dc-summit.info

история - политика - экономика

Среда, 18 Октября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Безопасность Щодо румунського бачення територіальних перспектив України

Щодо румунського бачення територіальних перспектив України

Щодо румунського бачення територіальних перспектив України

Останні події на Південному Сході країни акумулювали основну увагу спільноти, що вболіває за цілісність України. Проте існують й інші реперні точки, за якими сьогодні слід уважно стежити. Відцентрові територіальні тенденції сьогодні прийнято пов’язувати виключно із політикою Російської Федерації, втім, й деякі країни ЄС не проти долучитися до дерибану української землі. Мова йде про зазіхання Румунії на території Закарпаття, Буковини та Бесарабії.

Так, на тлі масованої критики європейцями входження Криму до складу Російської Федерації активно формуються передумови до переходу частини Закарпатської області до складу Румунії, зокрема, деякими представниками румунської політичної «тусовки» вже обговорюються варіанти реалізації відомого плану «Романія Маре».

У румунському щоденнику Аdevarul (Правда) наприкінці січня 2014 р., було висловлено пропозицію не упустити момент і докласти зусиль щодо повернення до Румунії територій з «переважно румунським населенням», які входять до складу України. Зі сторінок газети пролунав заклик «захистити співвітчизників, що проживають на території України» і окупувати «колишні румунські території» - Північну Буковину, Герцевській округ і Південну Бессарабію. Жодної реакції на подібні публікації в румунській пресі (а їх була ціла низка) з боку керівництва тодішнього МЗС України не відбулося.

Депутат від правлячої в Румунії Соціал-демократичної партії, секретар комісії з роботи зі співвітчизниками палати депутатів парламенту Румунії Н.Пейя наприкінці лютого 2014 р. на власному інтернет-сайті розмістив коментарі щодо подій у Криму та Україні в цілому, в яких допустив можливість приєднання до Румунії її так званих історичних територій.

Політик відкрито звертається до національного політичному істеблішменту із закликом бути готовими при необхідності прийняти одноголосне історичне рішення, яке поставить Румунію нарівні з іншими важливими гравцями в регіоні. В якості аргументації румун використовує наступні твердження: Москва, почавши кампанію щодо включення до складу РФ Криму і Севастополя, фактично розв'язала Бухаресту руки, створивши прецедент, який дає можливість для повернення «вкрадених історичних земель».

Заклопотаність експертів викликає той факт, що у своїх заявах Пеня зазначає, що його країна буде відновлювати територію «Великої Румунії» спільно з ЄС і НАТО. При цьому, на думку політика, для вирішення поставлених завдань немає необхідності у збройному вторгненні на дані території - досить здійснювати «жорстку лінію в зовнішній політиці з опорою на європейські демократичні цінності».

На думку фахівців, ці заяви є продовженням послідовної політики Бухаресту, що ведеться в рамках реалізації вищезгаданого проекту «Романія Маре». Ще в 2012 році Румунія на своїх «історичних територіях» приступила до формування «п'ятої колони», здійснюючи масову видачу населенню румунських паспортів. Паспортизація проходила за мовчазної згоди Євросоюзу, який також не критикує Польщу й Угорщину, що роздають свої документи українському населенню. Незважаючи на законодавчу заборону для українських громадян мати подвійне громадянство, реакція української влади була, на жаль, недостатньо жорсткою, - МЗС України лише зауважив, що такі дії румунів «не відповідають домовленостям, досягнутим у світлі потепління у відносинах» двох країн.

Подвійне громадянство в Україні заборонено, проте вплинути на ситуацію практично неможливо. Експерти жартують, оцінюючи її як «індивідуальну інтеграцію в ЄС» тисяч громадян країни. Але цілком серйозно застерігають про проблеми, з якими може зіткнутися офіційний Київ, коли з'ясується, що рахунок йде на сотні тисяч, і що населення окремих областей майже повністю складається з громадян сусідніх держав.

«Офіційних даних про кількість виданих паспортів немає. Українські чиновники неофіційно говорять щонайменше про 30 тисяч, румунська сторона наполягає, що документів у 10 разів менше», – говорить керівник Інституту української політики Кость Бондаренко.

Доконаним фактом є також успішна територіальна експансія Румунії щодо України - шельф в районі острова Зміїний та острів Майкан на Дунаї. Активна робота Бухареста щодо закріплення успіху свого «вторгнення» продовжується і на інших напрямках. Зокрема, робляться кроки з витіснення РФ з Придністров'я, третина жителів якого складають українці. Кінцева мета - включення всієї території Молдови до складу Румунії.

Внутрішньополітична криза в Україні, неефективна діяльність «уряду переможців» і розгул неконтрольованих владою «активістів» різного забарвлення дали Бухаресту можливість і привід серйозно активізувати свою діяльність на прикордонних з Румунією українських територіях, суттєво наблизивши момент відродження «Великої Румунії» у її т.зв. історичних кордонах.

Не можна втім сказати, що на цьому напрямку влада не працює. Вона працює, але, як на мене, достатньо ангажовано. Так, 29 квітня Служба безпеки України оголосила в розшук Петра Гецко, який проголосив себе «прем'єр-міністром Республіки Підкарпатська Русь». Як сказано в повідомленні ГПУ, впродовж січня-березня 2014 так званим самопроголошеним прем'єр-міністром Республіки Підкарпатська Русь Петром Гецко, який діяв за попередньою змовою з поки невстановленими досудовим слідством особами, в інтернеті було поширено статтю, в якій міститься звернення русинів Закарпаття до Президента РФ Путіна з проханням здійснити «миротворчу операцію, відновити і визнати державність Республіки Підкарпатська Русь».

Дії правоохоронців по суті щирі, мабуть, так й треба робити – ловити якихось маргіналів за допис в Інтернеті й не звертати увагу на системні явища, що неспівмірно загрожують національній безпеці держави. Ідіосинкразію у нової перехідної влади на усе пов’язане із Росією сьогодні можна зрозуміти, проте ця хвороба, на жаль, підриває здатність аналізувати процеси неупереджено.