником зображав перетин у літері Н того-таки гасла “Навіки разом!” Можна сказати, що, якби не я, і гасло було б неповним.

Чверть років перегодом на закритті київських гастролей славнозвісного МХАТу його художній керівник Олег Єфремов, підкреслюючи значимість 325-річчя, замість звичного терміну “воссоединение” необачно вжив слово “присоединение”. А слово, як відомо, не горобець: ловити його вже не було сенсу.

Нині, як з'ясувалось, не йдеться про терміни й оцінки тієї давньої події. ЇЇ просто викреслюють з ужитку — так само, як це з успіхом, хоч і з іншими датами, робили раядянські ідеологи.

Натомість кілька днів перегодом після переяславських роковин, згідно з чинним українським законом, прагнули якомога широко відзначити День соборності.  Хоча за реальними наслідками злука УНР і ЗУНР 22 січня 19119 року аж ніяк не переважає Перреяславську Раду. Суцільні декларації. Так, того-таки 22 січня Західно-Українська Республіка об'єдналася з Українською Народною Республікою під назвою Західна область УНР. Але вже 1920 року після підписання Варшавського договору між УНР та Польщею вікопомний Акт злуки був денонсований саме владою УНР. Але про це нині — ні гуку, ні півгуку. Як і про те, що, починаючи з кінця листопада 1919 року (тобто лише через 10 місяців після Злуки) уряд ЗУНР перетворився на “екзильний” (тобто вигнаний), переїхавши аж до Відня.

З однаковим успіхом можна було б відзначати, скажімо, акцію включення гетьманом Скоропадським у квітні 1918 року до складу Української держави Донецько-Криворізької республіки, яка була проголошена 11 лютого 1918 року в Харкові на 4-ому обласному з'їзді рад народних робітничих депутатів Донбасу та Криворіжжя.

Втім, мусимо відзначати те, що визначено законом. Збирати на подільській Контрактовій площі разом з представниками опозиційних партій карту нашої держави розміром 10х16 метрів з 162 різнокольорових пазлів і радіти, що на це пішло лише 15 хвидин, або ж у Донецьку біля пам'ятника Шевченку прилучитися до представників аж 18 партій, аби так само скласти пазл-карту (шкода, тут напис Львів вийшов на англомовний кшталт -Лвів). Можна було б  обрати варіант ходи по мостах: у Києві на мосту Патона з прапорами ЗУНР та УНР, йдучи з обох берегів Дніпра, а у Запоріжжі — греблею Дніпрогесу  (кол. ім. Леніна), але вже зі штандартами ВО “Свобода”, або так само перейти через Збруч з Хмельниччини на Тернопвльщину чи навпаки. Суцільним позитивом слід вважати відсутність масових жахів аж до кровопролиття, які   прогнозувались представниками різних політичних сил.

Отже, призабута вже формула “Навіки разом”, яка стосувалася віковічної дружби України з Росією, може бути трансоформована у таку, приміром: “Не навіки і не разом” або ж: “Соборність: навіки разом”. Хоча, хто може гарантувати, що варіант вище наведених трансформацій не трапиться зі злукою?