dc-summit.info

история - политика - экономика

Суббота, 18 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Інтерв'ю з народним депутатом України Тарасом Чорноволом (позафракційним)

Інтерв'ю з народним депутатом України Тарасом Чорноволом (позафракційним)

Тарас Чорновол

Єдиний політичний вектор перетворює країну на придаток

- Наша бесіда відбувається в той час, коли ще не відомі підсумки першого візиту президента Януковича в Росію. Втім, гадаю, не варто багато очікувати від першого візиту глави держави...

- Будь-який перший візит має скоріше процедурний характер. Втім, є певна особливість подібних зустрічей: виголошуються заяви перших осіб, і ці заяви згодом впливають на подальший перебіг подій. Головне — щоб ці декларації не дисонували з тим, що президент говорив у Брюсселі.

- Наскільки нині можна прогнозувати, чи матиме місце призабута багатовекторність у зовнішній політиці, про що почали згадувати останнім часом? Чи це було просто передвиборчим тлом, аби приховати справжні наміри?

- Я загалом проти цієї дефініції. Це — термінологічна плутанина. Що таке багатовекторність? У нас постійно плутають різні речі: багатовекторність загального розвитку держави і багатовекторність стратегічних партнерських контактів. Скажімо, коли у нас згадують про вектор на захід, починають тлумачити це як скорочення інших напрямів. У нас, говорячи про пріоритетний західний вектор, практично поховали вектор відносин з Китаєм чи Індією. І з Японією, наприклад, так само нічого реального, окрім формальних, показових візитів. Тобто є вектор розвитку, який зафіксований і твердить, що у нас запланований напрям на Європейський Союз. Його в принципі ніхто не скасовував, і в цьому напрямі маємо підлаштовувати своє законодавство. Також у нас є закріплений законодавством, але реально не зрушений з місця жодною нашою владою вектор на євроатлантичну інтеграцію. Тут виникають проблеми. Вектор на Європейський Союз не дуже просувається через недолугу реалізацію, тому що нам слід чимало зробити у внутрішньому законодавчому плані. При цьому варто враховувати фактор зустрічних кроків. Ось зараз відчуваємо тут порухи, але немає гарантії, шо ми з них скористаємося.

- Гаразд. А що з векторами, так би мовити, другого кола?

- Тут треба наполягати на неодмінній багатовекторності. Країна, що зациклена у своїх відносинах — і політичних, і економічних (зокрема, й транзитних)  на одному-єдиному векторі, – це держава, яка приречена на те, аби бути придатком. І тому ми повинні чітко розуміти, що маємо справжнє віяло векторів: вектор на Захід — однозначно, вектори на стратегічне партнерство з Росією, з ЄС, але до них слід додати згадуваний вектор на Китай тощо. Можуть закинути, що можемо отримати певне сум'яття в цьому плані. Втім, не забуваймо, що Росія нині не може запропонувати нам щось кардинально нове в розвитку держави Україна. Любов і дружба — це приємно вимовляти, але то — компліментарні речі. Звісно, з сусідами слід дружити. Це істина прописна. Однак, є засадничі речі, які правлять за наповнення декларативних понять. Скажімо, адаптація українського законодавства до законодавства Європейського Союзу — це і є наповнення вектору на Захід. Вступ до СОТ переважно теж працює на євроінтеграцію. У нас навіть поважні політики часто плутають договори про асоціацію з асоційованим членством, хоч це є абсолютно різні речі. Далі: східне партнерство, що для України є зафіксованим.  І це є наповненням західного вектора. Дотична до цього й проблема набуття безвізового режиму з країнами ЄС.

- А наповнення східного вектора?

