Сесійний тиждень Верховної Ради від 4 до 7 жовтня, як завжди, був вщерть заповнений розглядом різноманітних законопроектів, вага яких трималася у великому діапазоні. Серед них можна помітити й ті, що мали "довгу бороду", перші волосинки якої почали проростати два, а то й три роки тому. Низка законопроектів стосувалася достатньо другорядних питань, хоча саме такі документи й становлять складну законодавчу тканину. Скажімо, законопроекти щодо спрощення процедури передачі надр (був прийнятий в першому читанні) або щодо порядку сплати отримання ліцензій в сфері електроенергетики та теплопостачання. Пожвавлення в залі викликало обговорення й прийняття закону, який унеможливлює доступ на телеканали колдунів, шаманів та текстових оголошень про послуги ворожок.
Втім, найбільшу увагу привернули дві теми: декриміналізація економічних злочинів та, звісно, реформа виборчого законодавства. Перша тема набула потужної актуалізації головно у перебігу судового процесу над Юлією Тимошенко. Регіонали вустами лідера своєї фракції Олександра Єфремова жорстко поставили вимогу не творити закони під якусь одну особу або під конкретну подію. Те, що в Україні досі діє Карно-процесулаьний кодекс радянського зразка, звісно, не можна вважати нормальним. Але навряд чи проблему можна вирішити, змінивши в цьому вкрай застарілому документ окремі статті. Дивує те, що впродовж двох десятиліть уся наша потужна юридично-правова армада спокійно ставилася до такого нонсенсу, як «сталінський» КПК, аж раптом впала у розпач. Адже нашим правникам, певно, було відомо, що в розділі цього кодексу щодо господарських злочинів фігурує аж 35 різних статей, а , скажімо, в розділі злочинів проти життя наявні лише 30 статей, проти власності – 13, проти волі, честі й гідності людини – 17.
Але виборча тема, здається, побила всі рекорди: у вівторок 4 жовтня було внесено на розгляд аж 12 законопроектів, що стосувалися виборчої системи, і всі вони були відхилені. Ясно, що долю процедури майбутніх виборів багато в чому вирішуватиме президентський проект. Хоча й тут є проблема: з дня на день очікують висновку Венеціанської комісії. З другого боку, монолітної єдності у поглядах на новий виборчий закон немає не лише у парламентської більшості, а навіть в лавах фракції Партії регіонів (про це, до речі, днями говорив в інтерв'ю «Дискусійному клубу САМІТ» голова парламентського комітету з питань регламенту регіонал Володимир Макеєнко). А окремі народні обранці не у захваті від можливої перспективи стати мажоритарниками: адже для перемоги в окремо взятому окрузі потрібні чималі кошти. Та і в цьому випадку не сховаєшся за корпоративну відповідальність партії чи фракції: доведеться дивитись виборцям просто у вічі.
Саме тому в парламентських кулуарах всі розмови й балачки, чим би вони не розпочиналися, все одно впираються в гамлетівське запитання: бути чи не бути новому виборчому закону? Бо кінець кінцем це означає: бути чи не бути конкретному депутатові, а не просто партійному списку.
