dc-summit.info

история - политика - экономика

Пятница, 24 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Парламентские хроники Закон суворий, але він - закон

Закон суворий, але він - закон

Владимир Канаш

Поява матеріалу під цією рубрикою нині, коли Верховна Рада умліває на канікулах, може здатися нелогічною. Втім, останні тижні роботи українського парламенту змушують згадати про теорію відносності. Інакше кажучи, те, що вважається нормальним за звичайної швидкості, набуває інших якостей, коли вона наближається до швидкості світла. Карколомний виблиск прийняття деяких законопроектів нагадував миготіння фар у швидкісному тунелі.

Якщо оцінювати роботу парламенту, так би мовити, за валом, то все начебто гаразд. Ухвалено рішення щодо 736 законопроектів: прийнято або підтверджено 222 закони, схвалено в першому читанні 71 законопроект, 443 повернули на доопрацювання, відхилено і знято з розгляду (70 з них відкликано й повернуто суб'єктам права законодавчої ініціативи). Більшість законів (546) подана народними депутатами, 175 – Кабінетом Міністрів України, 14 –Президентом України і аж 1 –Національним банком України.

Після завершення парламентської сесії в наших ЗМІ було рясно від коментарів, більшість з яких зводилися до досадливого: «Наприймали законів...» Хоча тим, хто не запрограмований на суцільну критику, слід би було згадати про елементарну істину: закони бувають різні – за важливістю, за потрібністю для держави й суспільства, за фундаментальністю. І всі вони, на жаль, мають різну якість. Проект Кримінально-процесуального кодексу на всіх етапах – від підготовки до прийняття – піддавався шаленим атакам, хоча найжорсткіші його критики не відмовляли законопроекту у потрібності й революційності підходів. Схожа ситуація спостерігалася з Податковим кодексом. При цьому і там, і там більшість поправок (їхня кількість вимірювалася сотнями і переважна більшість поправок надодила від представників опозиції) збирала в залі лише лічені десятки голосів. Коли я спитав про цей феномен авторку багатьох поправок до Податкового кодексу Ксенію Ляпіну (НУ-НС), вона лише розчаровано і роздратовано махнула рукою.

Загалом характерним було те, що наш парламент не здатний шукати компромісних рішень: це стосується і більшості (хоч і меншою мірою), і меншості. Неоднгоразово це призводило до непарламентських методів дискусії, а інколи до справжніх брутальних бійок, апофеозом яких стало побоїще перед голосуванням «мовного закону» в першому читанні. Цей і подібні випадки цілком слушно змушує ставити питання про наявність у нас справжнього парламентаризму. Цей склад Верховної Ради, як відомо, був обраний після дострокового припинення повноважень попереднього. Чи це якимсь чином вплинуло на якість роботи парламенту? Жодним чином ні. Нині лишається тільки сподіватися на те, що курчата, яких рахуватимемо по осені, не будуть неохайною, верескливою птахофермою.

Щоправда, нам обіцяють ще одне, позачергове сесйне засідання наприкіці липня. Навряд чи (зважаючи й на спекотну відпускну пору) на ньому збільшиться кількість тих, хто голосуватиме персонально своїми картками.

А опозиція, певно, знову гратиме у піддавки і знову дасть змогу більшості обкрутити себе круг пальця. Що ж, маємо таку опозицію, яку маємо.