dc-summit.info

история - политика - экономика

Среда, 28 Июня 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Парламентские хроники Суцільна ребарбора, або операція «Руки вгору!»

Суцільна ребарбора, або операція «Руки вгору!»

Владимир Канаш

Довгоочікуване  поновлення сесійної роботи нашого парламенту після традиційних свят і хвиль громадянського неспокою (а вони так само стають традиційними), на превеликий жаль, не вселяє надію на ефективну роботу найвищого законодавчого органу країни. Блокування парламентської трибуни та президії стає поганою традицією і не сприймається як щось екстраординарне, а скоріше виглядає буденною справою. Невдовзі, здається, всі настільки звикнуть до такого перебігу подій, що варто буде передбачити відповідні зміни до регламенту роботи Верховної Ради.

У театральній традиції здавна існує наступна практика відтворення гамору натовпу: статисти врозбрід повторюють загадкове слово «ребарбора» або ж фразу: «Про що говорити, коли нема про що говорити…» Наш парламент нині, здається, перебуває у тій фазі, коли ніхто не хоче почути один одного, а радше готовий усупереч здоровому глузду повторювати оту саму ребарбору.

Cесійний день 15 січня мав майже нульовий коефіцієнт корисної дії: спершу опозиція вже традиційно заблокувала президію і трибуну, за сорок хвилин по тому спікер Володимир Рибак відкрив засідання, хоч і не зі звичної позиції за столом президії, а з «чужого» мікрофона в залі, повідомивши, що зареєструвалось 254 народних депутати. Цифра, звісно, достатньо невелика, проте, виходячи з реальної ситуації, давала змогу розпочати роботу. Втім, присутнім було цілком очевидно, що хмари під склепінням зали не зникли. Виконуючи вимоги регламенту, спікер розпочав процедуру складання присяги п’ятьма новообраними депутатами. Згадана процедура тривала більш-менш традиційно, хоча лише двоє наважилися це робити з парламентської трибуни, а решта – з ложі суддів. Коли ж черга не дійшла до Віктора Пилипишина, його появу зустріли не лише вигуками, але й почали жбурляти в його бік гречану крупу. Далі була півгодинна пауза, після чого В. Рибак повідомив про потребу продовжити роботу в комітетах, оскільки наступного дня передбачався розгляд проекту держбюджету на 2014 рік.

Стосовно розгляду цього питання навряд чи у когось були ілюзії: опозиція не приховувала намірів продовжити блокування роботи сесії. Певно, це і викликало припущення щодо можливості приймати бюджет на виїзному засіданні.

Наступного дня зранку тривали перемовини керівників фракцій зі спікером, а зовні атмосфера в парламентських кулуарах була дещо незвичною, оскільки репортери вешталися без діла, бо не було жодного депутата, особливо тих, хто особливо ласий до інтерв’ю. Раптом ситуація змінилася: велелюдний табун репортерів переслідував лідера фракції регіоналів Олександра Єфремова, який вийшов після згаданих перемовин, але навідруб відмовився від спілкування. Одне слово, навряд чи варто розраховувати на щось путнє, коли, за словами поета, «перед веде табун».

В залі (знов-таки не за столом президії) засідання почав вести перший віце-спікер Калетник: згодом з’ясувалося, що Володимира Рибака заблокували у його власному кабінеті. Промовець пояснив, що за таких умов влаштовувати обговорювання неможливо, на що опозиція, що хазяйнувала за столом президії, відповіла вигуками і гучними дзвониками і сиренами. Після того як голова бюджетного комітету Євген Геллер у найкоротший спосіб доповів про зміни в попередньому варіанті бюджету, вдалися до голосування, під час чого опозиціонери прагнули за усяку ціну зірвати голосування: вихоплювали депутатські картки, псували гнізда для карток, а депутату-регіоналу Володимиру Малишеву розбили голову. Втім, 249 голосів вистачило для затвердження бюджету у другому читанні і в цілому.

Далі процедуру голосування максимально спростили: запропонували висловлювати свою волю підняттям рук. Тут-таки звернулися до голови лічильної комісії Володимира Олійника і цей досвідчений юрист блискавично підраховував оті підняті руки. І щоразу виникала магічна цифра: 235 голосів. В такий спосіб ухвалили кілька законопроектів (один з них стосувався спрощеної процедури позбавлення депутатів недоторканності), двічі оголошували півгодинні перерви, але опозиції не поталанило рішуче вплинути на перебіг подій.

Лідер і творець Радикальної партії Олег Ляшко якимсь дивом підключився до гучномовної системи оголошень в кулуарах Ради і у притаманному йому стилі закликав до рішучих дій, аби Україна не перетворилась на Білорусь. «Маємо 232 голоси, − переконував найрадикальніший з радикалів, − і тому голосуватимемо підняттям рук, в такий спосіб скасуємо незаконні рішення парламентської меншості у складі Партії регіонів та комуняк!».

Втім, запропоновану паном Ляшком процедуру доведеться відкласти до кращих часів, оскільки спікер Володимир Рибак, по суті, ще один раз скомандував депутатам: «Руки вгору!», оскільки під звуки Державного гімну оголосив сесію закритою, хоч за попереднім розкладом народні обранці мали би попрацювати ще й у п’ятницю. І щось не було чути вигуків протесту від  запеклих супротивників по парламентських баталіях.