dc-summit.info

история - политика - экономика

Понедельник, 01 Мая 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Парламентские хроники Дбати про народ чи про конкретну людину?

Дбати про народ чи про конкретну людину?

Владимир Канаш

Славнозвісний російський гуморист одеського походження Михаїл Жванецький винайшов цікаву політологічну формулу: поняття "народ" спеціально вигадали, аби обдурювати конкретних людей. В справедливості цього переконуєшся щоразу, коли після канікул на сесійні засідання збирається гомінка ватага парламентарів.

Цього разу передостання, Х сесія шостого скликання Верховної Ради мала відкритися, як завжди, канонічно: в ложах зібралися почесні гості — уряд, очільники Конституційного суду, Генеральної прокуратури, Національного банку, Рахункової палати, а далі — урочисто оголошений Президент Віктор Янукович. Хор співає Гімн України, і на трибуну піднімається глава держави, аби виголосити програмну промову.

Але на цьому канонічність процедури зникає: над місцями розташування депутатів від фракції БЮТ-Б злітає вгору полотнище із зображенням титулованої засудженої і вже інший хор з більш ніж скромними вокальними даними затягнув свою пісню, яка цілком може правити за партійний гімн: "Ю-лі во-лю! Ю-лі во-лю!" Віктор Янукович на той момент вже готовий був розпочати свій виступ, але трохи забарився: почекаю, поки вони вгамуються. А вони й гадки не мали вгамовуватися. На обличчі гаранта спочатку була розгубленість, потім поблажлива посмішка... Хвилина спливала за хвилиною, а Юліна воля не наступала. Зрештою президент виголосив промову під отой ритмічний акомпанемент. Зрозуміло, все завершилось вигуками: "Ганьба!"

Лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов прокоментував цей епізод таким чином: "Коли окремі представники опозиції розпочали свою акцію в залі, я спочатку був трохи засмучений. А потім подивився на все, що сталося насправді. А сталося наступне: опозиція, яка два роки прагнула ліпити з нашої країни образ тоталітарної держави, а з Президента — диктатора, сьогодні своїми діями, власноруч перед присутнім дипломатичним корпусом зруйнувала цей образ. Опозиція сама продемонструвала, що все, що вона говорила впродовж двох років, є брехнею. До того ж, коли люди, щось починаючи, не знають, чим будуть закінчувати, виглядають як дрібні хулігани, що заплуталися в своїх діях. Природно, виникає запитання: а задля чого все це було затіяно?

Тим часом промова Президента вигідно відрізнялась від його попередніх виступів лаконічністю й конкретикою. Чи не вперше були визначені моменти, на які може вийти держава і межах вирішення проблем поліпшення добробуту людей і впорядкування економіки. Було дано відповіді на ті запитання, що їх висували підприємці, проаналізовані наболілі (і вже набридлі) проблеми, пов'язані з контролюючими та перевіряючими органами. Залишається лише справжня дрібничка — впровадити все це у життя, хоча давно відомо, що саме з цим у нас завжди проблема. І роль парламенту тут чи не найважливіша: однієї вимоги дати волю Юлі явно замало.

Натомість новий лідер фракції БЮТ-Б Андрій Кожем'якін головну увагу зосередив на тому, що 26 січня Парламентська асамблея Ради Європи прийняла, як він сказав, надзвичайно жорстоку (тут він прохопився і виправився: жорстку) резолюцію стосовно подій, що відбуваються в Україні, а саме щодо політичних переслідувань. За властивою для затятих опозиціонерів звичкою, лідер фракції БЮТ-Б і словом не обмовився про справжній зміст всієї резолюції, де поряд з претензіями фігурують й інші врівноважені мотиви.

Про це, зокрема, говорила український омбудсмен Ніна Карпачова яка виступила в парламенті з півгодинною промовою з приводу своєї 14-річної діяльності на цій вельми важливій посаді (днями збігає термін її діяльності). Опозиція у своїх запитаннях до пані Карпачової постійно підштовхувала її до негативної оцінки дій нинішньої влади. На це омбудсмен відповідала чемно й впевнено, підкреслюючи, що сама її посада не передбачає ні загравань з будь-якою владою, ані безпідставної критики. Так, Карпачова засвідчила, що за останній рік до омбудсмена звернулось вдвічі більше людей, чиї права було порушено, але дала зрозуміти, що це зовсім не внаслідок такого зростання порушень з боку влади, а великою мірою тому, що значно більша, ніж раніше, кількість людей дізнались взагалі про інститут омбудсменства і переконалися у результативності своїх звернень. Водночас Ніна Карпачова нагадала, як досить давно вона пропонувала тодішньому уряду і тодішньому складові парламенту внести до Карно-Процесуального Кодексу поправку щодо права омбудсмена брати участь у судових процесах. Але й досі ця норма до КПК не внесена.

Здається, Ніна Карпачова чи не єдина особа в нашому політикумі, яка не зловживає поняттям "народ", а дбає виключно про справедливість щодо кожної конкретної людини.