dc-summit.info

история - политика - экономика

Вторник, 19 Июня 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Заметки Чи здатна Україна дійти консенсусу в країні? (точка зору західного політолога)

Чи здатна Україна дійти консенсусу в країні? (точка зору західного політолога)

Коли півтора місця тому популярний політолог та політичний консультант Лінкольн Мітчелл, відомий ще й як автор книги «Кольорові революції», написав у виданні «Тайм» статтю під назвою «Наша небезпечна помилка в Україні», здавалося, що він трохи забіг наперед, бо тоді ніхто, здається, не міг спрогнозувати подальший перебіг подій. Втім, нині все виглядає так, що містер Мітчелл таки мав рацію.

Ось кілька цитат, які виглядають так, наче вони написані сьогодні.

«Тоді як президент Віктор Янукович намагався втекти з країни, Юлія Тимошенко була звільнена з в’язниці і негайно піднеслася до становища фаворита на президентських виборах, призначених на кінець весни».

«Майже 10 років тому подібна ейфорія  охопила Київ у вигляді Помаранчевої революції… Але вже через кілька років завоювання Помаранчевої революції зійшли нанівець. Президент Віктор Ющенко не зміг по-справжньому об’єднати країну і втілити в життя демократичні й економічні сподівання українського народу».

«Для початку термін «демократична революція» не цілком застосовний до подій 2004 року, так само як і до 2014-го. В обох випадках ці колоритні й захоплюючі події  слід з більшою обережністю сприймати як демократичні прориви. Те, що демократичні прориви приймаються за доконану демократію, − це помилка, якої Вашингтон припустився у багатьох інших країнах – зокрема, в Грузії 2003 року, Єгипті – 2011-го,  і Киргизстані – 2005-го. У кожному з цих випадків здійснювана політика недооцінювала внутрішньодержавні  сили, що відводили країну від демократії».

Варто тут наголосити на тому, що автор (зверніть увагу, не рупор російської пропаганди!) беззастережно вказує на Вашингтон як на натхненника й організатора згаданих подій.

Далі Лінкольн Мітчелл знову повертається до подій в Україні і зауважує, що «Україна  15 років плавала між авторитаризмом і демократією, і сьогодні вона з більшою ймовірністю вступає в період, коли більш ліберальні й орієнтовані на Захід партії керуватимуть країною. Це новітнє, але не останнє повторення циклів української політики». І тут політолог цілком слушно зауважує, що Захід теж не має помилково розглядати події в Україні як шахову партію часів «холодної війни»,  якій він може перемогти, а Росія програти. «Неможливий такий результат, − твердить Мітчелл, − за якого не буде взято до уваги правомірні інтереси Росії, а також думки мільйонів українців, які не бачать у Росії загрозу».

Наступний пасаж зі статті Лінкольна Мітчелла, хоч і датований кінцем лютого цього року, зберігає свою актуальність і нині:

«Виклик для нової української влади полягає не в тому, щоб одержати вирішальну перемогу на користь Заходу і демократії і якимсь чином перемогти Росію, а в тому, щоб дійти нового консенсусу в країні, коли  до половини населення не будуть ставитися як до безумовних переможців, а до другої половини – як до безумовно переможених».

На превеликий жаль, нині в Україні розумні заклики до консенсусу потопають у войовничих акціях різного політичного забарвлення.