- Вимоги тут здебільшого дуже жорсткі. Візьмемо хоча б ідею газового консорціуму. Існувало два проекти: перший передбачав передачу існуючої труби Росії та її сателітам в Європі, тобто сателітам Газпрому.  Скажімо, асоційованому з Газпромом “Рургазу”. А фактично тому самому Газпрому. Варіант, який виник 2004 року (гадаю, ми ще до нього повернемося): ми створюємо консорціум для будівництва нової гілки газопроводу, а стару піддаємо докорінній модернізації, бо вона в нинішньому стані вже довго не протягне. Ось приклади втілення ідеї консорціуму без шкоди для західного вектора. Якщо вести мову про консорціум з передачею труби, то це суперечитиме європейській політиці енергетичної безпеки. Ймовірність того, що ми цілковито втягнемося в суто російський варіант консорціуму, доcить мала. Тому, гадаю,  кроків, які б заблокували для України західний вектор, практично немає.

- А інші напрями?

- Участь у Ташкентському пакті Україні практично вже не світить.  До нього всі втратили інтерес. Що ж до СНД, то та форма участі України, яка існувала й існує, західному вектору не суперечила і не суперечить. Нагадаю: маємо кілька тисяч договорів в рамках СНД (щоправда, різного рівня), і без них ми просто не зможемо працювати. Адже те, що потенційно можна було б покрити двосторонніми угодами, перекрито загальними для СНД. Отже, ми перебуваємо в СНД де-факто. І тисячами існуючих угод ми заміняємо десятки тисяч двосторонніх угод.

- А ГУАМ, який спочатку був ГУУАМ і про який потрошку стали забувати?

- Я би щодо ГУАМу взяв би невелику паузу, маючи на увазі не поспішати ні з похороном його, ані радикальної реанімації. Багато хто зі мною, можливо, не погодиться, але поховав ГУУАМ Ющенко. Він не збагнув, до нього не дійшло розуміння справжньої суті ГУУАМу. Ще Кучма примудрився паралельно з існуючим договором з Росією утворити структуру, схожу на СНД, але без Москви. При цьому там було закладено суто економічні питання, що не давало підстав Росії відкрито критикувати ГУУАМ.  Коли прийшов Ющенко, він цілком поховав саме економічну основу  ГУУАМу і почав з нього робити якесь недолуге об'єднання проти Росії.  Росію можна любити або не любити,особливо російську владу...

- ... а хіба взагалі можна любити владу?

- Отож. А далі неминуче пішли втрати. Відійшов Узбекистан.  Згодом ослабли економічні відносини с Азербайджаном, потім з Молдовою. І ми лишилися тільки з Грузією виключно на політичних антиросійських засадах. Нині за нової влади питання є відкритим. Нині в Януковича і з урядом, який утворюється, виникнуть економічні проблеми з Москвою — в енергетичній сфері, в торгівлі і т. п. І ці проблеми існуватимуть незалежно від того, хто в той чи інший момент перебуває при владі.  І  мати при цьому певну альтернативу просто необхідно. Якщо в нас буде зона вільної торгівлі з Євросоюзом, це зніме частину проблем, але далеко не всі. А ГУАМ для Януковича матиме суттєве значення. От я б економічно Януковичу (при його цілковитому космополітизмі)  дав би ймення прихильника “економічного націоналізму”. Це, до речі, він вміло демонстрував у 2003-2004 роках. Кучма грав то в одному напрямі, то в іншому, а на Януковича був скинутий західний вектор (і певною мірою навіть протиросійський).  З цим усім можна добре впоратися в економічній сфері. ГУАМ  з цієї точки зору Януковичу дуже потрібний. Саме тому я не виключаю, що саме зараз  можуть виникнути спроби реанімувати ГУАМ як певну економічну структуру. Так би мовити, певну видозміну Великого шовкового шляху.  Шанси на це існують. А чи новий президент їх реалізує, –  питання відкрите.

- А чи можливо повернути в цю абревіатуру другу літеру У?

