dc-summit.info

история - политика - экономика

Воскресенье, 19 Августа 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Заметки Справа кількох невідомих

Справа кількох невідомих

Відразу прошу вибачення за певну гостроту висловлювання, але, при всій повазі до пам’яті Георгія Гонгадзе, історія з його вбивством нагадує справжню задавнену болячку на тілі української політичної системи. Так, саме політичної. Не будемо вдаватися до надмірного теоретизування і погодимось вважати політичну систему центральною з-поміж усіх інших. Реальний стан речей в Україні підтверджує, що немає жодної галузі народного життя, позбавленої її впливу. Вбивство відомого журналіста поставило дуже багато запитань, більшість з яких досі лишаються без відповідей.

Якщо хворобу не лікувати протягом тривалого часу: не зважати на неї, керуватись принципами «саме пройде», результат буде плачевним. Навіть, коли все здається ідеальним, вона все одно про себе нагадає. Справа Гонгадзе, по-суті, ніколи не зникала з порядку денного, але далі журналістських вимог її розслідувати та обіцянок влади це зробити не рухалася. Звичайно, всі погоджувались з необхідністю позбутися цієї плями на репутації України, але реальних кроків ніхто не робив. Більше того, виникало враження, що їх взагалі ніколи не буде…

Загадкове самовбивство генерала Кравченка позбавило розслідування одного з головних свідків, котрий міг би пролити світло на всі обставини справи. Поява плівок майора Мельниченка, начебто, і додала розслідування необхідного поштовху, а в результаті – пшик. Все говорило про те, що смерть Гонгадзе стане таким же «глухарем», як і вбивство Лістьєва в Росії.

А потім – нові «спазми». Спочатку було розшукано та заарештовано екс-генерала Пукача, котрий зізнався у власноручному скоєнні цього резонансного злочину. Тоді на допит до Генеральної прокуратури викликали колишнього президента України Кучму, котрий виступає мало не основним замовником злочину.

«Хвороба» знову перейшла в активну фазу. Якщо вдаватися до медичної термінології, то на даній стадії лікування вже неможливе – допоможе виключно ампутація. Для держави однаково небезпечний вже будь-який результат розслідування. В разі відсутності остаточної логічної крапки в ньому, країна знову посміється над своєю системою правосуддя та дотримання прав громадян. Це зайвий раз очорнить імідж України у світі. Самі ж українці вкотре переконаються у вибірковості національного законодавства та статусу вседозволеності для окремих осіб. В іншому випадку, якщо будуть названі та покарані всі винні: виконавці, пособники, замовники, то країна підтвердить на ділі те, що записано в її Конституції. Проте, одночасно може виявитись, що злочинці не просто вільно користувалися благами свободи, але й тривалий час мали доступ до державної влади, навіть після здійснення злочину.

Як кажуть, що пеньком по сові, що совою об пеньок… Але вибір все одно зробити треба. Це важливо для подальшого функціонування держави. По-людськи хотілося б, щоб справа була закрита, а злочинці притягнуті до відповідальності. В пам'ять про людину, чия громадянська позиція стоїть декому впоперек горла навіть з того світу.