dc-summit.info

история - политика - экономика

Понедельник, 20 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Парламентские хроники Про Юліну волю, злочинний уряд Володимира Ульянова-Леніна-Бланка

Про Юліну волю, злочинний уряд Володимира Ульянова-Леніна-Бланка

Владимир Канаш

Другий травневий парламентський тиждень, природно, відлунював подіями 18 травня, коли в Києві  одночасно відбулися акція «Вставай, Україно» та мітинг «В Європу без фашистів». За очками наче виграли антифашисти (їх зібралося десь 50 тисяч проти понад 20 тисяч опозиціонерів), але пропагандистський ефект важко записати до активу якоїсь сили. Скандальне забарвлення звело нанівець прагнення достукатися до сумління людей. Справді: багато галасу даремно!

Побиття двох представників мас-медіа поблизу Софійської площі викликало хвилю емоцій і в сесійній залі. Створити Тимчасову слідчу комісію в залі не поталанило: каменем спотикання стали квоти представництва в ній. Як завжди, домовилися пізніше на нараді керівників фракцій. А від міністра внутрішніх справ Юрія Захарченка опозиціонери вимагали експрес-слідства мало не за лічені години.

А в кулуарах парламенту, якщо порівняти з попередніми тижнями, пожвавішало. Нагадаю: після переходу до неодмінного персонального голосування народні обранці більшість часу перебували в залі, а кулуари долали прожогом, що, природно, ускладнювало завдання журналістів Наш брат, звісно, сподівається, що все швидко минає, дисциплінованість нардепів невдовзі щезне, а їхнє прагнення фігурувати в ЗМІ візьме гору.

Після досить тривалої паузи ми знову побачили на депутатах-бютівцях чорні майки із закликом «Юлі – волю!». Я порадив одному з них, якого знаю мало не з пелюшок, бо товаришував з його мамою, а згодом сприяв його працевлаштуванню: «Слід би вам оновити напис, бо до цього всі вже позвикали. Скажімо, так: «Юлі – “Волю-Кабель!”» Мій нардеп зареготав і побіг далі. Певно, видавати жарт за свій.

Варто згадати і ще про одну прикметну рису нинішнього парламенту. В кулуарах на другому поверсі існує так званий прес-пойнт, тобто місце, де щоразу (як правило, десь о 12-й дня) відбуваються брифінги тих чи інших парламентарів (або групи). Останнім часом брифінги представників опозиції збирають дедалі меншу кількість журналістів, а скажімо, поява на прес-пойнті лідера фракції Партії регіонів Олександра Єфремова привертає значно більшу увагу. І річ, звісно, не в якихось особливих ораторських здібностях останнього. Просто він завжди лаконічно й системно у вступній частині розповідає про суттєві моменти діяльності Верховної Ради і коротко викладає позицію партії з того чи іншого питання. Натомість представники опозиції найчастіше вдаються до велемовних заяв, після яких важко знайти, як кажуть хіміки, сухий залишок. Звідси після цього у представників ЗМІ не виникають запитання, яких буває вдосталь, коли виступає О. Єфремов. Ба більше: після брифінгів ще пара-трійка журналістів окремо атакує його гострими запитаннями.

Традиційної п’ятничної години уряду 24 травня очікували з неабияким інтересом. Адже після згаданих подій 18 травня до традиційних претензій мали б додатися додаткові. Втім, глава уряду і міністр внутрішніх справ були відсутні, і компенсувати цю прогалину міг хіба що вічний подразник – міністр освіти і науки Дмитро Табачник. Але той тримався навдивовижу стримано, а його перфектна українська знімала частку звичної напруги. Не було в залі і генерального прокурора Пшонки, який, звісно, викликав би справжнє цунамі у статурних рядах опозиції.

Зазвичай п’ятничні сесійні засідання завершуються депутатськими виступами під рубрикою «Різне». Не скажу, що завжди вони викликають шалений інтерес, але цього разу ці виступи адресувалися майже порожній залі. Потішив хіба що депутат-свободівець Ігор Мірошниченко, який, згадуючи  злим і не тихим словом  вождя світового пролетаріату, йменував йог як Володимира Ульянова-Леніна-Бланка (натякаючи на його жидівське, пробачте юдейське коріння). Цікаво, що того ж таки вечора на телешоу Шустера Ігор Мірошниченко із захватом вітав ще одного представника згаданої нацменшини Григорія Суркіса з приводу призначення того віце-президентом УЄФА. Справді, чужа душа – темний ліс…