dc-summit.info

история - политика - экономика

Вторник, 12 Декабря 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Реплика V Конгрес політологів України: виступи та документи

V Конгрес політологів України: виступи та документи

V Конгрес політологів України: виступи та документи

У попередній частині звіту про П’ятий конгресполітологів Ураїни ми подавали виклад доповідей цього представницького зібрання. Цього разу наводимо фрагменти виступів учасників конгресу та основні тези документів, ухвалених ним.

Віктор ТАНЧЕР, доктор філософських наук, проф. кафедри соціології Київського національного університету культури і мистецтв

Серед феноменів Майдану слід відзначити те, що його учасників зібрали не лише мотиви протестного змісту. Слід згадати й про слабкість соціальних інституцій і загалом соціального суспільства. Водночас не можна не згадати геополітичний чинник Майдану. Він певною мірою став ареною зіткнень геополітичних сил, зіткнень різних цивілізаційних світобачень. Майдан зібрав представників різних груп населення з різних регіонів країни. Згадані чинники суттєво відрізняли Майдани від Антимайданів.

Дослідження Інституту соціології НАН України засвідчили відкритість і доброзичливість учасників Майдану, їхній креативний потенціал. Хоч на Антимайданах подібні дослідження не проводилися, але і без них впадали в око їхня закритість, агресивність; свідомих учасників там було обмаль. І ще про одну особливість слід сказати: Майдани виникали стихійно, а Анти майдани утворювались штучно.

Досвід майданового руху свідчить: маємо усвідомити, що населення України різне, але йдеться аж ніяк не про розподіл на кращих і гірших. Слід толерантно ставитися і до Анти майданів. Інакше отримаємо дезінтеграцію країни. А стихійні революційні процеси мають бути спрямовані на позитив.      

Василь Барановський, доктор філософських наук, гол. науковий співробітник Інституту вищої освіти НАПР України

Ідеологічні та інші суперечності слід було вирішувати протягом останніх 23 років. Чимало робилося для розз’єднання суспільства. При цьому політологи  не спромоглися чинити вплив на політиків. Аналізувалися тоталітарні ідеології. Втім, навіть визначення національної ідеї не було об’єднавчим.

Владислав Ковалевський, канд. політичних наук, ст. науковий співробітник Інституту ім. Кураса

Нині справжній шквал насувається на пересічного громадянина. Серед цієї інформації – чимало негативної. Так, у нас 920 новин по українських каналах на тиждень присвячено «Правому секторові». Найпопулярнішими є теми страху, тривоги, агресії. Йде концептуальна інформаційна війна, яка найчастіше має маніпулятивний характер. Схема «повідомлення – інтерпретація – смисл» йде найчастіше за перевагою інтерпретації. В Україні відсутня стратегія розвитку держави, а отже, панує пропагандистська складова, яка здебільшого відірвана від життя. Ми всі є інформаційно залежними, і тому так важлива санація інформаційного простору.  А поки що домінують легендування історії, розкрутка відкритих комунікацій 9зокрема, чуток).

Фелікс Рудич, доктор філософських наук, зав. відділом Інституту ім.. Кураса

Тема виступу – євроінтеграційний курс України: влада і опозиція. Варто згадати історію з підписанням (точніше – з не підписанням) Угоди про Асоціацію з Євросоюзом. Образно кажучи, минулої осені тодішня українська влада вдарилася в лобове скло. Та європауза стала несподіванкою для величезної кількості українців незалежно від їхніх політичних переконань. Слід визнати, що ми здобули суворий урок: адже відмова від підписання Угоди перетворилася на спусковий гачок загальної політичної й економічної кризи. І досі немає остаточного вирішення проблеми. Нині все залежить від того, наскільки влада реалізуватиме низку реформ.

Ірина  Оніщенко, доктор політичних наук, професор кафедри міжнародної економіки Національного університету харчових технологій

Хоч як парадоксально це може звучати, але нині держави дуже мало. Це викликає чимало запитань. Слід згадати про давній Вестфальський мир 1648 року, який заклав основи сучасного світового порядку – тобто поділу світу на національні держави і появи нових принципів міжнародного права. Вестфальський мир ввів у міжнародне право принцип політичної рівноваги. Як не дивно, але в новітню епоху про Вестфальський мир почали згадувати лише у 1990-ті роки. Роль національної держави нині, у пору глобалізації стрімко зростає. Яскравий приклад цього – Росія. Отже, ховати національну державу зарано.

Нині для України важлива не стільки національна ідея (хоч і про це не варто забувати), скільки національний проект розвитку, який відкриває нові можливості для держави. Форма національної держави (якщо вона хоче стати суб’єктом, а не об’єктом глобального світу) має бути змінена вбік її ефективності. Як правило, пропонується проект розвитку держави до наступних виборів, але не довше. І це є найбільшою загрозою для безпеки країни. Коли в економіці  багато політики, − це погано. Але коли вона взагалі відсутня – це ще гірше.

Тут варто згадати давню притчу. До Бога в його крамницю зайшов покупець і каже: «Хочу купити все!» Бог дає коробочку. «І це все?» - запитує покупець. «Я продаю лише насіння», - відповів Бог.

Борис Сагалаков, кандидат філософських наук, директор з наукових питань Всеукраїнської соціологічної служби    

У соціології не варто оперувати виключно цифрами. Адже соціологія визначає тенденції, а зовсім не точні параметри. Отже, аби за десять років не повторився Майдан, політологам слід працювати над новими конституційними засадами, над змінами до Конституції України, які створять передумови для переходу від олігархічної демократії до демократії народної.