- Все може бути, але Узбекистан нині уникає всіляких політичних конфронтацій. Йому це нині не потрібно. Але якщо ми продемонструємо, що ГУАМ дає економічний ефект, то не виключені варіанти повернення Узбекистану. Ця країна дедалі більше потрапляє у сферу китайського впливу, і, якщо ми зможемо довести перспективу ГУАМу для Китаю, тоді в ГУАМі виникнуть дуже серйозні доповнення. Не забуваймо, що сьогодні Туркменістан почав плідно працювати з Китаєм, Казахстан так само. Я вже не кажу про Таджикистан, який в ШОС є чи не найактивнішим прихильником цієї організації. Отже, тут не лише від України все залежить, але виявляти ініціативу слід нам.

- Що з відтермінуванням безвізового режиму з країнами Євросоюзу?

- Ми весь час чогось хочемо від Європи. І покладатись на те, що Європа все для нас зробить, як сподівався Ющенко, це просто смішно.  Візьмемо безвізовий режим. Україна раптом видає купу закордонних українських паспортів мешканцям Придністров'я та Молдови, і в разі встановлення безвізового режиму ця чимала кількість людей (ідеться про десятки тисяч осіб) мала б юридичні підстави для виїзду в країни ЄС.  До того ж в країнах ЄС не довіряють нашим паспортним службам, які за хабарі видають документи особам з сумнівною репутацією. Друга проблема – корупція і відмивання брудних грошей. Де гарантія, що безвізово до ЄС поїдуть лише добропорядні українські громадяни? В Єросоюзі мають бути впевнені, що недобропорядні українські громадяни або сидітимуть в тюрмах, або не матимуть жодної можливості виїхати за межі країни. Нарешті, ЄС хоче побачити, що в Україні хоч якимось чином вирішуються економічні проблеми, аби убезпечити європейські країни від масової навали українських заробітчан. Єдино, що поступово зникає, – це небезпека від української мафії, яка в кранах ЄС раніше завдавала чимало шкоди. Якщо до кінця весни нами буде підписана дорожня карта, запропонована Євросоюзом, тоді щось, може, й зміниться.

- А тепер запитання до Вас особисто. Ви зараз фігуруєте в парламенті як позафракційний депутат. Цей статус нині є досить умовним за наявності пропорційної системи виборів.

- Так, Конституція цього не передбачає. А втім, і не забороняє. Вона чітко визначає лише один момент: депутат сам не може виходити з фракції або не має права не вступити у фракцію, за списком якої він був обраний.  В Конституції не виписано нічого, за який рахунок   фракція може виключити депутата зі свого складу. Конституційний суд дав дуже розпливчасте роз'яснення, що фракція не може виключити  депутата  і  визначив, що депутат не може перебувати поза межами фракції.   Тут проблема навіть не в самій Конституції. Скажімо, нині фракція НУ-НС не може виключити депутата зі свого списку, оскільки це право має лише з'їзд партії, за списком якої депутат введений до фракції.  Отже, там позафракційні депутати можуть з'явитися.  Для визначення статусу позафракційних слід зробити одне з двох: або Конституційний суд має прийняти чіткішу ухвалу, яка жорстко забороняє фракції виводити або виключати депутатів, які пройшли за партійним списком,  або узаконити факт існування позафракційного об'єднання (тобто те, що зроблено у законопроекті, проголосованого у першому читанні). Це теж є варіантом, оскільки Конституція цього не забороняє. Вона лише обумовлює, що депутат не може бути поза межами фракції, але ж цілком реально утворювати фракцію незалежних.

- Тим більше, що процес, як кажуть, пішов, і  невдовзі кількість таких позафракційних може зрости. А чи затишно Вам у стані позафракційного?

- Цілком. І не тому що відсутній тиск: на мене й раніше особливого тиску не було. Просто я тоді відчував певну моральну зобов'язаність дотримуватися певної дисципліни, скажімо, тоді, коли бачив  в якості семафора руку Михайла Чечетова. Нині все залежить виключно від мого розуміння тієї  чи іншої проблеми.