dc-summit.info

история - политика - экономика

Четверг, 20 Сентября 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Заметки Повірте нам, ми хороші!

Повірте нам, ми хороші!

Риба шукає, де глибше, людина — де краще. Можна доповнити народну мудрість: Україна шукає, де вигідніше (не часто знаходить, але шукає). Проте, не лише Україна, адже зовнішній партнер є необхідним для будь-якої економіки, а зовнішній ринок — для будь-якого виробництва. Просто нам не завжди вдавалося знайти “золоту середину” у зовнішніх торговельних відносинах. Це і постійні звинувачення у крадіжках російського газу, оплаченого європейцями, і низька конкурентоспроможність вітчизняного виробника і багато інших факторів.

Не будемо зациклюватися на затертих до дірок газових суперечках Росії та України, але одне сказати варто: не подобається один продавець — шукай іншого. А якщо варіантів немає, то не торгуйся — все одно заплатиш скільки скажуть. Цей “меседж” адресовано українській владі, яка постійно чекає поступок і боїться робити реальні кроки новими шляхами.

Можливо, таке одкровення прийшло уві сні найвищим українським керівникам, адже заворушились. Це і візит Януковича до Китаю, і відвідини Києва Президентом Азербайджану та одним з керівників Росії, і останнє відрядження Азарова до Африки.

За підсумками візиту 23-24 листопада було досягнуто певних домовленостей. Перш за все, між Україною та Лівією буде встановлений безвізовий режим, поки що для власників дипломатичних та службових паспортів, а недалекому майбутньому і для всіх категорій громадян. Крім того, прем'єр-міністр України вважає,що товарообіг між країнами може збільшитись в рази. Україна зацікавлена в постачанні в Лівію обладнання для нафтогазової промисловості, продукції машинобудування, особливо літаків та вертольотів і комлектуючих до них. Українські “Ани” дуже високо оцінюються лівійськими авіаторами через свою невибагливість поєднану зі зручністю та надійністю. Проте, виробник “анів” не такий надійний, як його продукція. Адже не можна не згадати про україно-лівійський контракт п'ятирічної давнини. У 2005 р. було підписано угоду, за якою Україна побудує для Лівії 3 літаки Ан-74. Замовник отримав перший обіцяний літак лише у 2009р., а решту чекає і досі. Як в таких умовах можна скаржитись на недовіру зовнішніх покупців до України, як до продавця? Довіру треба заслужити.

Варто згадати і про можливе виробництво для ВМС Лівії військових кораблів. Проте ця сторона співпраці поки що найбільш темна.

І майже на завершення. Як ми бачимо, іноземні інвестори не шикуються в чергу, щоб вкласти свої кошти в українську економіку. Чого вони бояться — читайте вище. Тим не менше, Лівія виявила готовність допомогти в реалізації кількох українських інвестиційних проектів у сферах сільського господарства та  судно- і авіабудування.

Скептики можуть сказати “подумаєш, сумнівні усні угоди із далекою африканською країною, вигідність яких для України ще не очевидна” і будуть праві, але частково. Сам факт того, що влада намагається заявити про Україну не лише, як про країну вічних виборів та постійних криз, заслуговує на повагу. Залишається побажати одного: перестати видавати бажане за дійсне і почати хвалитися не намірами, а результатами. Інакше всі вкрай сприятливі для України угоди дадуть на виході такий же результат, як стратегічне партнерство з Аргентиною. Це ще один “меседж” владі. Побачимо, чи дійде...