dc-summit.info

история - политика - экономика

Воскресенье, 24 Сентября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Демократичні сили — це системна взаємодія всіх активних членів суспільства

Демократичні сили — це системна взаємодія всіх активних членів суспільства

Демократичні сили - це системна взаємодія всіх активних членів суспільства

17 грудня відбулася он-лайн інтернет-конференція  на тему; “Українська Національна Рада — єдиний шлях утвердження Української держави, яка була присвячена 7-й річниці створення цього деморкатичного об'єднання. Учасниками конференції були члени  координаційного органу УНР Юрій Пальчуковський, Олег Соскін, Володимир Пилипяук і Михайло Роль. На кілька запитань кореспондента “Дискусійного клубу САМІТ” вони дали консолідовані відповіді.

- Кількість зареєстрованих політичних партій в Україні досягла астрономічних розмірів. Якою, на вашу думку, є оптимальна кількість партій і яким чином реально досягти цього оптимуму?

- Так, Ви маєте рацію. В Україні на сьогодні 172 політичні партії та 2991 громадська організація. З точки зору демократії – це нормальне явище, а з точки зору консолідації суспільства – негативне. Адже всі ці організації діють безсистемно і не узгоджено. Більше того: чимало з них «тягнуть ковдру на себе» і прагнуть  виступати від імені всього народу. До того ж, і громадяни в такій ситуації перебувають у стані ідеологічної та політичної невизначеності: вони дезорієнтовані. Варто також наголосити, що значна частина цих організацій створена штучно, на кошти тих, хто діє за принципом «розділяй і владарюй».

Насправді ж в Україні є партії проукраїнські й ті, які діють не в інтересах (а , іноді, й на шкоду)Україні. Особливо потрібно виділити групу партій, які репрезентують по суті інтереси кланово-олігархічної плутократії, це практично всі партії, що представлені у Верховній Раді України. Згідно з результатами одного з досліджень оптимальна кількість політичних партій, які насправді б виражали політичну волю громадян, в Україні – в межах 8. Якщо ж брати до уваги основні типи ідеологій, їх може бути лише 7 (за умови відсутності клонування, дублювання тощо): крайньо ліва, ліва, лівий центр, центр, правий центр, права, крайньо права. Всі інші партії не ідентифікуються ідеологічно (на кшталт партій любителів пива, жінок і т.п.).

Але головна біда України – не в кількості партій, а у хронічно нескоординованій взаємодії проукраїнських партій. Сьогодні переважна частина суспільства усвідомлює, що консолідація української нації – єдиний шлях збереження Української держави. А єдиний шлях консолідацї нації, на нашу думку, – через механізм «Української Національної Ради». Якщо в ній буде постійно й узгоджено взаємодіяти навіть невелика кількість проукраїнських партій, які матимуть значну підтримку суспільства, то вони матимуть моральне право бути виразником волі більшості народу та можливість ефективно впливати на владу. Адже вважається, приміром, що лише 5 політичних партій, представлених в українському парламенті, виражають волю всього українського народу.

- Чи можливе у найближчій перспективі в Україні повернення до мажоритарної або, принаймні, до змішаної системи виборів?

- Мажоритарна система – це «вчорашній день». І повернення до неї несе велику загрозу розбалансованості вертикалі влади, деідеологізації суспільства і створення «неофеодального» устрою. Так само і змішана система тільки спотворить структуризацію влади і внесе хаос у систему виборів, а відповідно, і в політичну систему та дезорієнтує виборця. Тому, як ми вже раніше наголошували: для зміни виборчої системи необхідно змінити не лише закон про вибори (запровадивши систему «праймеріз», як у США), а й закон про політичні партії (який повинен гарантувати демократичне внутріпартійне формування виборчих списків).

- "Українська Національна Рада" створювалася, зокрема, для постійної скоординованої взаємодії демократичних сил України. 7 років, що минули, свідчать про цілковиту відсутність подібної взаємодії. Якщо політичні процеси розвиватимуться в такий спосіб і надалі, то чи є сенс в самому існуванні УНР?

- Як з'ясувалось, ці роки не пропали марно. Українське суспільство, яке досі тягне за собою важкий ідеологічний та економічний шлейф радянської епохи, стрімко пробуджується завдяки генетичній тяглості до самозбереження, до єдності (на відміну від його поводирів). Причиною дезінтеграції і, як наслідок, „нескоординованих дій” демократичних сил (партій) є гіпертрофоване „его” політичних лідерів. Ми пропонуємо методологію, схему взаємодії політичних партій (у партнерстві з громадськими організаціями та представниками інтелігенції), реалізація якої має забезпечити реальну консолідацію цих сил. Далі механізми консолідації „відточуватимемо” спільно в системі координат УНР. Альтернативи консолідації національно-демократичних сил – немає. Переконані, що час реальної (а не декларованої) консолідації нації через згуртування громадсько-пролітичної еліти вже настає.

- Запитання, що випливає з попереднього: який зміст ви вкладаєте в поняття "демократичні сили" (виходячи з нинішнього політичного абсурду в країні)?

- «Нинішній політичний абсурд», в якому перебувають демократичні сили, має наукову назву – АНАРХІЯ як антипод консолідованості сил і програмованості спільних дій. Анархія  –  це демократія, доведена до абсурду. В ідеалі, в поняття "демократичні сили" ми повинні вкладати системну взаємодію всіх активних членів суспільства, що прагнуть запровадження демократичних механізмів формування органів влади, контролю за їхньою діяльностю та корективів цієї діяльності, зміни влади задля реалізації громадянами своїх прав і свобод. Нині згаданий контингент громадян розпорошений серед політичних партій і громадських організацій, які є еклектичною псевдодемократичною сумішшю. Ми прагнемо їх зібрати докупи для вироблення єдиної стратегії і постійної узгодженості дій.

- Якою є вірогідність розпуску Верховної Ради президентом Ющенком в разі, як він погрожує, неприйняття нової Конституції України?

- Імовірність розпуску Верховної Ради України Президентом В. Ющенком через неприйняття нової Конституції України – нульова. Принаймні, Конституційних підстав на це немає. 23.ХІІ. 09 р. виникло конституційне право на розпуск Верховної Ради України у зв’яз ку з тим, що парламент не прийняв бюджет і пішов на канікули. Він може бути розпущеним, але не нинішнім Президентом, а наступним, оскільки нинішній Президент втратив право розпуску парламенту ще 17 липня ц.р. (за півроку до проведення президентських виборів).