dc-summit.info

история - политика - экономика

Среда, 20 Июня 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Темы Безопасность «Мечем, справою і словом» (Частина 1)

«Мечем, справою і словом» (Частина 1)

Дмитро Вєдєнєєв

Командування психологічних операцій Сил спецоперацій США

Початок ХХІ століття характеризується переходом до такого типу збройного протиборства, в якому вирішальна роль належить високоточній зброї та іншим нетрадиційним для війн п'ятого покоління засобам, в тому числі – військам спеціального призначення, котрі реформуються в інтегровані сили спеціальних операцій (ССО) як самостійний компонент воєнної організації держави або принаймні її збройних сил.

Зростання питомої ваги участі ССО у сучасних локальних війнах та конфліктах витікає із особливостей т.зв. "війн шостого покоління" (переважно неконтактні війни із масованим застосування високоточної неядерної зброї, інформаційних методів протиборства з перетворенням в інтегроване поле бою землі, повітря та космосу), які апробовані країнами НАТО у війнах на Балканах в 1999 р., в Іраку (у 1991 та 2003 роках), в Афганістані у 2001 р., частково – у Лівії (2011 р.) та нині у Сирії. Однією із особливостей війн шостого покоління є нанесення противнику такого комплексного ураження, яке змушує його капітулювати до початку масштабних бойових дій. Поважне місця у цій стратегії відведено підрозділам інформаційно-психологічних операцій...

Привілейована зброя «золотого мільярду»

Сили спецоперацій – ідеальне знаряддя т.зв. «асиметричної війни», котра вирізняється від класичних типів війн такими властивостями:

- нанесенням кількох зосереджених за часом і місцем невійськових ударів з неочікуваним для противника результатом і неприйнятним для жертви збитком;

- нав'язуванням ворогу протиборства в принципово новій системі координат;

- відсутністю звичної лінії фронту;

- приховуванням політичних цілей;

- застосуванням нових, неочікуваних засобів і форм насильства.

Існуючі високі стандарти життя громадян країн золотого мільярду", їх болісне ставлення до жертв і випробувань, розвинутість інститутів громадянського контролю над військовою сферою та історична традиція євроатлантичної цивілізації щодо здобуття військовим шляхом політико-економічних дивідендів чужими руками, а також криза неоліберальної моделі капіталізму й непосильний вже тягар воєнних витрат на попередньому рівні підштовхують західні держави до зусиль із розгортання обмежених по кількості, однак високо мобільних, відмінно оснащених та навчених угруповань, ядро яких становлять саме ССО, аеромобільні та амфібійно-десантні сили.

Додаткові можливості відкриває для нарощування бойового потенціалу ССО науково-технічний прогрес, поява нових видів озброєнь, військової техніки, транспортних засобів, засобів зв'язку та глобальних систем навігації тощо. Рівень науково-технічних досягнень та здатність економіки їх масово запровадити в інтересах збройних сил є важливими факторами, що впливають на зміст стратегії, тактики, перебігу конкретних військових конфліктів, в змозі змінити навіть суспільно-політичну сутність воєнного протиборства.

ССО провідних країн світу, адаптовані й оснащені відповідно до новітнього рівня воєнно-технічного прогресу, стануть неабиякою складовою єдиного інтегрованого театру військових дій, що об'єднає ділянки суходолу, та акваторій, розділені сотнями кілометрів, атмосферу, космос, а також віртуально-інформаційну сферу.

Сили спецоперацій у сучасному їх вигляді – це лише закономірний підсумок, апофеоз розвитку всієї воєнної історії та воєнно-політичної стратегії євроатлантичної цивілізації. Почавши з ХVІ століття бурхливу зовнішню експансію з набуття колоній, сировинних джерел та ринків збиту товарів, оформлюючись в ході цієї експансії як певна цілісність, євроатлантична цивілізація все більше і більше підпитувалася саме зовнішніми джерелами зростання, для забезпечення експлуатації яких потрібен був потужний компонент воєнної організації, орієнтований переважно або цілковито на зовнішнє застосування.

