dc-summit.info

история - политика - экономика

Среда, 22 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Безопасность Ще раз про адекватність влади

Ще раз про адекватність влади

nato-01.jpg

Чи розуміють на Банковій, що насправді відбувається в Україні й у світі навколо неї?

Перипетії навколо питання надання Україні Плану дій задля членства з НАТО, крім усього іншого, актуалізували проблему адекватності української влади та її здатності реагувати на те, що відбувається в країні й навколо неї.

Перший сигнал пролунав від Міністерства закордонних справ та його керівника В.Огризка. Це державне відомство протягом півроку практично у повному складі працювало виключно на здобуття ПДЧ, запевняючи, що ця діяльність неодмінно увінчається успіхом саме у грудні цього року. Після того ж, як НАТО віришила ПДЧ Києву не надавати, міністр Огризко раптом змінив свої погляди на прямо протилежні, публічно заявивши, що "ПДЧ - не фетіш" (!), і Україна, мовляв, без цього Плану спокійно обійдеться.

Чим і навіщо в такому випадку МЗС опікувався такий тривалий час?

Сумніви щодо адекватності української влади додав Президент В.Ющенко. 6 листопада поточного року він на зустрічі з послами країн "великої сімки" та представником Єврокомісії в Україні недвозначно заявив: "Україна хоче отримати від НАТО ПДЧ у грудні ц.р.", - присвятивши темі ПДЧ "ударну" частину свого виступу на зустрічі.

Минув місяць, ПДЧ від Києва "упливло". Глава держави тим не менше не сумує. В інтерв"ю агенції "Франс Прес" 4 грудня, коментуючи підсумки засідання Ради міністрів закордонних справ країн-членів НАТО, на якому, власне, й було "озвучено" рішення Альянсу про відмову Києву в наданні ПДЧ, він з притаманним для нього войовничим оптимізмом несподівано для багатьох сказав: "Я переконаний, що це - прогрес".

А якби нам дали ПДЧ, що б це було для Президента? Може, "регрес"?

Не менш оригінальним виявився коментар щодо причин відмови НАТО перевести відносини з Україною у формат ПДЧ у тому ж інтерв"ю.

"Якщо ви запитаєте мене, що це тільки рішення Блоку, і на нього ніхто не впливав, то я скажу, що такий вплив існує. І він є серйозним".

Не треба довго думати, щоб збагнути натяк на те, що на НАТО впливає Росія. Можливо, це й так. Можливо, й ні. Проте Генеральний секретар НАТО напередодні саміту 2-3 грудня й уже в ході цього заходу спеціально наголошував на тому, що Росія не має, ніколи не мала й не матиме впливу на рішення НАТО. У тому числі, ясна річ, й ті рішення, які стосуються України.

Складається враження, що проблема адекватності сприйняття ситуації як всередині країни, так і за її межами залишається для української влади ключовою. На превеликий жаль, рівень такої адекватності продовжує знижуватися, хоча ще 2005-го року здавалося, що він упав до мінімуму.