dc-summit.info

история - политика - экономика

Понедельник, 20 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Парламентские хроники В. о. парламенту

В. о. парламенту

Владимир Канаш

Впродовж останніх тижнів Верховна Рада України схожа на напівживу істоту, яка тримається завдяки лікам, що невірно застосовуються. З першого погляду, склад нашого парламенту наче переформатувався і мав би працювати потужно, з натхненням. Але насправді чогось чекати можна хіба що від декількох осіб, які щойно поповнили депутатські фракції та групи після того, як їхні попередники склали депутатські мандати, обійнявши державні посади. Решта ж, навіть перейшовши під інші політичні прапори або ж гордовито зображуючи позафракційних, якісно на перебіг парламентських баталій не впливають.

Створюється враження, що в.о. президента і спікера Олександр Турчинов, маючи тавро у вигляді отих двох літер з крапками, накрив сесійну залу відчуттям тимчасовості. І хоча Верховна Рада наче б то може спокійно існувати  аж до наступної осені, коли буцімто відбудуться позачергові парламентські вибори, але працює з якимось почуттям приреченості. Більшість, яка налічує десь три сотні штиків, не спроможна приймати закони не лише з першої  спроби, але й другої й навіть третьої. Спікер разом з прем’єр-міністром в уклінних позах постійно умовляють нардепів зайти до зали й вірно тиснути на кнопки під час голосувань, а народні обранці з нинішньої більшості, наче узявши естафету від попередньої, займаються відвертим кнопкодавством, а колеги-журналісти з ложі третього поверху роблять вигляд, що не бачать цього.

Одна з ветеранів парламенту (не дуже зручно вживати дефініцію «ветеран» стосовно жінки, але маю на оці жодним чином не її вік) Інна Богословська, депутатський шлях якої вторований не лише трояндами, а якщо й ними, то точно з шипами, з притаманною їй відвертістю намалювала нинішній стан: «В залі видно обриси нової більшості БЮТ і Партії регіонів. Подивіться на голосування: йде велике напруження, бо велика кількість людей у коаліції вважає, що їхні інтереси зраджені  і відбуваються кулуарні домовленості. Реально коаліція розпалася після того, як «Батьківщина» почала призначати кандидатури без погодження з УДАРом…» І досвідчена парламентарка робить апокаліптичний висновок: «Як тільки на політичному просторі з’являється Юлія Тимошенко, одразу руйнуються будь-які коаліції, тому що це політик, який не вміє нічого будувати».

Політичні оглядачі, прогнозуючи подальший розвиток подій, чомусь чимало надій покладають на президентські вибори як на віху, яка щось-таки нарешті визначить. Сподівання ці виглядають марними, оскільки згідно з новою (старою) Конституцією президентські повноваження є суттєво обмежені, а ключові рішення і перш за все формування уряду є виключною прерогативою Верховної Ради. А отже, все залежатиме від коаліційних домовленостей, котрі, як свідчить минулий і теперішній досвід, є категоріями надто плинними і сумнівно надійними. А наш вищий законодавчий орган інакше ніж «виконуючим обов’язки парламенту» не назвеш.

Прошу вибачити за мінорне забарвлення цього огляду, але, попри притаманний авторові невгасимий оптимізм, не можу виловлюватися інакше, ніж це диктує сувора наша реальність.