Лише США за свою історію понад 200 разів застосовували збройні сили за межами своєї території, а події останніх років все менше залишають сумнів у прогнозі (початок 1990-х років) відомого американського економіста Марка Голанскі про майбутнє Америки як неоімперської диктатури.

У Стратегії національної безпеки США неприховано зазначається: «Наша стратегія національної безпеки формується виходячи із американських інтересів і цінностей. США несуть глобальну відповідальність за захист демократії у планетарному масштабі, мають життєво важливі інтереси у всіх регіонах світу». В 2006–2007 роках в згаданій Стратегії прямо йшлося про необхідність «насаджувати» демократію у всіх країнах, незважаючи на неухильну ерозію самої західної моделі демократії, бажання інших народів її прийняти, а гасло «заохочення» демократичних режимів все більше і більше ставало синонімом втручання у внутрішні справи інших держав, попрання цивілізаційних відмінностей та доброї волі народів. Недаремно офіційний повномасштабний документ з військової доктрини США так і не оприлюднений.

Виступаючи на церемонії вручення Нобелівської премії миру (грудень 2009 року) президент США Б.Обама знов наголосив на "праві" США та його союзників застосовувати воєнну силу у світі "задля встановлення миру" – чи доводиться сумніватися, хто залишатиме за собою право визначати країн (регіони) – об'єкти "миротворчих зусиль". Слова «миротворця» не розходяться зі справами. Зараз, наприклад ми є свідками брутального творення «Нового Близького Сходу» із застосуванням специфічного арсеналу – від технологій «кольорових революцій» («ненасильницького опору») до інформаційної зброї та таємного використання спецназу для творення «народних повстанських армій».

Є така спецоперація – психологічна

З кінця 1980-х років Сили спеціальних операцій стали окремими структурним компонентом Збройних сил США. Вони являють собою спеціально створені, навчені й оснащені формування сухопутних військ, військово-повітряних та військово-морських сил, які призначені вирішувати специфічні завдання в інтересах досягнення військових, політичних, економічних і психологічних цілей на територіях іноземних держав, а також у географічних районах світу, які являють для США особливий політичний інтерес.

Численність Об'єднаного оперативного командування сил спеціальних операцій перевищила 50 тис. осіб і має бути збільшена до 64 тис. у найближчі роки.

До функцій ССО США віднесені:

- ведення спеціальної розвідки у взаємодії із власне спеціальними (розвідувальними) службами;

- проведення військових спеціальних операцій та диверсійно-підривних акцій;

- надання допомоги іноземним державам у забезпеченні їх внутрішньої безпеки;

- організація повстансько-партизанської діяльності в тилу противника;

- інформаційно-психологічні операції;

- виконання інших спеціальних завдань президента та воєнно-політичного керівництва США.

Міністерством оборони США офіційно визначені основні завдання Сил спеціальних операцій, серед яких:

Інформаційні операції як різновид спеціальних операції, який є відносно новим напрямком діяльності американських ССО, спрямованим на досягнення переваги шляхом поширення інформації, впливу на свідомість, інформаційні системи противника та процеси прийняття ним рішення, захист власної інформації та інформаційних систем. Як зазначив командувач ССО США (1997-2000) генерал Шумейкер, «Сили спеціальних операцій повинні оволодіти мистецтвом проведення інформаційних операцій щоденно, у реальному часі, будь-то торгівля чи реклама бегемотів»;

Психологічні операції (PSYOP), які являють собою спланований комплекс заходів, спрямованих на передачу спеціально відібраної інформації певній аудиторії з метою впливу на її емоційний стан, мотивацію, розум і тим самим на поведінку урядів іноземних держав, різноманітних організацій, соціальних груп, окремих індивідуумів. Кінцева мета полягає у створені сприятливих умов для виконання інших завдань Збройними силами (ЗС) США.