Анатолій Романюк, доктор політичних наук, Львівський національний університет ім.. І. Франка

Претензії Росії, що вона висуває нам: в Україні домінують право-радикальні сили. Тут з росіянами зголошуються й західні експерти. І пропонують вживати термін «санітарні кордони». Після Жовтневої революції такими були країни, розташовані на кордоні з Радянською Росією. Після Другої світової війни подібні країни правили за санітарний кордон для протидії радикальним силам – правим і лівим.

Згадаємо про закон 1956 року в Західній Німеччині щодо заборони символіки – нацистської та комуністичної. Можна згадати також про двотурову виборчу систему у Франції, яка вводилася, аби протистояти Національному фронтові Ле Пена. Подібні методи застосовувалися для ізоляції компартій у Західній Європі. Так само мету протидії радикалам досягали створенням коаліцій в ФРН, Австрії, Швеції, Норвегії (в двох останніх – на муніципальних виборах).

Дмитро Ткач, Надзвичайний і Повноважний посол

На події в Україні одразу зреагували європейські радикали. Так, в Угорщині право-радикальна партія Йоббік висловила територіальні претензії на райони Закарпаття з угорським населенням, в Румунії висловлювались подібні претензії на бесарабські землі, у Польщі – на галіційські. Втім, серйозно ці зазіхання на українську територію не варто розглядати, оскільки згадані країни є членами НАТО і ЄС.  Отже, швидше за все залишається підписання Угоду про Асоціацію з Євросоюзом. І розглядати це слід не як рожеву мрію, а як цілком недалеку реальність.

Андрій  Круглашов, кандидат політичних наук, магістр психології    

Не слід очікувати зміну режиму в Росії. Тому акцент має бути на протидії зовнішнім та внутрішнім маніпулятивним впливам в Україні. На жаль, процеси формування громадянського суспільства на місцях – дуже повільні. Цим провінція відрізняється від Києва. Що ж до Криму, то, втративши територію де-факто, не слід втрачати людей. Не виключений варіант створення «агентів впливу» в Криму. Водночас слід сприяти становленню громадянського суспільства на Сході і на Півдні. При цьому слід працювати на всіх рівнях: під’їзду, двору, вулиці і в жодному разі не нав’язувати на Сході й Півдні стандарти Західної України. З другого боку, коли ми чуємо від Ілларіонова, колишнього радника Путіна пропозиції не робити добро Росії, не варто думати, що він є другом України.      

З резолюції конгресу

Окрім загальних пунктів щодо підтримки проголошеного владою України курсу на євроінтеграцію, на стабілізацію всередині країни, на створення умов для консолідації українського суспільства та подолання кризового стану, конгрес привертає увагу  політичного керівництва країни та центральних органів виконавчої влади до необхідності всебічного розвитку політичної освіти та культури а Україні як передумови формування відкритого, дієвого та громадянського суспільства. Конгрес також  закликає розробити і впровадити ефективну систему моніторингу інформаційного простору України, що є передумовою вироблення адекватного впливу на процес формування ціннісно-смислових установок суспільства. Адже саме в межах цього простору відбуваються процеси маніпуляції свідомістю, посилення агресивності, загострення політичного й міжетнічного протистояння, руйнування  національної свідомості з боку наших недругів. У цьому контексті важливим є об’єднання зусиль і координація дій вітчизняних науковців і практиків у галузі інформаційного виробництва.

Зі звернення до наукової спільноти

Багаторічна бездіяльність влади, байдужість політиків до суспільних перетворень призвели до того, що Україна виявилася  неготовою до відсічі російської агресії. Але якщо брутальні порушення українською владою прав своїх громадян розбудили гідність українців, то російське вторгнення – їхній патріотизм. Україна не хоче війни з російським народом, але український народ змушений захищати суверенітет і територіальну цілісність своєї держави…Сьогодні, можливо, як ніколи, важливою є роль науковців у розбудові нашої держави, відстоювання її цілісності, єдності її народу… Звертаємося до наших колег – науковців Російської Федерації: не втрачайте свій авторитет, будьте об’єктивними. Якщо ви хочете добра російському народу, докладіть всіх зусиль для деескалації конфлікту, повернення суспільного розвитку на мирні рейки.

Із заяви щодо інформаційної політики Росії

Конгрес звертає увагу на багаторічну традицію абсолютно неадекватного висвітлення українських реалій в російських ЗМІ… У сюжетах про Україну важливими  є навіть не стільки оцінки російських аналітиків, скільки сама по собі викривлена інформація… Ми розуміємо, що вирватися з полону стійких стереотипів нелегко. І все ж просимо повірити: Україна є толерантною країною, у нас немає етнічних та релігійних конфліктів, погромів, нацистських маршів, проповідування нетерпимості… Російська пропаганда все робить для того, щоб  розпалити ксенофобію та шовінізм. Парадокс: офіційна Москва та російські ЗМІ зробили для розвитку українського націоналізму набагато більше, ніж радянська влада за весь час свого існування… Україна отримала шанс стати європейською країною, а ось Росія його втратила, не зважаючи на те, що ментально народи досить близькі.

Конгрес … наголошує, що в умовах тотального інформаційного пресингу в Росії є декілька ЗМІ, які відстоюють об’єктивну позицію, не сповзаючи на технології брехні та дезінформації. Це залишає надію, що епоха мракобісся в Росії минеться і Росія знову буде мати шанс увійти в стан цивілізованих країн.