dc-summit.info

история - политика - экономика

Вторник, 25 Июня 2019

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Заметки А після нас, хоч потоп

А після нас, хоч потоп

Так уже склалося, що українці всмоктують з молоком матері вкрай негативну і часто згубну звичку гаяти час, зволікати і в результаті втрачати нагоду з нагодою. Богдан Хмельницький мав нагоду у національно-визвольній війні взяти Варшаву і тим самим вирішити всі питання з українською державністю та гнітом польських панів над українцями. Мав нагоду, та не скористався. Грушевський, Винниченко, Скоропадський і компанія могли створити дійсно незалежну Україну у 1917-1919 рр., але не створили. Віктор Ющенко отримав величезний кредит довіри народу, який давав можливість робити будь-які непопулярні кроки, але він скористався ним невдало. В результаті період його президентства мало чим і запам'ятався народу, окрім постійних акцептів, як нам всім слід жити. Звичайно, політика культивування українства є дуже важливою, але не в той час, коли ціни ростуть разом із безладом, а купівельна спроможність населення падає разом із надією на краще завтра. Отак ми і живемо: політики, здобувши владу, забувають свої передвиборчі обіцянки і починають марнувати виділений їм час. При чому робиться це і набагато прозаїчніших питаннях, аніж державотворення. Щоправда, всі ми, українці, такі — починаємо діяти, коли “припече”, або мороз прихватить...

Стало традицією, що вітчизняні комунальники працюють в авральному режимі: світло відновлюють вночі, а ремонт тепломереж проводять взимку. Відповідальні за теплу зиму, чиновники постійно запевняють населення, що жодних неприємних казусів не відбудеться. Проте, щороку по всій країні лопають чи розмерзаються труби, і населення починає страждати від своєї довірливості у холодних квартирах.

Не варто особливо нагадувати про одну з найбільших техногенних катастроф незалежної України — вимерзання Алчевська. 22 січня 2006 р. внаслідок прориву тепломережі місто залишилося практично без тепла. Близько місяця тривали роботи з ремонту внутрішніх тепломереж будинків і підключення їх до мережі теплопостачання. 120 тисяч городян грілися, як могли: біля “буржуйок”, у наметах, розпалювали вогнища просто посеред вулиці. Влада країни зробила вигляд, що зробила висновок...

Держава має багато облич, але більшість “поглядів” звернена на одне — на столицю. Проте в питаннях забезпечення населення теплом це обличчя не бездоганне.

В ході гідравлічних випробувань тепломереж, які проводились в Києві цього літа було виявлено 1017 пошкоджень труб, що на 10% більше, ніж в минулому році. І це лише літом, в період, коли тепломережі не працюють на таку потужність, як з першими морозами. За даними “Київенерго”, 2352 кілометра або 51,5% теплових мереж та мереж гарячого водопостачання, які знаходяться в користуванні компанії, експлуатуються понад 25 років і вимагають повної заміни, для чого необхідно близько 2 млрд. грн. Проте місто, у власності якого перебувають тепломережі, грошей на їх реконструкцію не виділяє. У минулому році в міському бюджеті на реконструкцію тепломереж закладалося 48 млн. грн., але кошти “не дійшли”. У цьому році фінансування таких цілей не передбачене.

Якщо столиця не здатна вирішити подібні питання самостійно, то що можна говорити про решту міст, селищ чи сіл? Скільки ще в країні має відбутися “алчевськів”, щоб влада нарешті почухалась?