Заходи інформаційно-психологичного впливу (ІПсВ), залежно від мети та завдань операції, можуть здійснюватися такими способами:

- переконання. Цілеспрямоване і послідовне інформування (роз'яснення, навіювання, пропаганда) об'єкта впливу такими повідомленнями, які ним можуть сприйматися як достовірні;

- попередження. Доведення до об'єкта впливу повідомлень про існуючі або можливі для нього загрози в разі не здійснення визначених дій;

- спонукання. Розповсюдження спеціальної інформації або штучне створення таких обставин, що провокують об'єкт впливу до певних дій;

- ізолювання. Штучне створення умов за яких об'єкт впливу обмежений у використанні та застосуванні інформаційних систем;

- залякування. Донесення до об'єкта впливу спеціальної інформації або штучне створення таких обставин, що викликають у нього відчуття занепокоєності, сумнівів, невпевненості, страху, паніки;

- дезінформація. Навмисне та цілеспрямоване донесення (доведення) до об'єкта впливу неправдивих відомостей для прийняття ним хибних рішень;

- компрометація. Виставлення об'єкта впливу або його дій в негативному світлі для завдавання шкоди його репутації та зниження можливостей впливу;

- дискредитація. Підрив довіри до об'єкта впливу для обмеження (унеможливлення) його дій в конкретних умовах обстановки.

За вказівками президента

В останні роки у розвитку зарубіжного воєнного мистецтва відбувся якісний стрибок, який знайшов свій вияв у створенні нового самостійного напряму збройної боротьби – «інформаційної війни» (комплексне поєднання розвідки, психологічних операцій, радіоелектронної боротьби, спеціального програмно-технічного впливу на електронно-комп'ютерні системи та інфраструктуру ЗМІ в цілому.

Кожен вид ЗС США має власні засоби і сили ПсО, хоча основний їх потенціал зосереджений у Сухопутних військах (до 85%), тільки вони мають регулярні формування ПсО у мирний час. Безпосередньо за організацію та проведення ПсО відповідає Об'єднаного оперативного командування сил спеціальних операцій ЗС США, у складі якого існує Командування психологічних операцій.

В наш час в структурі ССО СВ США існують підрозділи, призначені для вирішення подібних завдань. Вся діяльність Командування психологічних операцій ССО США здійснюється в рамках єдиної державної політики та на підставі директив, які затверджуються особисто президентом США.

Частини психологічних операцій і роботи з цивільним населенням є унікальними формуваннями ССО. 96% особового складу таких підрозділів (їх загальна чисельність досягає 10 тис. військовослужбовців) перебуває у резерві Сухопутних військ.

Завдання «створення сприятливих умов на театрі військових дій» вирішується шляхом проведення психологічних операцій (ПСО).

Психологічні операції – це планомірна пропагандистська і психологічна діяльність, яка проводиться в мирний і воєнний час, розрахована на іноземні ворожі, дружні чи нейтральні аудиторії з метою впливу на їхнє ставлення і поводження в сприятливому напрямку для досягнення як політичних, так і військових цілей США.

Психологічні операції проводять за такими основними напрямками:

- переконання народів країни-противника та її союзників у неминучості поразки і протестних дій проти власних урядів (повстанський рух, організація заколотів і підривної діяльності, громадянська непокора тощо);

- спонукання населення ворожих країн до надання допомоги військам спеціального призначення країни, яка з ними воює.

Для рішення цих завдань підрозділи психологічних операцій готують і транслюють місцевому населенню спеціально підготовлені теле- та радіопередачі, розповсюджують вигідні чутки і інформацію.

Одночасно заходи адміністративної дії спрямовуються на створення нових органів управління та місцевої влади, організацію їх взаємодії з воєнними інстанціями США та їх союзників, надання допомоги населенню, підготовку регулярних військ, поліції тих режимів, які або встановлені на окупованій території, або перейшли під контроль США.

Далі буде...